Рішення № 81395763, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/201/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та незаконними, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що їй була призначена пенсія у відповідності до приписів Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Позивач не погоджується із визначенням розміру перерахованої пенсії, з наступних обставин. Так, при перерахунку пенсії невірно були взяті показники із розрахунку середньої заробітної плати та неправомірно був взятий індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Крім того, при розрахунку пенсії відповідачем не було враховано період по догляду за дитиною, ОСОБА_2, яку позивач ОСОБА_1 народила у 1981 році. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить визнати дії відповідача щодо перерахунку пенсії з жовтня 2017 року по грудень 2018 року неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії із розрахунку попереднього індивідуального коефіцієнту страхового стажу.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, відповідач зазначив наступне. Відповідно до перехідних положень п. 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсії призначені відповідно до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З 01.10.2017 року проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» з використанням показника вартості одного року страхового стажу 1%. Зазначена норма Закону є діючою та не була визнана неконституційною. При цьому коефіцієнт стажу позивача з 01.10.2017 року складає 0, 375. З огляду на наведене, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача. Крім того, до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Згідно трудової книжки позивача в період з 10.10.1978 року по 30.09.1988 року, вона працювала в Палаці культури та техніки. Зазначений вище період зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 З огляду на наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, - задоволено частково. Відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Клопотання позивача про витребування доказів, - задоволено. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 200/201/19-а. Розгляд адміністративної справи № 200/201/19-а визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по справі на 06.02.2019 року о 10 год. 45 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Добровольського, 1. Витребувано у Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області копію пенсійної справи ОСОБА_1

Розгляд справи № 200/201/19-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та незаконними, зобов’язання вчинити певні дії відкладено з 06.02.2019 року на 04.03.2019 року о 10:45 год.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року витребувано у ОСОБА_1 пояснення, в чому саме полягає незаконність здійснення перерахунку її пенсії, чому вона не згодна з визначеним коефіцієнтом та взятим періодом роботи. Розгляд адміністративної справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 11-00 год. 26.03.2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи во суті на 15-35 год. 24.04.2019 року.

У зв’язку із відрядженням судді розгляд справи перенесено на 15-35 год. 23.04.2019 року.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та з 25.05.2007 року отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Про вказане свідчить копія пенсійного посвідчення серії ААБ № 086392 від 20.06.2007 року, а також матеріали пенсійної справи позивача (а.с.8,21-30).

Згідно трудової книжки позивача в період з 10.10.1978 року по 30.09.1988 року, вона працювала в Палаці культури та техніки (а.с.31-36). Зазначений вище період відповідачем зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 (а.с.22).

При цьому, з жовтня 2017 року фахівцями Пенсійного органу при перерахунку пенсії було застосовано показник величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % (а.с.69-70).

Не погоджуючись із визначеним коефіцієнтом та розміром пенсії, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, що 11.10.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 року, яким внесені зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

З матеріалів справи встановлено, що на даний момент пенсія позивачу розрахована відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, як пенсія за віком.

Так, виходячи з вищевказаного, коефіцієнт 1, 35 % застосовується лише при призначенні пенсії вперше. У зв'язку з чим у відповідності до вище вказаних положень при переведенні на інший вид пенсії, вона підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1, 35% до 1 % одночасно було підвищено розмір заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. Таким чином, вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.

Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1, 35 % призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.

Посилання позивача на порушення Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У рішенні від 09.10.1979 у справі “Ейрі проти Ірландії” Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі “Кйартан Асмудсон проти Ісландії”).

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідач правомірно здійснив перерахунок пенсії позивачу 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Крім того, щодо порушеного позивачем питання в позовній заяві про час догляду за дитиною, яка народилась в 1981 році, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне старування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 56 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, зокрема, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно трудової книжки позивача в період з 10.10.1978 року по 30.09.1988 року, вона працювала в Палаці культури та техніки. Зазначений вище період зараховано до стажу роботи ОСОБА_1

Суд звертає увагу, що спірний період у повному обсязі зарахований до страхового стажу та додатково період декретної відпустки до страхового стажу не зараховується.

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне старування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата для призначення пенсії за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року врахована на підставі архівної довідки архівного відділу „Маріупольської міської ради” від № 07.02.2007 року № 353, за період з 01.07.2000 року по 06.04.2006 року на підставі Індивідуальної відомості про застраховану особу. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача - 912,48 грн. (індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії після оптимізації 0,98242*928,81 - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії).

Отже, суд погоджується, що твердження позивача про визначення заробітної плати для призначення пенсії за останні 5 років не ґрунтується на діючих нормах права.

Водночас суд зауважує, що позивачем не вказано в чому саме при перерахунку пенсії відповідачем полягає невірність показників середньої заробітної плати та чим саме органи пенсійного фонду порушили приписи чинного законодавства.

Так, основною засадою (принципом) адміністративного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Статтею 77 КАС України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов’язком довести факт порушення свого суб’єктивного права відповідачем, також покладено обов’язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов’язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов’язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб’єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, як саме відповідач порушив його права, свободи та інтереси.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та незаконними, зобов’язання вчинити певні дії.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 09.01.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704, 80 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.