Ухвала суду № 81395897, 23.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 квітня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/465/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Секірської А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вакуленка А.В.,

представника позивача – ОСОБА_1, ордер АА № 065422;

представників відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 11.03.2019 № 5;

ОСОБА_3, довіреність від 09.01.2019 № 3;

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_4М.) до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі – відповідач, ГУ Держпродспоживслужби), в якому позивач просить суд:

- скасувати постанову головного державного ветеринарного інспектора в Луганській області, виконуючого обов’язки начальника, першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_5 від 12.10.2018 № 6 про накладення на фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 штрафу у розмірі семи мінімальних заробітних плат, що становить 26061,00 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, витребувано від відповідача докази (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 03.04.2019 продовжено загальний строк підготовчого провадження на тридцять днів (арк.спр. 178).

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови головного державного ветеринарного інспектора в Луганській області, виконуючого обов’язки начальника, першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_5 від 12.10.2018 № 6, яке обґрунтовано тим, що постанова набрала чинності 12.11.2018, спрямована рекомендованим листом за № 9340501621151, і може бути оскаржена протягом одного місяця з дня винесення. Проте рекомендований лист був повернутий відповідачу 17.11.2018, що підтверджується витягом з сайту УКРПОШТИ. Позивач отримав оскаржувану постанову лише 24.01.2019 разом з листом від 24.01.2019 старшого державного виконавця С.І.Бабіної, а для складання позову необхідний певний час для підготування позову.

Відповідачем в ході підготовчого провадження надано клопотання від 06.03.2019 за вх. № 12391/2019 про відмову в задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду щодо оскарження постанови ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області від 12.10.2018 № 6 та про залишення позовної заяви без розгляду (арк.спр. 134-137), обґрунтоване таким.

На думку відповідача, вказані позивачем підстави щодо поновлення строку на оскарження постанови від 12.10.2018 № 6 про накладення штрафу не можуть бути взяті до уваги та визнані поважними, оскільки приписами частини сімнадцятої статті 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» встановлено, що потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення. Скарга на постанова у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.

Тобто, законодавець перебіг строку звернення до суду з позовною заявою про оскарження постанови у справі пов’язує з днем винесення цієї постанови.

Суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі у здійсненні права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно – правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених особою доводів.

З боку відповідача вживалися заходи щодо обізнаності позивача стосовно справи щодо порушення ним вимог чинного законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів. На адресу позивача засобами поштового зв’язку надсилалися документи, проте позивач умисно та систематично не отримував поштову кореспонденцію. З причин закінчення встановленого строку зберігання за зворотною адресою повернулися припис від 31.08.2018 № 47, протокол про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми від 26.09.2018 № 01-11/4161.

Оскаржувана постанова на адресу позивача надіслана 12.10.2018 цінним листом з описом вкладення зі штриховим ідентифікатором 9340501621151 та повернулася 17.11.2018 на адресу відповідача з причини закінчення встановленого строку зберігання.

Таким чином, на думку відповідача, позивач умисно ухилився від отримання зазначеного листа, а в своєму клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови не зазначив поважності причини, з яких він не змін отримати цього листа, і зазначені обставини не дають підстав вважати причини пропуску строку поважними.

Представник позивача у підготовчому засіданні підтримав клопотання про поновлення позивачу строку звернення до суду та заперечував проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав, викладених в письмових запереченнях від 19.04.2019 за вх. № 22513/2019 (арк.спр. 201-203), зокрема, з посиланням на положення Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, пояснив, що відповідачем долучені копії конвертів, відповідно до яких в довідці причина повернення зазначено – закінчення встановленого строку зберігання. Обов’язок вручення поштових відправлень покладено саме на працівників поштових відділень, які у разі відмови одержувача в отриманні поштової кореспонденції повинні зафіксувати цей факт відмови. Тобто твердження відповідача, що позивач умисно та систематично не отримував поштову кореспонденцію не відповідає дійсності.

Також представник позивача зазначив, що неможливо оскаржити в судовому порядку постанову про накладення штрафу без ознайомлення з її змістом.

