Рішення № 81396028, 24.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/10464/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Шеховцової А.С.,

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 812/10464/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс» до ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2019 року з Верховного суду на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/10464/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс» (далі – Позивач, ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс») до ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № НОМЕР_1 на новий судовий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду адміністративної справи № 812/10464/13-а визначено суддю Чиркіна С.М.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 12 грудня 2013 року ОСОБА_4 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі акту перевірки від 28 листопада 2013 року за № 148/22-0/31393258 прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з яким позивач не згодний, оскільки вважає його прийнятим з неправильним застосуванням та порушенням вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Стверджував, що в акті перевірки від 28 листопада 2013 року за № 148/22-0/31393258 безпідставно зроблений висновок про отримання Позивачем податкових та видаткових накладних від товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» без мети реального настання правових наслідків у зв’язку із чим протиправно сформований податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач вказав, що дійсно у 2012 році мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Проксис» на підставі договору від 10 серпня 2010 року № 10-08/МТО з урахуванням додаткових угод. Останнім було поставлено позивачу комплектуючи вироби, а саме: мікросхеми в асортименті, реле, робочі станції оператора, перетворювачі індустріальні комутатори та інше. Постачання товару відбувалось на підставі попередньої заявки Позивача до ТОВ «Проксис» з оплатою по поставлену продукцію. Постачальником оформлювались первинні документи у тому числі видаткові та податкові накладні. Всього за період з 20 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року було оформлено видаткових накладних та видано податкових накладних на загальну суму 132916966,68 грн, з яких 22152827,78 грн - податок на додану вартість. Сплата вартості товару відбувалась у відповідності до умов, обумовлених договором. Податкові накладні від постачальника були отримані Позивачем у період з 01 березня 2012 року по 02 серпня 2013 року, і тільки після їх отримання були використані при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та формування податкової звітності з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та березень, червень, серпень 2013 року. Вказані документи були надані перед початком та під час проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки від 28 листопада 2013 року за № 148/22-0/31393258 та додатку № 1 до акта перевірки. Постачання товару до позивача відбувалось вантажним автомобільним транспортом на підставі договорів, укладених з фізичними особами - підприємцями про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 23 січня 2012 року № 41 та від 23 січня 2012 року № 42. На підтвердження перевезення товару до перевірки надано товарно-транспортні накладні, номера і дати яких вказано в акті перевірки.

Із посиланням на надані Відповідачу первинні документи за спірний період (видаткові, податкові накладі, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні), Позивач наполягав на правомірності формуванні податкового кредиту у спірному періоді 2012-2013 років та Відповідачем не доведено, порушення вимог пункту 185.1 статті 185; пункту 188.1 статті 188; пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Додатково послався на первинні документи (вантажні декларації/товарно-транспортні накладні), які підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, що є виконанням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568. При цьому, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей. Позивачем під час перевірки, крім надання первинних документів щодо придбання та транспортування товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» (накладні, податкові накладні), надані ще й документи, що підтверджують використання товару у власній господарській діяльності, - з отриманих товарів позивачем виготовлено на замовлення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» спеціалізоване обладнання для атомних електростанцій, яке в подальшому реалізоване останньому, про що маються відповідні договори та первинна документація (видаткові накладні, акти приймання-передачі тощо).

Позивач вважає неналежними доказами акти Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 вересня 2013 року за № 1041/26-55-22-07/33101280 та від 24 вересня 2013 року за № 1266/26-55-22-07/33101280, на які посилається відповідач в акті перевірки від 28 листопада 2013 року за № 148/22-0/31393258, вимог статті 198 Податкового кодексу України в частині правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість оскільки діючим законодавством факт існування вказаних вище актів перевірок стосовно контрагента позивача не передбачений в якості доказів відсутності реальних поставок продукції, та висновки ґрунтуються на припущеннях щодо нікчемності виданих видаткових та податкових накладних. Стверджував, що ПК України не містить у собі норму, яка покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Обставина обізнаності позивача щодо діяльності наведеного контрагента та твердження відповідача щодо недійсності правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не підтверджені документально. Відповідачем під час проведення перевірки не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Доказом наявності умислу на ухилення від оподаткування є обвинувальний вирок суду, який відповідачем не наданий. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Позивач вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Стверджував, що уповноважені особи СДПІ, які проводили перевірку фактично не дослідили чи був взагалі товар поставлений Позивачу, оскільки за місцезнаходженням платника податків працівники фіскальної служби не виїжджали, приміщення для зберігання придбаного товару не досліджували, не з’ясовували використання спірних товарів у власній господарській діяльності. При цьому в Акті перевірки № 148 жодним чином не доказано, що товар який поставлений ТОВ «Проксис» до ПрАТ СНВО «Імпульс», був придбаний ТОВ «Проксис» саме у ПП «СТРОЙТОРГ-Т», ТОВ «ВЕКА ГРУП», ТОВ «Авеста Трейд» та ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології» (т.4 а.с 220-222).

