Ухвала суду № 81396085, 19.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

19 квітня 2019 р. Справа № 400/701/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С.,розглянувши у підготовчому засіданні клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду по справі

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Генерального штабу Збройних сил України, пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 третя особа:Військова частина А0224, пр. Героїв України, 72, м. Миколаїв, 54025 про:скасування наказу від 30.03.2016 № 91, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,За участю:

від позивача: адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача: Горіна В.В.,

від третьої особи: Дідняк І.А.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних сил України, в якому просить суд:

- скасувати наказ Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) № 91 від 30.03.2016 року п. 3 відносно ОСОБА_1 як такий, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок";

- зобов'язати Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України поновити капітана ОСОБА_1 на посаді заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини А-0224 з 06.04.2015 року;

- зобов'язати Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України звільнити капітана ОСОБА_1 в запас з посади заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини А-0224.

Ухвалою від 27.03.2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

До позовної заяви було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яку ухвалено розглядати в підготовчому судовому засіданні.

В обгрунтування своєї заяви позивач зазначив, що наказ першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.03.2016 року № 61 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за п. 1 пп. "є" (у зв'язку з вислугою встановленого строку військової служби) був отриманий позивачем лише 14.02.2019 року.

Від відповідача надійшло клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, в обгрунтування якого було зазначено, що позивачем надано суду недостовірні дані, оскільки про існування оскаржуваного наказу йому стало відомо в 2016 році. Крім того, ОСОБА_1 в 2017 році звертався до до суду з позовною заявою до військової частини А0224, до якої надавав витяги з наказів від 30.03.2016 року № 91 та від 25.07.2015 року № 277.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію відповідача, позовну заяву просив залишити без розгляду.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 180 КАС України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Заслухавши думку сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та докази, суд встановив наступне.

В вересні 2017 року до Миколаївсього окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В4174 в особі командира Шандара Олексія Михайловича та Генерального штабу Збройних сил України, за участю третьої особи - Новоодеський районий військовий комісаріат (справа № 814/1841/17) про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини польова пошта В4174 щодо неприйняття наказу по особовому складу по стройовій частині про звільнення в запас капітана ОСОБА_1, призваного під час мобілізації на особливий період та недоведення наказу до ОСОБА_1 особисто; зобов'язання командира військової частини польова пошта В 4174 виключити капітана ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини польова пошта В4174 після повного проведення з ним усіх належних розрахунків та направити особисту справу до Новоодеського районного військового комісаріату; зобов'язання командира військової частини польова пошта В4174 подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк; визнання протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиконання наказів № 91 від 30.03.2016 року першого заступника начальника Генерального штабу України Збройних Сил України (по особовому складу) та №277 від 25.07.2015 року першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України в частині виконання п. 24 командиром військової частини польова пошта № 4174.

Отже, ще у вересні 2017 року позивач знав про існування наказу від 30.03.2016 року № 91, який був предметом судового розгляду у справі № 814/1841/17.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04.12.1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини").

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 06.09.2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

З адміністративним позовом по даній справі ОСОБА_1 звернувся 12.03.2019 року, хоча ще у вересні 2017 року позивач знав про існування оскаржуваного наказу.

Більш того, позивач як особа, яка вже має досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення до суду з даною позовною заявою.

Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду (п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України).

Враховуючи викладене, суд залишає позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 180, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Генерального штабу Збройних сил України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), за участю третьої особи Військової частини А0224 (пр. Героїв України, 72, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 08489704), про скасування наказу Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) № 91 від 30.03.2016 року п. 3 відносно ОСОБА_1 як такий, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок"; зобов'язання Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України поновити капітана ОСОБА_1 на посаді заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини А-0224 з 06.04.2015 року; зобов'язання Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України звільнити капітана ОСОБА_1 в запас з посади заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини А-0224 - залишити без розгляду.

2. Ухвалу направити сторонам у справі.

Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.В. Малих