Рішення № 81395876, 18.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року м.Київ № 320/5761/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просить суд:

визнати неправомірними дії щодо зміни показників, що відображають нарахування єдиного соціального внеску та не відображають скасовуючий звіт;

зобов’язати відобразити у базі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» в електронному кабінеті позивача показники уточнюючого звіту про суму нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік – 5 071,80 грн.;

зобов’язати повернути сплачені кошти у сумі 5 071,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано вимагає сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску за 2014 рік в розмірі 5 071,80 грн., яка рахується за позивачем на підставі помилково поданого ним звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, оскільки позивач є інвалідом та не зобов’язаний сплачувати єдиний соціальний внесок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 № 19 та у зв’язку із звільненням судді Виноградової О.І. було проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/5761/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 320/5761/18 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 дану справу було прийнято до провадження та визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження.

Засобами поштового зв’язку 20.11.2018 надійшов відзив на позов, відповідно якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Від представника позивача 27.11.2018 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Засобами поштового зв’язку 14.02.2019 надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається, що позивач вважає твердження відповідача необгрутованими та безпідставними.

У судове засідання, що відбулося 14.02.2019 учасники справи не з’явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16.03.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 125175 С, виданим 04.04.2012 Київською обласною державною адміністрацією, вкладка № 664864 С.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 серії ААЄ № 963292, виданого 07.08.2012 Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи.

Позивачем 10.02.2015 помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахування єдиного внеску за 2014 рік, у якому відображається сума 5 071,80 грн.

21 вересня 2017 року позивачем подано до ГУ ДФС уточнюючий звіт, для скасування попереднього звіту за 2014 рік, однак у 2018 році було виявлено, що за ОСОБА_1 рахується недоїмка у розмірі 5 071,80 грн., яка обраховувалась за ним до подання уточнюючого звіту.

Позивач 12.07.2018 звернувся до ГУ ДФС із заявою про скасування поданого звіту, однак відповідачем було відмовлено у знятті помилково нарахованих коштів.

На думку позивача, оскільки він є особою з інвалідністю, то звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і не повинен подавати відповідного звіту, вказує, що жодних договорів на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування не укладав, а тому вважає дії відповідача протиправними, у зв’язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 ст. 1 Закону № 2464 регламентовано, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Інструкція № 449), п. 5 якої передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені у п .п. 4 та 5-1 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе у випадках, коли: особа має статус пенсіонера за віком чи інваліда; отримує пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.

Крім того, суд звертає увагу, що виняток із зазначеної категорії осіб складають фізичні особи-підприємці, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням наведених норм законодавства, суд зазначає, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, подання особою звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки, позивач є інвалідом ІІІ групи, тому враховуючи наведені положення чинного законодавства України, він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є добровільним учасником у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач протиправно нарахував позивачу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5 071,80 грн.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73 – 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, щодо зміни показників, що відображають нарахування єдиного соціального внеску та невідображають скасовуючий звіт поданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області у базі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» в електронному кабінеті фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відобразити показники уточнюючого звіту про суму нарахованого єдиного соцільного внеску за 2014 рік – 5071,80 грн.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області повернути ОСОБА_1 сплачені кошти у сумі 5 071,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.