Ухвалою суду від 04.02.2019 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 лютого 2019 року об 11 год. 00 хв., у сторін витребувані первинні документи (т. 1 а.с.117-119).

22.02.2019 Позивач надав заяву до якої долучив частково витребувані судом документи, зокрема довідку про взяття на облік платника податків від 19 вересня 2011 року за № 112/29-011, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПрАТ «СНВО «Імпульс» від 22 червня 2011 року, статут роздруківку картки субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63 бухгалтерського обліку «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» по контрагенту - товариству з обмеженою відповідальністю «Проксис» за період з 01 січня року по 31 серпня 2012 року і за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року на 166 арк., копії декларацій з податку на додану вартість зі всіма додатками за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, березень 2013 року, червень 2013 року, серпень 2013 року на 140 арк. копії реєстрів отриманих податкових накладних за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, березень 2013 року, червень 2013 року, серпень 2013 року, адвокатські запити, переписку з податковою, прокуратурою (т.1 а.с 194-249, т. 2 а.с. 1-240, т. 3 а.с. 1-190).

Щодо інших доказів зазначено про неможливість їх надання через відсутність у позивача, просив витребувати документи у Відповідача.

Ухвалою суду від 25.02.2019 за клопотанням Позивача здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Відповідача ОСОБА_4 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Відповідача ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби (т. 3 а.с 206-207).

Зазначеною ухвалою зобов’язано Відповідача - ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби, протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Також роз'яснено відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

04.03.2019 Позивач надав додаткові докази зокрема листи Відповідача щодо відсутності документів, зазначених у запиті адвоката у тому числі оскаржених повідомлень -рішень та відсутності податкового боргу пов’язаного із спірними правовідносинами (т.3 а.с. 210-215).

11.03.2019 Позивач подав клопотання про витребування документів у Відповідача (т.3 а.с. 218-221).

Ухвалою суду від 12.03.2019 у Відповідача витребувані документи зазначені в клопотанні та запропоновано контрагентам Позивача зокрема ДП «НАЕК «Енергоатом» надати документи щодо спірних правовідносин (т.3 а.с. 227-229).

Ухвалою суду від 02.04.2019 у Позивача витребувано позовну заяву у зв’язку із її відсутністю (т.3 а.с. 242-243).

08.04.2019, на виконання ухвали суду від 12.03.2019 від Національної атомної енергогенеруючої компанії надійшли засвідчені господарські договори з Позивачем (т.4 а.с. 159) та протокол обшуку (т.4 а.с. 160-177).

08.04.2019 Позивач надав пояснення у яких зазначив, що позовна заява по справі № 812/10464/13-а була подана до суду 16.12.2013.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 суд відновив втрачене провадження в адміністративній справі № 812/10464/13-а в частині змісту процесуальних документів: ухвали Луганського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 19.12.2013, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2014, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014, касаційної скарги від 29.04.2014 №5048/10/28-05-10-13 (а.с. 38-39).

Підставою для прийняття ухвали суд зазначив частину першу статті 279 КАС України, якою передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Луганським окружним адміністративним судом в межах визначених законом повноважень було визнано достатніми для подальшого розгляду справи відновлені документи справі № 812/10464/13-а, на підставі яких була прийнята постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 04.12.2018 року в адміністративному провадженні № К/9901/4098/18. Для забезпечення виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 812/13464/13-а ПрАТ «СНВО «Імпульс» 05.04.2019 року у відповідності до статті 385 КАС України було подано заяву про відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі № 812/10464/13-а в частині позовної заяви ПрАТ «СНВО «Імпульс» до ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Мінцоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № НОМЕР_1, поданої до Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/10464/13-а, в якій наведено обґрунтування обставин фактичної відсутності вказаної позовної заяви у Позивача.

