Ухвала суду № 81396227, 24.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1665/19

УХВАЛА

24 квітня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами загального позовного провадження заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за результатом розгляду якої, позивач просить суд:

Визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Зобов'язати Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 30.01.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області та наддати відповідний дозвіл або відмовити на надані згаданого дозволу, виключно з підстав визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року відрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.04.2019 року.

23.04.2019 року розгляд справи перенесено на 12.06.2019 року у зв'язку із перебування головуючого судді Бжассо Н.В. на лікарняному з 15.04.2019 року по 23.04.2019 року включно.

23.04.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, за результатом розгляд якої, позивач просить суд:

Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) приймати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам, стосовно земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, про відведення якої просив позивач, і в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої йому було відмовлено відповідачем згідно з листом за ВИХ. №М-137/0/202/0/20-19 від 05.03.2019.

Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) погоджувати проект землеустрою, щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, якщо проект розроблений на замовлення інших осіб.

Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) затверджувати проект землеустрою, щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, якщо проект розроблений на замовлення інших осіб.

Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) приймати рішення про передачу у власність або у користування щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, іншим особам.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області викладеного у листі за вих. № М-137/0/202/0/20-19 від 05.03.2019 випливає, що єдиною перепоною у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є не визначеність відповідача стосовно того, чи запитувана ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Яблуниця, і чи відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Тобто після усунення надуманої перепони, у спосіб визначення належності земельної ділянки до згаданих вище земель, останній не буде обмежений у праві видати дозвіл на розробку землеустрою іншим особам. Крім того, з іншої невмотивованої відповіді-відмови, що надала позивачу громадянка ОСОБА_2, він дізнався про те, що земельні ділянки які розташовані поруч з бажаною мною земельною ділянкою «бронюються» відповідачем в інтересах голови Яблуницької сільської роди, і рада нібито наддала «згоду» на передачу сусідньої земельної ділянки у власність іншій особі. Така «згода» є відвертим перевищенням повноважень сільської ради стосовно розпорядження земель що розташовані за межами населеного пункту. Але відмова відповідача в наданні дозволу на розробку проекту ОСОБА_2 на підставі листа голови сільської ради (який не мав правового підґрунтя) є неприкритим та дискримінаційним проявом лобіювання інтересів «наближених" до відповідача осіб, на шкоду правам звичайних громадян. Ще одним прикладом свавільного сортування відповідачем осіб яким надається дозвіл на розробку проекту землеустрою є надання дозволу на розроблення проекту земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, що тепер належить ОСОБА_3. Безперешкодне отримання останньою всіх дозвільних документів, на ділянку що розташована поруч, є проявом відвертої дискримінації відповідача щодо звичайних Українців. З наведеного випливає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача навіть за умови ухвалення рішення цій в адміністративній справі на його користь. Позивач зазначає, що земельна ділянка, яку позивач, громадянка ОСОБА_2, забажали отримати у власність та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що тепер належить ОСОБА_3 є сусідніми та мають спільні межі, а тому дії відповідача стосовно кожної ділянки можуть бути порівняні. І, оскільки дії відповідача стосовно майна (земельних ділянок) застосовуються до аналогічних правовідносин, то і прийняті рішення повинні бути тотожними. Оскільки рішення відповідача, стосовно трьох земельних ділянок є різними, розгляд наданих доказів до цієї заяви є підтвердженням намагань відповідача зробити неможливим реалізацію прав позивача стосовно безоплатного отримання у власність саме земельної ділянки, яку бажав позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Суд дослідив заяву позивача, дослідив матеріали справи в частині заявленого клопотання та робить наступні висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п.17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Суд зазначає, що предметом розгляду справи є бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

При цьому, заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована саме протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача а також, обставинами звернення іншої особи ОСОБА_2 до відповідача із такою ж заявою та отримання невмотивованої відповіді на цю заяву та отримання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою.

На думку суду, на даний час, суд не може надати оцінку правомірності чи протиправності доводів відповідача, що викладені у листі № М-137/0/202/0/20-19 від 05.03.2019, оскільки таку оцінку суд надає при вирішенні справи по суті.

Суд вважає, що забезпечення позову таким способом є вирішенням справи по суті, що не відповідає інституту забезпечення позову.

Доводи позивача, що наведені у заяві про забезпечення позову відносно інших осіб, які не є учасниками даного судового процесу, суд не приймає до уваги, оскільки вказані доводи та надані на їх підтвердження докази не стосуються предмету спору, що виник між позивачем та відповідачем та є неналежними.

Доводи позивача, що наведені у заяві, з приводу того, що ОСОБА_2, сама надала йому власну заяву та рішення за її заявою та дозволила використовувати ці докази на власний розсуд, що, на думку позивача, свідчить про те, що надані докази безпосередньо стосуються даної справи та отримані законним шляхом, а тому є належними та допустимими, суд вважає помилковими, оскільки даний спір, що розглядається судом виник між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Саме спірні правовідносини, що виникли між сторонами належать до дослідження судом під час розгляду справи. Правовідносини, що виникли між відповідачем та іншими громадянами (ОСОБА_2, ОСОБА_3.), жодним чином не стосуються даної справи та рішення відповідача, які приймалися за заявами інших громадян (ОСОБА_2, ОСОБА_3.) щодо інших земельних ділянок не належать до дослідження під час розгляду справи № 420/1665/19, не є належними доказами у вказаній справі, оскільки не стосуються предмета спору.

Наведені у ч.2 ст.150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

З огляду на заяву про забезпечення позову, вона складається тільки з тверджень про можливе теоретичне нанесення шкоди інтересам позивача.

Будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд робить висновок, що клопотання про забезпечення позову не належить задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 133,150, 151, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду відповідно до п.15.5 Розділу VII Перехідні Положення КАС України.

Суддя Н.В. Бжассо