Рішення № 81395808, 24.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 р. Справа№200/4746/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», між тим відповідачем прийнято рішення від 05.03.2019 року № 621 про відмову в призначенні пенсії у зв’язку з недостатністю пільгового стажу.

Вказане рішення вважав протиправним, оскільки в підтвердження стажу надав і трудову книжку, і інші необхідні документи, зокрема уточнюючі довідки.

У зв’язку з наведеним позивач просив:

- визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.03.2019 року № 621 про відмову в призначенні пенсії згідно з п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити йому пенсію на пільгових умовах з 12.02.2019 року відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року, з 16.08.1993 року по 25.05.2002 року в якості підземного гірничого майстра на шахті «Моспинська», та із зарахуванням до загального стажу періоду навчання в Донецькому національному технічному університеті з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року та з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було. Пояснень щодо поважних причин його неподання – до суду не подано.

З огляду на наведене неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин судом кваліфіковано як визнання позову (ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що 27.02.2019 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (заява від 27.02.2019 року № 621).

Рішенням Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.03.2019 року № 621 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв’язку з недостатністю на час звернення необхідного пільгового стажу роботи.

Рішення мотивовано тим, що відповідно наданих документів загальний страховий стаж заявника складає 23 роки 10 місяців 11 днів, у тому числі за списком №1 - 5 років 2 місяці 17 днів.

Відповідачем до пільгового стажу за списком № 1 не зараховані наступні періоди:

02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року в якості гірничого робітника очисного вибою;

з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року, з 16.08.1993 року по 31.12.1997 року в якості підземного гірничого майстра.

До загального стажу не зараховано період навчання у Донецькому національному технічному університеті з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року, з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року відповідно до довідки від 22.02.2019 року № 54/1/9-15, що видана Донецьким національним технічним університетом, яке знаходиться у м. Донецьку.

Не зараховуючи вказані періоди до відповідного стажу відповідач виходив з того, що в трудовій книжці заявника відсутні записи щодо періодів роботи, а надані позивачем довідки про підтвердження пільгового стажу від 26.02.2003 року б/н щодо періодів роботи на шахті «Моспинська» дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Донвугілля» з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року в якості гірничого робітника очисного вибою та з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року в якості підземного гірничого майстра; від 28.12.2018 року № 315 щодо періодів роботи на шахті «Моспинська» з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року, з 16.08.1993 року по 25.05.2002 року в якості підземного гірничого майстра, з 25.03.2002 по 10.04.2002 року в якості підземного заступника начальника дільниці з видобутку вугілля та з 10.04.2002 року по 17.03.2003 року в якості підземного начальника дільниці з видобутку вугілля; довідку від 22.02.2019 року № 54/19-15 щодо періоду навчання у Донецькому національному технічному університеті з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року та з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року, видані підприємствами, що знаходяться у м. Донецьку (на непідконтрольній українській владі території) і, відповідно, завірені підписами та печатками органів, які створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України.

При цьому період роботи з 01.01.1998 року по 17.03.2003 року зараховано до пільгового стажу за списком №1 згідно з відомостями про спецстаж, реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів роботи належать до відповідного списку №1.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Орган Пенсійного фонду України не зарахував спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу за списком № 1: з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року в якості гірничого робітника очисного вибою; з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року, з 16.08.1993 року по 31.12.1997 року в якості підземного гірничого майстра; до загального страхового стажу - період навчання у Донецькому національному технічному університеті з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року, з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року, оскільки в трудовій книжці заявника відсутні записи щодо періодів роботи, а надані позивачем довідки видані підприємствами, що знаходяться у м. Донецьку (на непідконтрольній українській владі території) і, відповідно, завірені підписами та печатками органів, які створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України.

В трудовій книжці позивача щодо спірних періодів містяться наступні записи:

- з 01.09.1986 року по 28.06.1993 року - навчання у Донецькому національному технічному університеті;

- з 16.08.1993 року – прийнятий на роботу в якості підземного гірничого майстра з повним робочим днем на шахті «Моспинська» ВО «Донвугілля»;

- 09.10.1996 року - шахта «Моспинська» реорганізована у державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Моспинська» - дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Донвугілля»;

- з 25.03.2002 року – переведений на ділянку №4 в якості підземного заступника начальника ділянки з повним робочим днем у шахті;

- з 10.04.2002 року – переведений на ділянку №3 в якості підземного начальника ділянки з повним робочим днем у шахті;

- 17.03.2003 року – звільнений за власним бажанням.

