Рішення № 81395872, 19.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2019 р. справа № 300/330/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

при секретарі судового засідання Ткачуку І.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ІФ 2194/47/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС від 13.12.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ 2194/47/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС від 13.12.2018 року .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний строк усунув недоліки (а.с. 40-41).

05 березня 2019 року Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посилаючись на ст. 24, 253 КЗпП України інспекційним відвідуванням управління Держпраці в Івано-Франківській області було встановлено порушення трудового законодавства, а саме допуск ФОП ОСОБА_3 до виконання роботи працівника ОСОБА_4 без оформлення трудового договору, яке стало підставою для винесення оскарженої постанови про накладення штрафу на підставі ст.265 КЗпП. За фактом перевірки управлінням Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.12.2018 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 8500 грн, який вона сплатила. Позивач вважає, що її вже притягнуто до відповідальності одного виду, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, щоб не допустити подвійної відповідальності.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.03.2019 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с. 53-63). Зазначив, що Управлінням Держпраці в період з 21.11.2018 року по 23.11.2018 року проведено інспекційне відвідування позивача. За результатами проведеного інспекційного відвідування, виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22.11.2018 року № ІФ 2294/47/АВ. В даному акті зазначені порушення законодавства про працю, а саме встановлено, що ФОП ОСОБА_3 допустила громадянку ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомила центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відсутні табелі обліку використання робочого часу працівниками. Також, представник відповідача зазначив, що рекомендованим листом від 05.12.2018 року № 04-13/15-10/8356 позивача повідомлено про призначений на 13.12.2018 року о 10 год. 30 хв. розгляд справи про накладення фінансових санкцій та відповідно до даних офіційного сайту Укрпошти відправлення вручено особисто 06.12.2018 року о 17 год. 44 хв. Таким чином, позивач належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи про накладення штрафу, за 6 днів до дати розгляду. Зазначив, що інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 проводилося Державною службою України з питань праці, а саме її територіальним органом Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за процедурою передбаченою Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295. Щодо подвійного притягнення ФОП ОСОБА_3 до одного виду відповідальності вказав, що штрафи, які накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не є видом юридичної відповідальності, а тому винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №1Ф2194/47/АВ/ПЛТП/ТД-ФС від 13 грудня 2018 року винесена правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

20.03.2019 року представником управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі ст. 44, 262 КАС України, подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 90-91).

Позивач 25.03.2019 року подав суду відповідь на відзив, яким підтвердив свої позовні вимоги (а.с. 100-102). У відповіді на відзив зазначив, що 05.12.2018 року. ОСОБА_3 була присутня в Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області, а саме в кабінеті начальника ОСОБА_5 Тобто, відповідач мав можливість повідомити позивача 05.12.2019 року про розгляд справи про накладення фінансових санкцій, крім того номер мобільного телефону ОСОБА_3 був у відповідача (як у начальника, так і у інспектора Василечка Т.Я.). Однак, відповідач направив дане повідомлення поштою, проте, позивач його не отримав. Стосовно юридичної відповідальності зазначив, що у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення. Просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив з мотивів наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Згідно статті 16 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до наказу Держпраці № 69 від 01.06.2016 року "Про виконання рішення колегії Держпраці від 27.05.2016 року", головні державні інспектори Управління Держпраці в Івано-Франківській області у ході проведення кожної перевірки, незалежно від її характеру (планова чи позапланова) зобов’язані здійснювати нагляд та контроль за дотриманням суб’єктами господарювання законодавства про працю, зокрема, щодо належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати найманим працівникам.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Статтею 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема згідно частини 10 коментованої статті посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб’єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно частини 2 коментованої статті Закону на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань регламентується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 1797-Д від 20.11.2018 року про проведення інспекційних відвідувань, та п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, розпорядження КМУ від 05.09.2018 року № 649-р, окремого доручення Голови Держпраці від 10.10.2018 року № 228/4.1-18, 22.11.2018 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за місцем здійснення підприємницької діяльності у кафе "Vinigret" за адресою: вул. Мазепи, 168, м. Івано-Франківськ.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ІФ2194/47/АВ, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ч. 3 ст. 24, 253 Кодексу законів про працю України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 у кафе кафе "Vinigret", виявлено, що працівник ОСОБА_4 виконувала роботу офіціанта без укладення трудового договору, відповідно і не підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту перевірки № ІФ2194/47/АВ від 22.11.2018 року, вказаний акт підписано ФОП ОСОБА_3 без зауважень (а.с.67-70).

Також, 22.11.2018 року інспектором управління Держпраці в Івано-Франківській області складено припис про усунення виявлених порушень, яким зобов’язано ФОП ОСОБА_3 усунути встановлені інспекційним відвідуванням порушення законодавства про працю та про виконання цього припису, у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об'єкта відвідування до 06.12.2018 року (а.с. 71-74).

Як встановлено судом, 22.11.2018 року на виконання припису фізична особа - підприємець ОСОБА_6 наказом за № 26 прийняла ОСОБА_4 на посаду офіціанта з окладом згідно штатного розпису та направила повідомлення про прийняття працівника на роботу (а.с. 79-80).

22.11.2018 року головним державним інспектором управління Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення № ІФ2194/47/АВ/П/ПТ1, в якому позивач надала пояснення, що зобов’язується оформити працівника на роботу (а.с. 71-72).

23.11.2018 року листом за № 16-07/15-10/8029 направлено справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 с. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до Івано-Франківського міського суду (а.с. 75).

Начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області 28.11.2018 року прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ІФ2194/447/АВ/П/ПТ1/ТД (а.с. 83).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, відповідно до п. 2 Порядку № 509, на підставі акта інспекційного відвідування від 22.11.2018 року №2194/47/АВ та доданих до нього матеріалів, за порушення законодавства про працю, а саме: ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413, ст. 253 КЗпП України, відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником Управління Держпраці винесено постанову від 31.12.2018 року №ІФ 2194/47/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в розмірі 111690 грн (а.с. 86).

Суд звертає увагу на те, що позивач не оскаржує питання щодо наявності підстав, законності призначення та проведення даної перевірки, виявлених порушень. Вказує на те, що виявлені порушення нею самостійно усунуті. Проте, не погоджується з притягненням її за одне і те саме порушення двічі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за ч.2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 року.

ОСОБА_7 передбачав введення ст. 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, ст. 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому, одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_3 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.12.2018 року, що набрала законної сили 03.01.2019 року. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн, який ФОП ОСОБА_3 27.12.2018 року сплатила відповідно до квитанції № 0.0.1224741088.1 (а.с. 37).

Накладення на неї штрафу за те саме правопорушення такою ж постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ 2194/47/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС від 13.12.2018 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.12.2018 року у справі № 814/2156/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного суд приходить висновку, що постанова від 13.12.2018 року №ІФ 2194/47/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС про накладення штрафу на позивача у розмірі 111690 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено та позивачем підтверджено порушення вимог трудового законодавства в частині не укладення трудового договору з працівником, в той же час, враховуючи, що позивачем понесено відповідальність за скоєне правопорушення та з метою уникнення подвійної відповідальності, оскаржену постанову слід визнати протиправною та скасувати.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921 грн, згідно з квитанцією № 0.0.1258221925.1 від 04.02.2019 року (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ 2194/47/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС від 13.12.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (тисячу дев'ятсот двадцять одну) гривню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) АДРЕСА_1, 76018;

Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625), вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 24 квітня 2019 р.