Рішення № 81396224, 17.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000980

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №1.380.2019.000980 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208 від 04.02.2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.01.2019 року в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209070/2019/000767 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу – «BMW», модель 525і, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, двигун – бензин, об’єм – 2497 куб.см. Митну вартість заявлено, згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме – 2500,00 євро. При цьому, зазначив, що під час здійснення митного оформлення позивач подав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Однак відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість заявленого товару за резервним методом (ціна – 6499,00 євро). Підставою відповідач зазначив те, що у наданих позивачем документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не повідомивши які саме числові значення складової митної вартості транспортного засобу чи відомості щодо ціни, що була сплачена, були відсутні. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив з підстав, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року №689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС та складає 6499,00 євро. Оскільки вказані сумніви не були спростовані позивачем шляхом надання додаткових документів митним органом прийнято спірне рішення від 04.02.2019 року про коригування №UA209000/2019/000086/2, за яким митна вартість товару становить 6499,00 євро, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208. Крім того, зазначив, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. За таких обставин, вважає, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування його рішення та картки відмов немає.

Згідно п.3 ч.3 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ухвалою від 05.03.2019 року відкрито спрощене провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини.

27.12.2018 року позивач придбав у нерезидента транспортний засіб – легковий автомобіль марки «BMW 525і», 2005 року випуску, з об’ємом двигуна 2497 куб.см., номер кузова НОМЕР_1.

Автомобіль придбано у Німеччині за ціною 2500,00 євро; розрахунок проводився готівкою.

05.01.2019 року позивач в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209070/2019/000767 для здійснення митного оформлення імпортованого товару.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме – 2500,00 євро. На підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 27.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії FD538551 від 27.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.01.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №04/01/2019/12 від 04.01.2019 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля Львівською митницею ДФС встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів, у відповідь на що декларант надав висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №1503 від 11.01.2019 року, згідно якого вартість на кордоні України – без врахування митних платежів та зборів, не розмитненого і не зареєстрованого в Україні автомобіля «BMW 525і», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, 2005 року виготовлення, станом на момент виконання даного дослідження становить 2473,80 євро.

04.02.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2, відповідно до п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 6499,00 євро, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст.52 МК України передбачено, що декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, згідно з ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Судом враховуються аргументи позивача стосовно того, що відповідачем проігноровано вищевказані приписи митного законодавства та без належного обґрунтування підстав витребувано в декларанта додаткові документи та відомості.

Посилання відповідача, як на підставу для витребування, на спрацювання АСАУР, судом не враховуються, адже митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього – у разі виявлення підстав – може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.

Суд вважає необґрунтованими посилання Митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем до митного оформлення подано фактуру №б/н від 27.12.2018 року, видану юридичною особою, то такі є абсолютно безпідставними, адже додана фактура є типовим бланком, який можна придбати в органі, який здійснює реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку транспортних засобів.

Поряд з тим, матеріалами справи підтверджено, що автомобіль придбано у фізичної особи, розрахунок через фінансову установу не здійснювався, тому відсутні будь-які банківські платіжні документи, що стосуються даного товару.

Водночас суд звертає увагу, що під час митного оформлення, проведення митної консультації та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не висловлювалися зауваження до рахунку-фактури №б/н від 27.12.2018 року, а відтак, у силу абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17.

Судом враховується як доказ долучений позивачем до матеріалів справи лист-відповідь від ОСОБА_2 (продавця), зміст якого додатково підтверджує достовірність заявленої позивачем у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення.

Зазначене також свідчить про те, що в органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура (інвойс) від 27.12.2018 року містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, втім відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Суд не враховує використану відповідачем інформацію з програмного продукту «Schwacke», адже, як видно зі змісту такої, митним органом за середній пробіг взято 162244,00 км, в той час як пробіг придбаного позивачем автомобіля становить понад 350000,00 км, тобто удвічі більше.

До того ж, долучений до матеріалів справи витяг з каталогу «Schwacke», який використано відповідачем, виконано на німецькій мові, а переклад на українську – взагалі відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів спірне рішення не містить. Відповідач обмежився лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначивши при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Зазначене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

На електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів декларантом було подано висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №1503 від 11.01.2019 року, яким підтверджено обґрунтованість заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраний метод її визначення.

Втім, як видно з картки відмови в прийнятті митної декларації типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/008678 від 24.01.2019 року, даний висновок експерта взагалі не враховувався відповідачем при прийнятті спірного рішення. Під час розгляду справи, відповідачем також не спростовано та не надано належних доказів для спростування згаданого висновку.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак відповідачем на наведено обґрунтованих та беззаперечних підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності.

Таким чином, позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб’єктами, суд приходить висновку, що спірні рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208 від 04.02.2019 року не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З дотриманням порядку, встановленого ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем надано суду на обґрунтування понесених витрат: квитанції про оплату 255,00 грн – витрати на послуги спеціаліста по перекладу документів з української на німецьку мову та з німецької на українську мову, здійснені Бюро перекладів «LingMAX».

Ці докази є належними, допустимими та відносяться до предмету доказування в даній справі. З огляду на що, такі витрати пов'язані з розглядом справи, а їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Тому, загальна сума судових витрат, яку належить стягнути відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС, складає 1791,80 грн, в т.ч. судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1536,80 грн та витрати, пов’язані з розглядом справи, в розмірі 255,00 грн.

Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 132, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1/7а, м.Львів, 79013; РНОКПП: НОМЕР_2) до Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208 від 04.02.2019 року – задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208 від 04.02.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1/7а, м.Львів, 79013; РНОКПП: НОМЕР_2) судові витрати в сумі 1791 (одна тисяча сімсот дев’яносто одна) гривня 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 22.04.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.