16.04.2019 Позивач подав пояснення, у яких зазначив про неможливість виконати ухвалу суду щодо надання первинних документів, оскільки останні на виконання вимог прокуратури Луганської області від 11.04.2014 № 17/1/1-0124/34 вих-14 направленого в межах розслідування кримінального провадження від 04.03.2014 № 42014130000000124, листом Позивача від 18.04.2014 № 787/37 були направлені до прокуратури та на даний час з відти не повернулись (т. 4 а.с 207-215).

Також у своїх поясненнях зазначав про неможливість надати акт перевірки від 28 листопада 2013 року № 148/22-0/31393258 через його відсутність у Позивача, оскільки він останнім не отримувався, та був витребуваний у Відповідача при відкритті провадження 19.12.2013 в адміністративній справі № 812/104646/13-а, якою суд зобов’язав суб’єкта владних повноважень надати копії акту в матеріали справи та оригінал для огляду у судовому засіданні та засвідчення суддею копії письмових доказів.

Ухвалою суду від 09.04.2019 провадження у справі було зупинено до розгляду справи про відновлення втраченого провадження в частині відновлення позовної заяви (т. 4 а.с 199-200).

22.04.2019 Позивач подав клопотання про поновлення провадження у зв’язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення та до клопотання додав копію позовної заяви разом із перепискою з прокуратурою (т. 4 а.с. 218-226).

Ухвалою суду від 23.04.2019 провадження у справі було відновлено (т.4 а.с. 236).

За клопотанням Відповідача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції (т. 4 а.с. 237).

24.04.2019 Відповідач надав письмові пояснення та службову записку У яких зазначив, що позовні вимоги не визнає у зв’язку із наявністю інформації про ризикові кредити Позивача (т. 5 а.с. 1, 7-8).

В судовому засіданні представник Позивач підтримав позовні вимоги, додатково до обставин, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях, пояснив таке.

Оскаржене повідомлення – рішення та акт перевірки не отримував, при первісному розгляді справи їх витребував суд. Про наявність податкового повідомлення та акту перевірки знає із загальної інформації та первісного розгляду справи. Стверджував, що на даний час у Позивача відсутні зазначені документи та їх зобов’язаний надати Відповідач. Вважав, якщо Відповідач не надає повідомлення – рішення та акт перевірки значить вони не існують, відповідно відсутні підстави для визначення податкового зобов’язання. Із посиланням на листи Відповідача стверджував, що бор за спірний період відсутній. При цьому додатково послався на частково збережені первинні бухгалтерські та розрахункові документи як на підставу реальності спірних господарських операцій та документи отримані від контрагента «Енергоатом» якому постачав обладнання виготовлене у тому числі із продукції отриманої від «Проксису».

Представник Відповідача позов не визнав, суду пояснив, що в результаті податкової реформи та захоплення м. Луганська, Позивач, який на момент виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку у ОСОБА_4 державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську, був переведений на обслуговування до Харківського управлінні ОСОБА_3 великих платників податків та з 2017 року до Київського управління офісу великих платників. Станом на момент розгляду справи Позивач перебуває на обліку ОСОБА_3 ВПП ДФС. Інтегровані картки платника податків з 01.01.2013 пo 31.12.2015 та інші документи відсутні у Відповідача, знаходяться на непідконтрольній території України. При зверненні Позивача до суду з Позовом про визнання недійсним рішенням контролюючого і органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили. У зв'язку з надходженням ухвали суду про провадження у справі сума грошового зобов'язання нарахована Позивачу підлягає виведенню до окремого реєстру, де вона міститься до набрання сили судовим рішенням. Зазначена сума заборгованості станом на теперішній час згідно з ППР від 12.12.2013 № НОМЕР_1 має статус неузгодженої, а тому відображення в ІКП Позивача відсутня. З моменту прийняття рішення судом по адміністративній справі оскаржувана сума згідно з ППР від 12.12.2013 № НОМЕР_1 набуде статусу узгодженої, та автоматично відобразиться в ІКП Позивача.

