Рішення № 81396497, 23.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.04.2019 р. справа №520/678/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 23.10.2018 року № 00000331414 та № 00000341414.

Заявлена вимога обґрунтована доводами про відсутність обов’язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за оскарженими рішеннями контролюючого органу. Податкові повідомлення рішення про нарахування податку за 2016 та 2017р.р. є протиправними, оскільки, будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «Укрспецбудмонтаж» (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), використовуються для цілей забезпечення його діяльності, відносяться до будівель промисловості, а тому вказаний об’єкт, в силу вимог п.п. “є” п.п.262.2.2 п.262.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об’єктом оподаткування.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що оскаржені податкові повідомлення–рішення відповідають закону та фактичним обставинам об’єктивної дійсності, адже у власності платника наявні об’єкти нерухомості, котрі є об’єктом справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що з 05.09.2018р. по 11.09.2018р. працівниками контролюючого органу - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Укрспецбудмонтаж» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.09.2018р. №3870/20-40-14-14-09/14071268.

В тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме (у співвідношенні з предметом спору): пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України: заниження податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 58.935,39 грн., у тому числі за 2016р. (жовтень-грудень 2016р.) – 7.397,79 грн., за 2017рік – 51.537,6 грн., допущено неподання до контролюючого органу декларацій з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017рр. у термін до 05.11.2016р., 20.02.2017р. відповідно.

23.10.2018р. з посиланням на Акт владним суб’єктом - ГУ ДФС у Харківській області були видані податкове повідомлення-рішення №00000331414 про збільшення грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 73.669,24 грн. (основний платіж – 58.935,39 грн.; штраф – 14.733,85 грн.), податкове повідомлення-рішення № 00000341414 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владним органом обрано положення пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження про неправомірне віднесення суб’єктом господарювання об’єктів нерухомості, що знаходяться у його власності (нежитлове приміщення літ «Д» - приміщення адміністративно-побутового призначення та нежитлове приміщення літ «А» - прохідної) до будівель промисловості.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб’єкта, суд відзначає, що правовідносини зі справляння в Україні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовані, насамперед, приписами ст. 266 Податкового кодексу України та деталізовані положеннями відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з п. 266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2.1. ст. 266 об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилом п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У спірних правовідносинах таким рішеннями органу місцевого самоврядування є рішення Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011р.

За змістом додатку №1 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м.Києві, затверджене рішенням Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011 року (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015р. №58/923) ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості для усіх місць розташування (зональності) у встановлюються відповідно до типів об’єктів: гаражі (ставка податку – 0,01); музеї та бібліотеки (ставка податку – 0,01); будівлі дошкільних начальних закладів (ставка податку – 0,01); будівлі загальноосвітніх навчальних закладів (ставка податку – 0,01); будівлі лікарень навчальних закладів (ставка податку – 0,01); материнські та дитячі реабілітаційні центри, пологові будинки; центри функціональної реабілітації; зали (споруди) спортивні (ставка податку – 0,01); пам’ятки історичні та такі, що охороняються державою, будівлі для культової та релігійної діяльності (крім будівель, споруд та приміщень, які належать парафіям Української православної церкви), будівлі (споруди) комунальні (ставка податку – 0,01); інші (ставка податку – 1).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 22.12.2016р. №791/1795 пункт 5.3 Положення доповнено абзацом наступного змісту: “з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. до ставки податку застосовується понижувальний коефіцієнт – 0,75.

Разом з тим, суд зазначає, що підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПрАТ “Укрспецбудмонтаж” є юридичною особою, на обліку знаходиться в ГУ ДФС у Харківській області. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99), надання в оренду будівельних машин і устаткування (77.32), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), будівництво мостів і тунелів (42.13), будівництво трубопроводів (42.21).

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ПрАТ "Укрспецбудмонтаж" видано ліцензію від 01.03.2017р. №9-Л на право здійснення господарської діяльності з будівництва об’єктів IV та V категорій складності (а.с.243 т.1).

