Рішення № 81395839, 23.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/5857/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токарева М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3814 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А3814, у якому він просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А3814 , щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди ( передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010 року), яку він отримував під час проходження військової служби;

- зобов'язати військову частину А3814 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010), яку він отримував під час проходження військової служби (врахувавши виплачені суми).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячна додаткова грошова допомога є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Позивач стверджує, що вказана допомога виплачувалася йому щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер. Оскільки, одноразова грошова допомога при звільненні є відповідною соціальною гарантією прав військовослужбовців і виплачується у розмірі 50-ти відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тому для визначення розміру місячного грошового забезпечення необхідно використовувати вимоги ч.2 ст.9 Закону України №2011-XII, а не підзаконних актів. У такому разі неврахування до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМ України №889 (у редакції від 13.03.2013) та виплачувалась щомісячно на постійній основі усім без виключення військовослужбовцям Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби), тому її невключення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправним.

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, за змістом, якого він просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно п.8 Наказу №550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення. Крім того, вказана додаткова грошова винагорода не має постійного характеру, оскільки відповідно пунктів 9, 10 Наказу №550 її розмір встановлюється наказами Міністерства оборони України з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення та може змінюватись командиром (начальником) військової частини (установи, організації) в межах наданих йому повноважень, розмір винагороди військовослужбовцям визначається щомісячно наказами командирів (начальників) в залежності від показників командирської, бойової, мобілізаційної підготовки військовослужбовця та інших причин, встановлених вищевказаним наказом.

Також, у відзиві відповідачем зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, і має окремий, особливий і разовий характер виплат, оскільки виплачується тільки тим військовослужбовцям, які мають на неї право, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата такої винагороди ставиться у залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас, вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

30.05.2017 наказом командира військової частини А3814 №29, його звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (за станом здоров’я).

З 06.06.207176 згідно з наказом №109 від 06.06.2017 командира військової частини А3814 позивач виключений зі списків особового складу А3814 та усіх видів забезпечення.

Після того, як позивачу стало відомо про те, що Військова частина А3814 розрахувала та виплатила йому одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася йому відповідно до Постанови №889 та індексації, ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини А3814 із заявою, якою просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які він отримував під час проходження військової служби, а також виплатити йому своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які він отримував під час проходження військової служби.

У відповіді №6036 від 25.10.2018 командир Військової частини А3814 зазначив, що позивачу не врахували до одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячну додаткову грошову винагороду тому, що вона не входить до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд встановив таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України №2262-XII) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом.

При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-ІV).

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлене судовим рішенням права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби до складу грошового забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, суд погоджується щодо обраного способу захисту прав позивача, шляхом зобов'язання здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. У даному випадку відсутні підстави стверджувати, що таке зобов'язання здійснює захист ще не порушених прав, оскільки у справі, що розглядається, підставою для звернення позивача до суду стала відмова військової частини А3814 про включення до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової допомоги.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Військової частини А3814 щодо невключення ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, до складу грошового забезпечення з якого вираховується одноразова грошова допомога при звільненні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3211/17 від 24.10.2018.

Зважаючи на відсутність витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( провул. Богуна, 19 б, кв. 2, м.Новоград-Волинський, Житомирська область,11700) до Військової частини А3814 (вул. Житомирська, 150, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 08173042) про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини А3814 , щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди ( передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010), яку він отримував під час проходження військової служби;

Зобов'язати військову частину А3814 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010), яку він отримував під час проходження військової служби (врахувавши виплачені суми).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева