Рішення № 81395770, 24.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1172/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в Попаснянському районі Луганської області), в якому позивач просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до його пільгового (підземного) стажу періодів його роботи з 08.10.2004 по 31.12.2005 та з 01.08.2005 по 28.11.2014; визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 25.10.2018 про відмову позивачу в перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов’язати відповідача зарахувати позивачу до його пільгового (підземного) стажу періодів роботи з 08.10.2004 по 31.12.2005 та з 01.08.2005 по 28.11.2014, та здійснити перерахунок позивачу раніше призначеної йому пенсії з дати звернення, тобто з 16 жовтня 2018 року та виплатити різницю в пенсії, яка склалася з 16 жовтня 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. 16.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Рішенням УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 25.10.2018 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства не здійснено зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

05.04.2019 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 27-29), в обґрунтування якого зазначив, що на підставі постанови Верховної Ради України «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміни встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області» № 1693-VІІ від 07.10.2014, місто Золоте Попаснянського району Луганської області, де зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1, було підпорядковано Попаснянському району Луганської області.

Функції нарахування та виплати пенсії мешканцям м. Золоте були передані УПФУ в Попаснянському районі Луганської області.

Виплата пенсій проводиться за електронними пенсійними справами без наявності паперових носіїв, тобто пенсійні справи отримувачів пенсії залишились в УПФУ в місті Первомайську Луганської області, у тому числі і пенсійна справа позивача.

ОСОБА_1 в УПФУ в Попаснянському районі Луганської області отримує пенсію за віком на пільгових умовах.

16.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

На час звернення до управління з заявою про перерахунок пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позивач має загальний стаж роботи 25 років 05 місяців 07 дні, в тому числі на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - 9 років 03 місяців 08 днів, та за списком № 1 згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 11 років 03 місяці 16 днів.

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи позивача до пільгового стажу за списком № 1 згідно Закону України «Про підвищення шахтарської праці» зараховано період роботи з 02.06.1980 по 02.05.1992, а період роботи з 08.10.2004 по 28.02.2014 (9 років 03 місяці 08 днів) на шахті «Родіна» ДП «Первомайськвугілля» зараховано до пільгового стажу за списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з виключенням періодів, коли заявник не перебував повний робочий день на підземних роботах.

Згідно записів трудової книжки АХ № 787494 від 03.03.2003 ОСОБА_1 працював з 08.10.2004 по 31.12.2005 в якості гірничого по ремонту гірничих виробіток на шахті «Родіна» Кіровської дирекції по ліквідації шахт, а з 01.08.2005 по 28.11.2014 в якості гірничого по ремонту гірничих виробів ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (ВП «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»).

Зазначені періоди не зараховані відповідачем до пільгового (підземного) стажу роботи позивача, що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки записи в трудовій книжці не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах на зазначених підприємствах, а до заяви позивач не надав довідок, які уточнюють пільговий характер роботи та підтверджують роботу повний робочий день на підземних роботах.

Окрім того, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

На час звернення до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» позивач не має необхідного пільгового стажу роботи, тобто у відповідача немає підстав для здійснення перерахунку. Тому рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення шахтарської праці» від 25.10.2018 є правомірним.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі Луганської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та матеріалами пенсійної справи (арк. спр. 10-12, 33-41).

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії АХ № 787494 в спірний період позивача, зокрема:

08.10.2004 прийнято на роботу на Кіровську дирекцію з ліквідації шахт ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» гірником по ремонту гірських виробіток 4-го розряду з повним робочим днем в шахті на шахту «Родіна», яка ліквідується;

31.12.2005 звільнено по переводу в ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» в зв’язку з реорганізацією;

01.08.2005 прийнято на роботу на Державне підприємство «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація») гірником по ремонту гірських виробіток підземним 4-го розряду з повним робочим днем під землею на шахту «Родіна» у зв’язку з переводом з Кіровської ДЛШ. За результатами атестації робочих місць по умовам праці за професією гірник по ремонту гірських виробіток підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, підстава: наказ № 62 «А» від 27.04.2004;