На пропозицію суду представник Відповідача відмовився надавати витяг з інтегрованих карток Позивача або інших електронних баз обліку, інформацію про податковий борг за спірний період, пославшись на неможливість зробити коректний витяг з об’єктивними даними. Також на виконання письмових ухвал суду та усні пропозиції щодо надання ППР від 12.12.2013 № НОМЕР_1, акту перевірки та інших доказів на підставі яких було прийнято оскаржене повідомлення зазначив, що будь які документи відсутні. Стверджував, що неможливо зробити витяг повідомлення рішення з електронної бази обліку. При цьому наполягав на існуванні податкового боргу Позивача на підставі ППР від 12.12.2013 № НОМЕР_1, але не зміг пояснити де рахується борг та надати інформацію на його підтвердження.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази у відповідності до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Судом вживались передбачені законом заходи з метою повного та об’єктивного вирішення справи, у тому числі у сторін витребувались додаткові докази та суд сприяв учасникам у їх наданні.

Сторонам були роз’яснені вимоги статей 72-77 КАС України та наслідки їх невиконання. Учасники просили розглянути справу на підставі наявних доказів та зазначили, що відсутні інші докази, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначено у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд встановлює обставини в порядку та у спосіб визначені законом та в межах необхідних для захисту прав Позивача.

Позивач зареєстрований як юридична особа (т. 3 а.с 64-95), на момент виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку у спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та був зареєстрований в як платник податку на додатну вартість (т. 1 а.с. 194, 195).

Як платник податків Позивач перебував на обліку до 16.09.2016 у ОСОБА_4 державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, з 16.09.2016 у ОСОБА_4 державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, яка на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізована у Харківське управління ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» (далі – Постанова № 247) реорганізовано ОСОБА_4 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС шляхом приєднання до ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно з пунктом 1 Положення про ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби, останній є правонаступником всіх прав та обов’язків ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження Відповідача визначені у тому числі статтею 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У відповідності до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статті 19 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Межі перевірки дій суб’єкта владних повноважень визначені частиною другою статті 2 КАС України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс», звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013 № НОМЕР_1.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позовні вимоги задоволено(т. 1 а.с 19-29).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі № 812/10464/13-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову (т. 1 а.с 44-64).

Вищим адміністративним судом України ініційовано питання про відновлення Луганським окружним адміністративним судом втраченого судового провадження у справі № 812/10464/13-а.

Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2016 відновив втрачене судове провадження в адміністративній справі № 812/10464/13-а в частині змісту процесуальних документів: ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 про відкриття провадження в адміністративній справі, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 (т.1 а.с. 57-64), ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014, касаційної скарги від 29.04.2014 №5048/10/28-05-10-13 (т.1 а.с. 38-64).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі № 812/10464/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (далі - Постанова від 04.12.2018, т. 1 а.с. 90-99). У постанові від 04.12.2018 зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах адміністративної справи належним чином оформлені перинні документи є належними доказами підтвердження реальності проведених господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проксис» та правомірності формування позивачем податкового кредиту. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з порушенням норм податкового законодавства.

Разом з тим, матеріали відновленого судового провадження в адміністративній справі №812/10464/13-а не містять доказів, якими суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовують прийняті судові рішення, у зв'язку з чим Верховний Суд позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи вважаючи їх передчасними. До такого висновку Верховний суд прийшов у зв’язку з тим, що в межах відновлення втраченого провадження судом були відновлені лише процесуальні документи.

Верховний Суд звернув увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому Верховний Суд не зазначив, які саме обставини не були встановлені судом першої інстанції та не перевірені апеляційним судом, також не зазначено якими доказами підтверджені доводи касаційної інстанції.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Згідно із статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У постанові Верховного Суду зазначено, що посадовими особами ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс», з питань повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проксис», за період з 01.01.2012 по 31.10.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 22152827,78 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28.11.2013 № 148/22-0/31393258 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 33229240,50 грн, у тому числі 22152827,00 грн за основним платежем та 11076413,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проксис» з огляду на безтоварність проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Вказаний висновок ґрунтується на податковій інформації отриманій відповідачем по вказаному контрагенту (акти Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у мусті Києві від 06.09.2013 №1041/26-55-22-07/33101280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» за період з 01.01.2012 по 31.07.2012, Приватним підприємством «Стройторг-Т» за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, Товариством з обмеженою відповідальністю «Века» Груп» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012» та від 24.09.2013 №1266/26-55-22-07/33101280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології» за період липень, серпень, жовтень 2012 року»), що на думку, контролюючого органу, ставить під сумнів факт здійснення позивачем задекларованого виду діяльності.

В контексті вимог статті 77 КАС України Відповідач не надав акту перевірки та спірного повідомлення рішення.

