Рішення № 81395861, 24.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2019 року Справа № 280/703/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебряникової О.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 69063, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

до відповідача 2 - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1), Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 стосовно відмови у здійсненні перерахунку на підставі абзацу 2 пункту 4-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» належної позивачу пенсії за віком;

- зобов’язати відповідача 1 та відповідача 2 здійснити перерахунок належної позивачу пенсії за віком на підставі абзацу 2 пункту 4-4 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з дня призначення та нарахувати і виплатити позивачу заборгованість по пенсійним виплатам, яка складається з сум недоотриманої пенсії з дня її призначення по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькі області за заявою позивача, з 2002 року призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З лютого 2018 року позивач подав заяву до відповідача 2 про призначення пенсії за віком. При призначенні пенсії за віком для її розрахунку відповідач 2 застосував показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 pоки. Однак позивач не погоджується із таким розрахунком відповідача 2 у зв’язку з чим звернувся зі зверненням до вищестоящого органу, однак листами позивачу було відмовлено в перерахуванні пенсії. Позивач вважає дії відповідачів неправомірними, оскільки на його думку відповідачі мали би застосувати показник заробітної плати за 2016-2017 роки, як це передбачено абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV. З метою усунення протиправних дій відповідачів, щодо невірного обчислення та виплати пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

01.03.2019 через канцелярію суду (вх. №8406) представником відповідача 1 поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що повноваження щодо призначення (перерахунку) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачені для відповідача 1 жодним нормативним актом, а сам Позивач не перебуває на пенсійному обліку у відповідача 1 (перебуває ка пенсійному обліку в Центральному об'єднаному управлінні ПФУ м. Запоріжжя). Відповідач не здійснює щодо Позивача жодних владно-управлінських функцій та не несе жодних зобов'язань. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

06.03.2019 через канцелярію суду (вх. №9113) позивачем була подана відповідь на відзив відповідача 1.

Ухвалою суду від 19.03.2019 залучено до участі у справі, в якості другого відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. Судове засідання призначено на 22.04.2019 о/об 11 год. 00 хв. з викликом сторін.

04.04.2019 через канцелярію суду (вх. №13463) від представника 2 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 зазначив, що застосування під час розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки можливо виключно тільки під час первинного призначення пенсії в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, особі, яка вперше звернулась за отриманням пенсії, а до того не одержувала жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, що передбачений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Між тим позивачеві вже було призначено пенсію починаючи з 2002 року за вислугу років. Тобто, оскільки позивачу станом на лютий 2018 року вже була раніш призначена пенсія за вислугу років, для застосування показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, як того вимагає позивач, при переході на пенсію за віком з лютого 2018 року немає законних підстав згідно з вимогами чинного законодавства. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

05.04.2019 від позивача через канцелярію суду (вх. №13710) подана відповідь на відзив.

15.04.2019 від представника відповідача 2 через канцелярію суду (вх. №14997) подано заперечення на відповідь на відзив.

Позивач через канцелярію суду (вх. №16102) подана заява про розгляд справи без участі позивача у письмовому провадженні. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника відповідача 2 через канцелярію суду (вх. №15972) подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача 2.

Відповідач 1 до суду не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, з визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явились в судове засідання, хоча і були належним повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

З 2002 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992», яка була призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

У лютому 2018 року позивач звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя з особистою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Не погоджуючись із розміром пенсії, позивач звернувся із заявою до відповідача 1 зі зверненням.

Листом від 29.05.2018 №1243/М-9 відповідач 1 повідомив позивачу про розмір пенсії та застосування показника середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

15.01.2019 позивач повторно звернувся до відповідача 1 зі зверненням щодо здійснення перерахунку пенсії за віком з дня призначення пенсії із застосуванням норм пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 01.02.2019 №96/М-9 відповідач 1 повідомив позивача, що пенсія обчислена і виплачується правильно з врахуванням середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки, що становить – 3764,40 грн.

Вважаючи, що відповідачами допущена протиправна бездіяльність, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про пенсійне забезпечення ” та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону №1058-ІV, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, тому звернувшись до відповідача із заявою від 15.02.2018 про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.

Крім того, відповідно до абзацу 4 частини 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV в лютому 2018 року позивач звернувся вперше.

11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесені зміни до Закону № 1058-ІV.

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону 1058-IV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Як встановлено матеріалами справи, з 15.02.2018 позивач перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя, де йому призначена пенсія згідно Закону №1058, що підтверджується розпорядженням № 25189.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Таким чином враховуючи те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком до відповідача 2 то відповідно до чинного законодавства України пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки саме відповідачем 2 в особі Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Тобто, для належного захисту прав позивача, суд вважає за доцільним зобов’язати відповідача 2 в особі Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок належної позивачу пенсії за віком на підставі абзацу 2 пункту 4-4 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з дня призначення пенсії, а саме з 15.02.2018 та нарахувати ї виплатити позивачу заборгованість по пенсійним виплатам, яка складється з сум недоотриманої пенсії з дня її призначення, тобто з 15.02.2018 по теперішній час.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1536 гривен 80 копійок, що підтверджується квитанцією № 6 від 02.01.2019.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 122, 123, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 69063, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) та Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 69063, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) пенсії за віком на підставі абзацу 2 пункту 4-4 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 15.02.2018 та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 69063, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) заборгованість по пенсійним виплатам, яка складається з сум недоотриманої пенсії з 15.02.2018 по теперішній час.

Присудити на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 69063, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 50 % сплаченого судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 24.04.2019.

Суддя Р.В.Сацький