01.03.2008 внесено запис, що за результатами атестації робочих місць по умовам праці професія гірник по ремонту гірських виробіток підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, підстава: наказ № 156 від 30.10.2008;

01.07.2010 внесено запис, що за результатами атестації робочих місць по умовам праці професія гірник по ремонту гірських виробіток підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, підстава: наказ № 32 від 28.07.2010;

На підставі наказу № 39 від 01.04.2011 ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» Міністерства вугільної промисловості України перейменоване на ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

26.03.2013 переведено на дільницю по відкачуванню води ш. «Родіна» (ш. «Голубівська») гірником по ремонту гірських виробіток підземним 4-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

На підставі наказу № 358 від 15.05.2014 ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «ОК Укрвуглереструктуризація» та перейменовано в ВП «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»;

28.11.2014 звільнено за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію (арк. спр. 7-9).

16.10.2018 позивач звернувся до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (арк. спр. 34).

Рішенням від 25.10.2018 № б/н УПФУ в Попаснянському районі Луганської області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи (арк. спр. 31).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем не зараховано до пільгового стажу за списком № 1 згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періоди роботи позивача з 08.10.2004 по 28.11.2014, який згідно електронної пенсійної справи вже був зарахований раніше до пільгового стажу за списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки до заяви щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 не надав довідок, які уточнюють пільговий характер роботи та підтверджують роботу повний робочий день на підземних роботах.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Порядок звернення за призначенням (перерахунку) пенсії, строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 08.10.2004 по 31.12.2005 на шахті «Родіна» Кіровської дирекції з ліквідації шахт ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» та з 01.08.2005 по 28.11.2014 на шахті «Родіна» ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» (ДП «ОК Укрвуглереструктуризація»), ВП «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на відсутність довідок, які уточнюють пільговий характер роботи та підтверджують роботу повний робочий день на підземних роботах.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював на шахті «Родіна» Кіровської дирекції з ліквідації шахт ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризація» (ДП «ОК Укрвуглереструктуризація», ВП «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»), на посаді гірника підземного по ремонту гірських виробіток 4-го розряду з повним робочим днем під землею. В трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про результати атестації робочого місця за умовами праці із записом про витяги із зазначених наказів.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період (який не зараховано позивачу при перерахунку пенсії до пільгового стажу за списком № 1 відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах повний робочий день на підземних роботах.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки частиною другою статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та на час розгляду судом справи по суті не має можливості надати належні уточнюючі довідки, які вимагаються відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, так як відповідні підприємства розташовані в населених пунктах, які згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тобто, отримати відповідні довідки вказаних підприємств позивачем в будь-який спосіб неможливо. Окрім того, вимога відповідача про надання такої довідки є необґрунтованою, оскільки в розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії, в трудовій книжці позивача наявні.

Суд наголошує, що статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача у спірний період ОСОБА_1 перебував на посадах, які дають йому право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком № 1, в трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про результати атестації робочого місця за умовами праці із записом про витяги із зазначених наказів.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає, що відсутність у позивача уточнюючих довідок про характер роботи та характеристики виконуваної роботи, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 та проведення атестації робочого місця за умовами праці із записами про витяги із зазначених наказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу за списком № 1 згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періоди роботи позивача з 08.10.2004 по 28.11.2014, та яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 25.10.2018 № б/н про відмову в перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» ОСОБА_1, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.10.2018 № б/н про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати УПФУ в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2018 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу за списком № 1 відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періоди роботи позивача з 08.10.2004 по 28.11.2014, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 768,40 грн судового збору (арк. спр. 2).

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792608, вул. Шкільна, 2, м. Попасна, Луганська область, 93300) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 25 жовтня 2018 року № б/н про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу за списком № 1 відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періоди роботи ОСОБА_1 з 08 жовтня 2004 року по 28 листопада 2014 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_2