З метою виконанні вимог статті 77 КАС України Позивач звертався із адвокатським запитом до Відповідача та контрагентів (т. 1 а.с 153-156, 158-160, 163-164, 173-183, 185-193).

17.01.2019, 01.02.2019 Запорізький офіс великих платників податків та Державна фіскальна служба повідомили про відсутність документів (т.1 а.с 157, 184).

18.01.2019 контрагент «Проксис» повідомив про відсутність первинних документів, у зв’язку з їх знищенням (т. 1 а.с 162).

На підтвердження реальності господарських операцій Позивач надав картки субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63 бухгалтерського обліку «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» по контрагенту - товариству з обмеженою відповідальністю «Проксис» за період з 01 січня року по 31 серпня 2012 року і за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року (т. 1 а.с 196-249, т. 2 а.с. 1-112).

Інформація, зазначена наданих Позивачем картках, Відповідачем не спростована.

Також Позивачем надані декларацій з податку на додану вартість зі додатками за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, березень 2013 року, червень 2013 року, серпень 2013 року разом із реєстром отриманих податкових накладних за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, березень 2013 року, червень 2013 року, серпень 2013 року (т. 2 а.с 113-240, т. 3 а.с. 1 -27, 96 -190).

Інформація, зазначена в наданих Позивачем деклараціях, відповідачем не спростована.

Неможливість надання іншої первинної документації Позивач обґрунтував її витребуванням на не поверненням прокуратурою Луганської області

На запит прокуратури Луганської області від 11.04.2014 року № 17/1/1-0124/34 Позивачем 18.04.2014 були направлені документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2012 до квітня 2014 року (т.3 а.с 32-39).

Згідно із інформацією зазначеною у Відповіді прокурора Луганської області від 17.04.2019 № 17/2-22005-19 витребувані у Позивача документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2012 до квітня 2014 року, долучені до матеріалів кримінального провадження № 42014130000000124 від 04.03.2014 та залишились в захопленому приміщені адміністративної будівлі прокуратури області в м. Луганську. У зв’язку із відсутністю в діючому кримінальному процесуальному законодавстві України процедури відновлення на стадії досудового розслідування втрачених матеріалів кримінального провадження, 30.05.2016 прийнято рішення про його закриття, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (закриття кримінального провадження), встановлена відсутність в діях посадових осіб державного підприємства «Іванівське лісомисливське господарство» складу вищевказаного кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, повернути витребувані під час розслідування кримінального провадження оригінали документів фінансово-господарських операцій ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс» за період часу з 2012-2014 років, на даний час не уявляється можливим (т. 4 а.с 225-226).

На виконання вимог ч.2 ст. 77 КАС України Відповідачем не надано інформації щодо порушень з боку Позивача при укладанні, виконанні оподаткуванні та обліку операцій Позивача із контрагентом «Проксис». Також з урахуванням рішень окружного адміністративного суду м. Києва щодо взаємовідносин ТОВ «Проксис» з контрагентами по ланцюгу постачання, Відповідачем не надано інформації щодо порушень Позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентами другої та третьої черги (т. 3 а.с 40- 57).

У листі Відповідача від 19.02.2019 № 221/14 зазначено про відсутність податкових зобов’язань у спірний період пов’язаних із предметом спору (т. 3 а.с 212).

З урахуванням зазначеного листа суд критично оцінює твердження Відповідача про наявність податкового зобов’язання на підставі повідомлення-рішення від 12.12.2013 №0000522200, оскільки останнім не надано жодного об’єктивного доказу наявності боргу та підстав його виникнення.

Листом від 19.02.2019 Відповідач повідомив представника Позивача про відсутність спірних податкових повідомлень рішень (т. 3 а.с 213).

На противагу твердженням Відповідача, в контексті вимог статей 78, 90 КАС України рішення суду не може ґрунтуватись на умовних припущеннях.

На підтвердження реальності господарських операцій Позивач надав договори з контрагентом ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» а саме: договір від 15.03.2012 № 451/НОМЕР_2, додаткову угоду від 02.11.2012 № 1, додаткову угода від 18.07.2013 № 2, лист від 30.08.2013 № 7300/41, лист від 25.09.2013 № 7970/41, договір від 15.03.2012 № 465/НОМЕР_3, договір від 21.06.2012 № 462/НОМЕР_4, додаткову угоду від 03.08.2012 № 1, додаткову угоду від 02.11.2012 № 2, додаткову угоду від 10.12.2012 № 3, додаткову угоду від 27.06.2013 № 4, додаткову угода від 18.07.2013 № 5, лист від 10.09.2012 № 8418/42, договір від 21.06.2012 № 475/НОМЕР_5, додаткову угоду від 30.07.2012 № 1, додаткову угоду від 02.11.2012 № 2, лист від 25.09.2012 № 9034/42, договір від 21.06.2012 № 478/НОМЕР_6, додаткову угоду від 30.07.2012 № 1, додаткову угоду від 15.10.2012 № 2, додаткову угоду від 12.11.2012 № 3, додаткову угоду від 03.12.2012 № 4, лист від 10.09.2012 № 8417/42, договір від 02.08.2012 № 489/НОМЕР_7, додаткову угоду від 02.11.2012 № 1, договір від 24.11.2011 № 1116111446/466, додаткову угоду від 22.10.2012 № 1 (т.4 а.с. 1-159). Стверджував, що на виконання зазначених договорів на адресу ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» була виготовлена та поставлена продукція з матеріалів отриманих від «ТОВ «Проксис».

Відповідачем зазначена інформація не спростована.

Згідно із поясненнями представника Позивача ДП «НАЕК «Енергоатом» не зміг в повному обсязі надати документи у зв’язку з їх вилученням в межах кримінального провадження. Зазначені пояснення кореспондуються із інформацією зазначеною у протоколі обшуку від 04.12.2014 (т. 4 а.с 160-177).

Відповідачем зазначена інформація не спростована.

Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, п. 2.1. первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя ст. 8 Закону № 996-XIV).

Строки зберігання документів визначено наказом від 12.04.2012 № 578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», яким установлено, що строки зберігання зав жди обчислюються з 1 січня року, що настає за роком закінчення справи.

Згідно з п. 44.3 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платники зобов’язані забезпечувати зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, протягом: не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи;

Пункт п. 44.4 ПК України вимагає зберігати зазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених п. 44.3 ПК України.

Таким чином, документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законодавством строку оскарження її результатів, але не менше 3 років, а для контрольованих операцій – 7 років.

В контексті вимог ст. 77 КАС України Позивач довів, що під час первинного розгляду справи надавав докази з метою повного об’єктивного розгляду справи. В даний час в наслідок захоплення будівля Луганського окружного адміністративного суду (вул. Поштова,1, м. Луганськ), у тому числі й адміністративні справи, які перебували в провадженні суду, знаходяться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Судове провадження в адміністративній справі № 812/10464/13-а, яка перебуває в приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Поштова, 1, м. Луганськ, вважається втраченим. Частина документів про фінансово-господарську діяльність за період з 01.01.2012 до квітня 2014 року вилучена прокуратурою та втрачена в наслідок захоплення будівлі прокуратури.

З метою повного об’єктивного розгляду справи Позивач вживав передбачені законом заходи щодо відновлення втраченої адміністративної справи, отримання документів з прокуратури, контрагентів, фіскальної служби та частково надав до суду відновлені документи. За таких обставин у суду відсутні передбачені пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позову без розгляду.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 був затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (Порядок або Наказ 1236) Заначений наказ у тому числі був прийнятий з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов’язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість. Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 № 1204 був скасований Наказ 1236 та затверджений новий Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Системний аналіз наказів № 1236, 1204 свідчить, що податковий орган зберігає у відповідному реєстрі відповідне повідомлення – рішення протягом усього періоду його оскарження.

Приймаючи до уваги інформацію, зазначену у відновлених процесуальних документах суду, враховуючи пояснення сторін та вимоги частини третьої статті 78 КАС України, суд вважає загальновідомим фактом прийняття Відповідачем повідомлення - рішення від 12.12.2013 № НОМЕР_1, яке є предметом спору у справі.

Сторони наполягають, що навіть за відсутності повідомлення-рішення від 12.12.2013 № НОМЕР_1 існує спір щодо наявності або відсутності податкового зобов’язання, визначеного зазначеним рішенням, що в свою чергу впливає на права та обов’язки Позивача як платника податків.

Відсутність у Відповідача повідомлення-рішення від 12.12.2013 № НОМЕР_1 та неможливість Позивачем надати спірне податкове повідомлення-рішення не позбавляє останнього права на захист своїх прав в судовому порядку.

