Рішення № 81395793, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/2384/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача: не з’явився

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техіновація» (надалі – позивач, ТОВ «Техіновація») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), про скасування вимоги ГУ ДФС у Донецькій області від 05.12.2018 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 1 444 739, 73 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Позивач зазначає, що місцезнаходженням установи є територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі – АТО), а тому за приписами чинного законодавства під час проведення АТО штрафні (фінансові) санкції та пеня до платників, які знаходяться на обліку у органах доходів та зборів в зоні проведення АТО, не застосовуються.

Зазначає про наявність сертифікату ТПП України від 13.10.2018 № 855, яким засвідчено настання для ТОВ «Техіновація» обставин непереборної сили з квітня 2014 року в т.ч. щодо сплати податків і обов’язкових платежів.

23 березня 2019 року судом отриманий відзив ГУ ДФС у Донецькій області на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі – закон 2464) зобов’язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж. В свою чергу відповідач, як контролюючий орган виконує обов’язки встановлені ст. 25 вказаного закону та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21.04.2016за № 609/28739.

Зазначає, що з 30.04.2018 на офіційному веб – сайті Президента України розміщено новину про те, що Президент України підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто, на думку відповідача, Президент України офіційно оголосив про завершення АТО.

Вказана позиція також підтверджується листом Штабу Антитерористичного центру при СБУ до ГУ ДФС у Донецькій області від 23.10.2018, де зазначено, що АТО на території Донецької та Луганської областей припинено.

При цьому докази звернення позивача до контролюючого органу із відповідною заявою про звільнення від обов’язків, передбачених законом № 2464, протягом 30 днів наступних за днем завершення АТО не надано, що виключає можливість звільнення позивача від сплати єдиного внеску та звільнення від відповідальності за невиконання обов’язків встановлених цим законом.

Крім того, звертає увагу суду, що зміни внесені в закон №2464 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 (далі – закон № 1669) втратили чинність згідно із законом № 911, з 01.01.2016, отже з цього періоду будь-які пільги для платників – відсутні.

29 березня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «Техіновація» від 28.03.2019 № 2803-ю, за змістом якої позивач проти доводів, викладених у відзиві заперечує, зазначає, що податковий орган діяв не у спосіб, що передбачений чинним законодавством при винесенні оскаржуваної вимоги. Звертає увагу суду про помилковість висновків відповідача про завершення АТО, оскільки відповідний Указ Президентом України не прийнятий.

Просив врахувати позицію викладену у даній заяві та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22 квітня 2019 року позивачем надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Також 22 квітня 2019 року позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів дотримання строку на звернення до суду в контексті правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а.

Враховуючи заявлене клопотання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні від 23 квітня 2019 року проти позовної заяви заперечувала, з мотивів, викладених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ТОВ «Техіновація», код ЄДРПОУ 35293307, місцезнаходження: 85200, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, перебуває на обліку у ГУ ДФС у Донецькій області Маріупольське управління Центральна ДПІ як платник єдиного внеску, реєстраційний номер платника єдиного внеску: 05-13-01-0140БМ (згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

З метою звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, платник єдиного внеску вчинив наступні дії зокрема:

- 13.10.2014 року отримав сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 855;

- 16.02.2018 року подав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку заяву про звільнення від виконання таких обов'язків (заява від 16.02.2018 року № 35).

05 грудня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу недоїмки № Ю-4382 у загальному розмірі 1 444 739,73 станом на 30.11.2018

Згідно розрахунку до вимоги вбачається, що нарахування мало місце за період з 28.07.2016 по 28.11.2018. Вказане підтверджується даними ІКП позивача.

Позивач скористався правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.01.2019 року №3042/6/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача на вказану вимогу залишено без задоволення, а вимогу - без змін.

До суду позивач звернувся 06.02.2019, в зв’язку із чим суд визнає обґрунтованими доводи щодо не пропущення строку звернення, в контексті практики Верховного суду, висловлена у постанові від 31.01.2019 справа № 802/983/18а.

Підставою для винесення оспорюваного у справі рішення стало встановлення податковим органом факту несплати позивачем ЄСВ за вказаний період.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення податковим органом спірної вимоги від 05 грудня 2018 року №Ю-4382-17, а також перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від виконання обовязків передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Крім того, судом має бути надана оцінка покликанням відповідача на наявність підстав вважати АТО завершеним, що свідчить про відсутність у позивача пільг передбачених Законом № 2464.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому ст. 211, 217 КАС України.

Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами – відсутній.

Правова позиція суду обґрунтована наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Місто Маріуполь, на території якого розташований податковий орган на обліку якого перебуває позивач, як платник єдиного внеску входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

Судом встановлено, що спірна вимога була складена відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо звільняє платника єдиного внеску від виконання обов’язків зі сплати єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Посилання відповідача на закінчення антитерористичної операції, підтвердженням чого є Указ Президента України від 30.04.2018 року №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (указ для службового користування) є неприйнятними з огляду на те, що на час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 є чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року №116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18.01.2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20.03.2003 року було доповнено абзацом 10: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України»

Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об’єднаних сил.

Посилання відповідача на відсутність заяви ТОВ «Техіновація» про звільнення від виконання обов’язків передбачених ч.2 ст.6 закону №2464 є неприйнятним, оскільки в матеріалах справи наявні копії листів податкового органу щодо розгляду заяв ТОВ «Техіновація» про звільнення від виконання обов’язків зі сплати ЄСВ. Крім того підстави вважати АТО закінченим наразі відсутні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 грудня 2018 року № Ю-4382-17 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 1 444 739,73 грн. складена в супереч вимога чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Донецькій області від від 05 грудня 2018 року № Ю-4382-17.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, 83, ЄДРПОУ 35293307) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС України у Донецькій області №Ю-4382-17 від 05.12.2018 року на загальну суму 1 444 739,73 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, 83, ЄДРПОУ 35293307) судовий збір у розмірі 19 210 (дев’ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 23 квітня 2019 року, повний текст рішення виготовлений 24 квітня 2019 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.