Позивачем до органу Пенсійного фонду подані довідки:

- від 26.02.2003 року б/н, що видана державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Моспинська» - дочірнім підприємством державної холдингової компанії «Донвугілля», відповідно до якої позивач працював з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року в якості гірничого робітника очисного вибою та з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року в якості підземного гірничого майстра – з повним робочим днем під землею на роботах, що віднесені до списку №1;

від 28.12.2018 року № 315, що видана державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Моспинська» - дочірнім підприємством державної холдингової компанії «Донвугілля», відповідно до якої позивач працював з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року та з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року - в якості гірничого робітника очисного вибою, з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року в якості підземного гірничого майстра, з 16.08.1993 року по 25.05.2002 року в якості підземного гірничого майстра, з 25.03.2002 по 10.04.2002 року в якості підземного заступника начальника дільниці з видобутку вугілля та з 10.04.2002 року по 17.03.2003 року в якості підземного начальника дільниці з видобутку вугілля – з повним робочим днем під землею на роботах, що віднесені до списку №1. В довідці також зазначено, що проводилася атестація робочих місць позивача відповідно до наказів, зокрема від 16.12.1996 року №642, від 26.11.2001 року №577, від 27.11.2006 року №243/к, від 30.03.2007 року №104;

- архівна довідка від 22.02.2019 року № 54/19-15 про період навчання у Донецькому національному технічному університеті з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року та з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року.

Факт навчання позивача в Донецькому національному технічному університеті підтверджується також дипломом спеціаліста КБ № 015771, що виданий 28 червня 1993 року.

Подані позивачем документи свідчили про те, що позивач мав право на зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу, а також періоду навчання у Донецькому національному технічному університеті до загального трудового стажу.

Разом з тим, відповідач, фактично, відмовився розглядати довідки у зв’язку з тим, що вони складені на непідконтрольній українській владі території.

Отже, вказані довідки відповідачем в оскарженому рішенні не досліджувалися та не аналізувалися. Разом з тим вони мали значення для правильного вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії, адже вони визначають пільговий характер роботи позивача та підтверджують проведення атестації його робочих місць, що є умовою для призначення пенсії для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також підтверджують факт реорганізації підприємств, де працював позивач протягом спірних періодів. Також підтверджують відповідні періоди навчання позивача.

При цьому орган Пенсійного фонду України має враховувати наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Крім того, відповідачем також не враховано те, що довідка від 26.02.2003 року б/н була видана позивачу ще до 14.04.2014 року – до дати початку проведення на території України антитерористичної операції, тобто до періоду, коли територія, на якій вона видана, стала непідконтрольною українській владі.

Виходячи з наведеного порушене право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення органу Пенсійного фонду України, оскільки саме воно (а не дії) носить правові наслідки.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не досліджено та не проаналізовано надані позивачем довідки, які мали значення для правильного вирішення питання про призначення позивачу пенсії, та з їх урахуванням не підраховано відповідний стаж.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов’язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року, з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року, з 16.08.1993 року по 31.12.1997 року та із зарахуванням до загального трудового стажу періодів навчання з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року та з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року з урахуванням правової оцінки, що надана судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, період з 01.01.1998 року по 25.05.2002 року, про який просить позивач, є частиною періоду з 01.01.1998 року по 17.03.2003 року, який відповідачем зарахований до пільгового стажу за списком №1, з огляду на що позовні вимоги в частині цього періоду задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (85001, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.03.2019 року №621 «Про відмову в призначенні пенсії», прийняте щодо ОСОБА_1.

Зобов’язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періодів роботи ОСОБА_1 з 02.07.1990 року по 02.08.1990 року, з 27.06.1991 року по 22.08.1991 року, з 10.01.1993 року по 01.04.1993 року, з 16.08.1993 року по 31.12.1997 року та із зарахуванням до загального трудового стажу періодів навчання з 01.09.1986 року по 30.06.1987 року та з 25.07.1989 року по 31.07.1993 року з урахуванням правової оцінки, що надана судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (85001, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 27 (двадцять сім) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 24 квітня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.