На момент спірних правовідносин діяв Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в редакції наказу ДПА України від 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок № 984).

Згідно із п.3 Розділу 1 Порядку№ 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6.1. Розділу 2 Порядку № 984 у висновку акту документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень

Згідно із п. 9 Розділу 4 Порядку № 984 строк зберігання актів (довідок) та інших матеріалів документальних перевірок в органах державної податкової служби становить 5 років.

Згідно із пунктами 54.3., 54.3.2 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що підставою та доказовою базою для нарахування зобов’язань та прийняття податкового повідомлення рішення є акт перевірки та зафіксовані в ньому порушення.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 введена в експлуатацію інформаційна система «Податковий блок» (далі – ІС «Податковий блок»). ІС «Податковий блок» має своїми складовими елементами чотири підсистеми-блоки операційної діяльності контролюючих органів, а саме: «Реєстрація платників податків», «Обробка податкової звітності та платежів», «Облік платежів», «Податковий аудит».

Відповідно до пункту 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС 31.07.2014 № 22, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до системи обліку результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта (довідки) перевірки (звірки), інших складених актів (довідок), прийнятті та направленні податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень щодо єдиного внеску, складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій.

Працівники юридичного підрозділу органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог Регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до АІС «Скарга» та АІС «Суди» у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації, з подальшим збереженням даних і встановленням зв’язків записів АІС «Скарга» та АІС «Суди» із записами підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок». Підрозділи, працівники яких здійснювали (очолювали) перевірки, опрацьовують у підсистемі «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок» зазначену інформацію в день її надходження, результатом чого є внесення інформації до підсистеми «Облік платежів» ІТС «Податковий блок».

У випадку якщо перевірку здійснювали (очолювали) працівники іншого органу ДФС, ніж територіальний орган ДФС за основним місцем обліку платника податків, такими працівниками, у разі неможливості внесення ними інформації до підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок» у зв’язку з обмеженням доступу до неї відповідно до регіонального розподілу, забезпечується складання та надання не пізніше наступного робочого дня до відповідного органу ДФС необхідної інформації для внесення до системи обліку результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок». Відповідні підрозділи територіального органу ДФС за основним місцем обліку платника податків забезпечують внесення до підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок» відповідної інформації не пізніше наступного робочого дня з дня отримання.

На підставі результатів проведених перевірок підрозділи органу ДФС, які здійснювали (очолювали) перевірку, узагальнюють інформацію про виявлені схеми ухилень від оподаткування або мінімізації податкових зобов’язань, суми єдиного внеску (у випадку їх виявлення) та вносять їх до підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок», інших інформаційних баз даних.

Згідно з інформацією, зазначеною в листі Державної фіскальної служби України від 03.06.2015 № 19563/7/99-99-22-02-01-17, скерованого ГУ ДФС в областях та м. Києві, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, документально оформлені результати опрацювання зібраної податкової інформації необхідно своєчасно вносити до підсистеми 2.19 АС «Аудит».

Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (зі змінами та доповненнями), строк зберігання актів (довідок) та інших матеріалів документальних перевірок у контролюючих органах становить 5 років (у разі оскарження результатів перевірки строк збільшується (за потреби)).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України на Відповідача – суб’єкта владних повноважень покладений обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення.

В контексті вимог статей 73-74 КАС України акт перевірки є не лише підставою для прийняття повідомлення-рішення від 12.12.2013 № НОМЕР_1, але й належним та допустимим доказом наявності вини Позивача та підстави прийняття повідомлення – рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог статей 2, 9 КАС України, приймаючи до уваги предмет спору та суб’єктний склад учасників, суд розглядає справу лише в межах позовних вимог та надає оцінку оскарженим рішенням та наявності або відсутності порушених прав Позивача у спірних правовідносинах.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов, підстав та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, може свідчити про правомірність проведеної перевірки не зважаючи на фактичне її вчинення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 №0000522200, прийняте за відсутності Акту перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Встановлені судом порушення Відповідачем є беззаперечними підставами для задоволення позовних вимог в межах необхідних для відновлення прав Позивача.

Питання щодо судових витрат вже вирішено в постанові суду від 17.01.2014.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс» (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 31393258) до ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби (місце знаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12 грудня 2013 року № НОМЕР_1 про збільшення приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс» суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на 33229240,50 грн, у тому числі 22152827,00 грн - за основним платежем, 11076413,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 24 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5