Рішення № 81395891, 18.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1093/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2019 про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 15 березня 2019 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що 15.01.2019 відповідачем на підставі акту № 67 прийнято рішення № НОМЕР_1 на підставі ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за начебто несвоєчасне подання звітності за жовтень 2018 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції, а саме - у сумі 170 грн. Не погоджуючись з незаконним рішенням, позивач його оскаржив до ДФС України, але 05.03.2019 отримав рішення “Про результати розгляду скарги”, яким рішення № НОМЕР_1 ГУ ДФС у Луганській області залишено без змін, а скаргу без задоволення. За таких умов позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав. Вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він, як платник ЄСВ, звільняєтся від обов’язків, встановлених ч.2 ст.6 Закону 2464-VІ в силу Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669. Крім того, зазначив, що не дивлячись на звільнення від виконання обов’язків платника ЄСВ, позивач все ж з власної ініціативи своєчасно сплачує ЄСВ за себе та за найманих працівників, а також своєчасно подає відповідну звітність, що підтверджується інформацією з “Електронного кабінету платника податків”, що адмініструється ДФС України.

Ухвалою суду від 20.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Відповідач позов не визнав, 09.04.2019 через відділ діловодства та обліку звернення громадян (канцелярію) суду надав відзив на позов (арк. спр. 20-22), в обгрунтування якого зазначено, що за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 позивач здійснював нарахування єдиного внеску. Граничний строк подання звітності за жовтень 2018 року до 20.11.2018, фактично звіт подано 10.12.2018. Відповідальність посадових осіб за порушення Закону в частині неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску передбачена п.7 ч.11 ст.25 Закону №2464 та ч.1 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Актом камеральної перевірки від 15.01.2019 року №67 встановлено порушення вимог п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464, а саме: несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за жовтень 2018 року. На підставі вказаного акту ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 15.01.2019 №0001735506 на суму 170 грн відповідно до вимог чинного законодавства.

Також відповідач зазначив, що посилання позивача на пункт 9-4 Закону № 2464 є недоречним, оскільки застосування цих положень можливе виключно до платників єдиного внеску, які: перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014; подали до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у строк, передбачений Законом № 2464, заяву у довільній формі про звільнення від відповідальності за тимчасове (протягом проведення АТО) невиконання/несвоєчасне виконання обов’язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464; до своєї заяви, або окремо від неї, надали сертифікат Торгово-промислової палати України (сертифікат (ТПП), що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО.

Станом на теперішній час позивач не надав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 та сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин. З урахуванням викладених обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за необґрунтованістю.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев’ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 09.03.2016 за № 23770000000005440 Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, протягом спірного періоду і тепер перебуває на обліку в Старобільському управлінні ГУ ДФС у Луганській області за № 123016038798, що підтверджено витягом з ЄДРЮОФОПГФ та визнається сторонами (а.с.50-53).

Працівниками Старобільського управління ГУ ДФС у Луганській області на підставі п.п.72.1.5 ст.72 глави 7 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.8 ст.13 Закону України від 08.07.2010 № 2464 VI «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» проведено камеральну перевірку з питання несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за жовтень 2018 року фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), за результатами якої складено акт від 15.01.2019 № 67 (а.с.8).

Актом перевірки від 15.01.2019 № 67 встановлено порушення вимог п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464, а саме: несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за жовтень 2018 року (граничний термін подання 20.11.2018, фактично подано - 10.12.2018) (а.с.8).

15.01.2019 ГУ ДФС в Луганській області винесено Рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170,00 грн за період жовтень 2018 року (а.с.9).

Позивач, не погодившись з рішенням № НОМЕР_1 від 15.01.2019 про застосування штрафних санкцій, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 24.01.2019, яку ДФС України розглянуто та 01.03.2019 прийнято рішення про залишення без змін рішення ГУ ДФС України у Луганській області про застосування штрафних санкцій, а скарги без задоволення (а.с.10).

Отже, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом спірного періоду і тепер перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Старобільському управлінні ГУ ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ ВП: 42353186, місцезнаходження: 92703, Луганська обл., Старобільський район, місто Старобільськ, вул. Харківська, будинок 6).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період - жовтень 2018 року та наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за вчинене правопорушення, сам факт вчинення якого позивач не оспорює.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість відзиву відповідача, суд виходить з таких вимог чинного законодавства.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органами доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2464-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб’єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464- VІ платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі – Закон №1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. “б” розд. VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено п. 9-3 такого змісту: “Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу”.

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці”, п. 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 9-4.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”.

Тобто, факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до такого платника заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску.

Судом встановлено, що м.Старобільськ Луганської області, на території якого розташовано Старобільське управління ГУ ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває і перебував у спірний період (жовтень-грудень 2018) позивач, та м. Сєвєродонецьк на території якого розташовано Головне управління ДФС у Луганській обасті, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням КМУ від 30.10.2014 №1053-р (втратило чинність) та розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності, встановленої ч.2 ст. 6 Закону 2464-VІ з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася така операція.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняте 15.01.2019 відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, яка передбачає накладення штрафу, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності.

У межах спірних відносин накладення штрафу відбулося за період – жовтень 2018 року, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за жовтень 2018 року є протиправним.

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.

Суд зауважує, що питання щодо правомірності притягнення платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску було розглянуто ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

Так, постановою ОСОБА_2 Верховного Суду від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) зазначено, що з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, ОСОБА_2 Верховного Суду дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає неприйнятними з підстав вищевикладеного аналізу норм чинного законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2019 про застосування штрафних санкцій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Луганській області № НОМЕР_1 від 15.01.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3