06.10.2016р. за ПрАТ «Укрспецбудмонтаж» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2009р. по справі №53/524 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, які розташовані по бульвару Гавела Вацлава (ОСОБА_3),14 у м.Києві, а саме: приміщення прохідної, загальною площею 125,2м2; приміщення підвального складу №1, загальною площею 53,1м2; приміщення складу паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 141,3м2; приміщення підвального складу №2, загальною площею 305,3м2, приміщення адміністративно-побутового призначення, загальною площею 2022,2м2.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що контролюючим органом як у Акті перевірки, так і у відзиві на позовну заяву зазначено, що об’єкти нерухомості, які розташовані по бульвару Гавела Вацлава (ОСОБА_3),14 у м.Києві, а саме: приміщення підвального складу №2, загальною площею 305,3 кв.м.; нежитлове приміщення, приміщення підвального складу №1, загальною площею 53,1 кв.м., відносяться за своїм функціональним призначенням до групи 125 «Будівлі промисловості та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості», відтак не є об’єктом оподаткування у розумінні ст.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а, отже, не є предметом розгляду у даному спорі.

В даному випадку спір виник з приводу нарахування податку на нерухоме майно, яке розташовані по бульвару Гавела Вацлава (ОСОБА_3),14 у м.Києві, а саме: нежитлове приміщення, приміщення адміністративно-побутового призначення, загальною площею 2.022,2 кв.м. (літ "Д") та нежитлове приміщення, приміщення прохідної, загальною площею 125,2 кв.м. (літ "А").

З пояснень представника позивача, судом встановлено, що об'єкти нерухомості: нежитлове приміщення, приміщення адміністративно-побутового призначення, загальною площею 2.022,2 кв.м. та нежитлове приміщення, приміщення прохідної, загальною площею 125,2 кв.м. – є нежитловими приміщеннями ПрАТ «Укрспецбудмонтаж», що використовуються останнім у будівельній промисловості, тому у розумінні пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, дані нежитлові приміщення не є об’єктом оподаткування, оскільки входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства.

Натомість владним органом у даному випадку застосовано ставку податку на зазначене нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016р. – 1% ставки податку від мінімальної заробітної плати та за 2017р. - 0,75% ставки податку від мінімальної заробітної плати.

Так, відповідно до Акту перевірки (а.с.11 Акту), судом встановлено, що контролюючим органом обраховано розмір податку: 1) за 2016 рік. (жовтень-грудень) за нежитлове приміщення літ «Д» (приміщення адміністративно-побутового призначення) як офісні будівлі площею 2022,2 м.кв. – 6966,48 грн. та за нежитлове приміщення літ «А» (прохідна) як офісні будівлі площею 125,2 м.кв. – 431,31 грн.; 2) за 2017 рік. за нежитлове приміщення літ «Д» (приміщення адміністративно-побутового призначення) як офісні будівлі площею 2022,2 м.кв. – 48.532,80 грн. та за нежитлове приміщення літ «А» (прохідна) як офісні будівлі площею 125,2 м.кв. – 3.004,80 грн.

Стосовно справляння податку за нерухоме майно, що розташоване по бульвару Гавела Вацлава (ОСОБА_3),14 у м.Києві, а саме: нежитлове приміщення, приміщення адміністративно-побутового призначення, загальною площею 2.022,2 кв.м., суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.129-1 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; ґ) будівлі промислові та склади.

Відповідно до Технічного паспорту на громадський будинок нежитлові приміщення, розташовані за адресою: бульвар Івана Лепса,14, м.Київ, виготовленого 19.03.2015р., нежитлове приміщення літ «Д» відноситься до будівель адміністративно-побутового призначення.

Як доказів належності даного об’єкту до будівель промисловості, так і доказів, що даний об’єкт входить до складу цілісного майнового комплексу позивачем до матеріалів справи не надано.

Зазначений об’єкт нерухомості відповідно до рішення Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011р. не підпадає під ознаки типів об’єктів: гаражі; будівлі дошкільних навчальних закладів; будівлі загальноосвітніх навчальних закладів; будівлі лікарень навчальних закладів; материнські та дитячі реабілітаційні центри, пологові будинки; центри функціональної реабілітації; зали (споруди) спортивні; пам’ятки історичні та такі, що охороняються державою, будівлі для культової та релігійної діяльності (крім будівель, споруд та приміщень, які належать парафіям Української православної церкви), будівлі (споруди) комунальні.