Представники відповідача у підготовчому засіданні заперечували проти поновлення позивачу строку звернення до суду та підтримали клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, викладених у відповідному клопотанні від 06.03.2019 за вх. № 12391/2019 (арк.спр. 134-137), та у письмових поясненнях від 23.04.2019 за вх. № 23098/2019 (арк.спр. 205-207). Зокрема, зазначили, що з боку відповідача надано належні та допустимі докази стосовно того факту, що на адресу позивача надіслано поштову кореспонденцію: фіскальні чеки ПАТ «Укрпошта» з відповідними штриховими ідентифікаторами поштового відправлення; накладні з зазначенням в них штрихового ідентифікатора поштового відправлення; описи вкладення у поштові відправлення; копії конвертів щодо надіслання на адресу позивача та підстави повернення на адресу відповідача з причини закінчення встановленого строку зберігання, роздруківки інформації з офіційного веб-сайту ТОВ «Укрпошта» щодо надіслання та отримання листів, надісланих на адресу позивача. При цьому позивач, зі свого боку, не позбавлений права надати докази неодержання ним зазначених листів, наприклад, довідку підприємства зв’язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого (цінного) поштового відправлення. Ухилення позивача від одержання на підприємстві зв’язку зазначених листів, а саме відмова від їх прийняття, нез’явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа, яке вкладається до поштової скриньки, не дає підстав вважати, що воно не отримане, а отже таке відправлення вважається врученим незалежно від факту його отримання позивачем.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд дійшов такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 66 Закону України від 18.05.2017 № 2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.

Судом встановлено, що оскаржувана позивачем постанова № 6 про накладення штрафу винесена 12.10.2018, в тексті постанови роз’яснено строки її оскарження – протягом одного місяця з дня її винесення (арк.спр. 11-12).

Адміністративний позов датовано 31.01.2019 (арк.спр. 9), направлено до суду засобами поштового зв’язку 31.01.2019, що підтверджується відбитком поштового штампу на конверті (арк.спр.29), до суду надійшов 02.04.2019 (арк.спр. 4).

Тобто, суд погоджує доводи відповідача, що позивачем пропущено встановлений частиною сімнадцятої статті 66 Закону України від 18.05.2017 № 2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» строк звернення до суду з позовом щодо оскарження постанови від 12.10.2018 № 6 про накладення штрафу.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення такого строку, а також обґрунтованості клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає таке.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Ухвалою суду від 08.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк.спр. 1-2).

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Тобто, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Представниками сторін у підготовчому засіданні не заперечувалася та обставина, що ФОП ОСОБА_4 не був присутній при винесенні оскаржуваної постанови від 12.10.2018 № 6.

Постанова направлена відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_4 рекомендованим поштовим відправленням 12.10.2018, з описом вкладення, яке 31.10.2018 було повернуто відправнику з зазначенням причини повернення – за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями фіскального чека від 12.10.2018, накладної № 9340501621151, опису вкладення, конверту та довідки з причинами повернення (арк.спр. 113-114), оригінали яких оглянуто судом в підготовчому засіданні.

27.12.2018 старшим державним виконавцем Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57976462 з примусового виконання постанови ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області від 12.10.2018 № 6 (арк.спр. 22), після отримання якої, за твердженням представника відповідача адвоката ОСОБА_1, останнім направлено до Кремінського РВДВС ГТУЮ у Луганській області адвокатський запит від 14.01.2019 № 117 про надання належним чином завіреної копії постанови головного державного ветеринарного інспектора в Луганській області, виконуючого обов’язки начальника, першого заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_5 від 12.10.2018 № 6 (арк.спр. 24).

Копію оскаржуваної постанови направлено адвокату ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Бабіною С.І. з листом від 24.01.2019 № 267 (арк.спр. 13).

Інших доказів, які б свідчили про обізнаність позивача про факт винесення оскаржуваної постанови та зміст порушень, викладених у ній, до отримання відповіді старшого державного виконавця від 24.01.2019 № 267 на адвокатський запит, а також про умисне ухилення ФОП ОСОБА_4 від отримання поштової кореспонденції, направленого ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області, відповідачем не надано, відповідні доводи представника позивача не спростовано.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті другої Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, дійсно, законодавець початок перебігу місячного строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови пов’язує з днем винесення такої постанови, а не з днем її отримання, проте в даному випадку суд погоджує твердження представника позивача, що, лише ознайомившись зі змістом рішення суб’єкта владних повноважень, особа має змогу оскаржити таке рішення до суду, зазначити підстави та обґрунтування позовних вимог і, відповідно, обрати ефективний та належний спосіб захисту порушеного, на її думку, права.

З огляду на наведене, враховуючи доводи позивача, викладені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне задовольнити останнє, визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити ФОП ОСОБА_4 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 12.10.2018 № 6 у адміністративній справі № 360/465/19, і відмовити у задоволенні клопотання ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області про залишення адміністративного позову ФОП ОСОБА_4 без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись статтями 9, 44, 121, 122, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити фізичній особі – підприємцю ОСОБА_4 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови у адміністративній справі № 360/465/19.

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про залишення адміністративного позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 24 квітня 2019 року.

СуддяОСОБА_7