Відтак, даний об’єкт нерухомості має бути віднесено до типу об’єкту – «інше», що відповідно до рішення Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011р. оподатковується за ставкою 1% та 0,75% за 2016р. та 2017р. відповідно.

Отже, контролюючий орган, застосовуючи ставку податку за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: бульвар Івана Лепса,14, м.Київ, нежитлове приміщення літ «Д» загальною площею 2.022,2 кв.м. за 2016 та 2017р.р. у розмірі 1% та 0,75% відповідно, вірно визначив податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відтак діяв у межах та у спосіб визначених законом.

Продовжуючи розгляд справи в частині визначення податку за нежитлове приміщення – загальною площею 125,2 кв. м. (прохідна), що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Івана Лепсе,14, літ. «А», то суд зазначає, що належних та допустимих доказів для кваліфікації власності платника, як будівлі офісні, про що зазначено контролюючим органом в акті перевірки, матеріали справи не містять.

Усупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України таких доказів владний суб’єкт до суду не подав.

Доказів належності даного приміщення до приміщень адміністративно-побутових відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єктів нерухомості об’єкт нерухомого майна загальною площею 125,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Івана Лепсе,14, літ. «А» - зареєстровано як нежитлове приміщення, приміщення прохідної, об’єкт житлової нерухомості.

Як з’ясовано судом, будівля прохідної використовуються товариством для цілей забезпечення його діяльності.

Відповідно до Технічного паспорту на громадський будинок нежитлові приміщення, розташовані за адресою: бульвар І.Лепса,14, м.Київ, виготовленого 19.03.2015р., дане нежитлове приміщення (літ . «А») – є приміщенням прохідної. Згідно експлікації приміщення до плану поверхів громадського будинку до приміщення прохідної входять: підсобні, коридор, основне загальною площею 125,2 кв.м.

У свою чергу відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження використання позивачем вказаних вище приміщень для цілей не пов'язаних з роботою підприємства.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), відповідно до ст.8 Конституції України, ч.1 ст.7 КАС України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд вважає за необхідне керуватись при вирішенні даного спору приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та застосувати до зазначеного вище об’єкту положення п.є) ст.266 Податкового кодексу України.

Відтак, контролюючий орган, застосовуючи ставку податку за 2016 та 2017р.р. 1% та 0,75% відповідно, не вірно визначив податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відтак діяв не у межах та не у спосіб визначених законом.

Розв’язуючи спір в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2018р. №00000341414, суд зазначає, що відповідно до пп.266.7.5 ст.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Згідно пп.226.8.1 п.266.8 ст.266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У ході судового розгляду судом з’ясовано, що суб’єктом господарювання декларації за звітній період подано не було.

Як з’ясовано судом, суб’єктом господарювання відповідно до вимог ст.266 Податкового кодексу України суму податку на майно, відмінне від земельної ділянки (як з’ясовано судом у ході розгляду справи за нежитлове приміщення літ. «А», розташоване за адресою: бульвар Івана Лепса,14, м.Київ) за жовтень-грудень 2016р. та 2017р. самостійно не обчислено та не подано до контролюючого органу декларації за встановленою законом формою.

Відтак позовна вимога в даній частині позову не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України в частині прийняття податкового повідомлення рішення від 23.10.2018р. №00000331414 в частині на суму за податковими зобов’язаннями - 3.436,11 грн. (431,31 грн.+3.004,80грн.) та штрафу – 859,03 грн. (25%*3.436,11).

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення вимог і скасування оскарженого рішення (від 23.10.2018р. №00000331414) в частині явно та однозначно неправильного визначення податку, а саме в частині на суму за податковими зобов’язаннями - 3.436,11 грн. та штрафу – 859,03 грн.

В частині визнання протиправним та скасування рішення владного органу від 23.10.2018 року № 00000341414 факт порушення прав та законних інтересів позивача не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, відтак у даній частині позов належить залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 21.10.2018р. №00000331414 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" в частині на суму за податковими зобов’язаннями - 3.436,11 грн. та штрафу – 859,03 грн.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" (місце знаходження - м.Харків, вул.Різдвяна, 29-Б, офіс 308, ідентифікаційний код - 14071268) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 111,49 грн. (сто одиннадцять грн. 49 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 24.04.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева