Рішення № 81395623, 15.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року (о 16 год. 20 хв.)Справа № 808/1051/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0131611312 від 15.12.2017, винесену відповідачем, про стягнення з позивача недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 86 185,00 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0131601312 від 15.12.2017, яким до позивача застосовано штраф в сумі 8 618,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що перевірка здійснена з порушенням вимог податкового законодавства, без належних повноважень у податкових ревізор-інспекторів, крім того, контролюючим органом порушено порядок розгляду адміністративної скарги на податкові повідомлення рішення. Вказує, що за змістом ОСОБА_2 перевірки донарахування єдиного соціального внеску здійснено з посиланням на заниження позивачем оподатковуваного доходу отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2016 рік та донарахованого нарахування на суму такого заниження Єдиного соціального внеску. Обставини зазначені в ОСОБА_2 перевірки, на підставі яких здійснено висновки, не відповідають фактичним, висновки перевіряючих щодо заниження податкових зобов’язань ФОП ОСОБА_3 сформовано всупереч вимогам чинного законодавства та виключно на підставі необґрунтованих припущень. На думку позивача, контролюючим органом допущено помилки в розрахунку надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємця, а при донарахуванні «інших доходів» перевіряючими не прийнято до уваги, що кошти які вносились самостійно приватним підприємцем на його розрахунковий рахунок, як поповнення власних коштів, мають законне походження, зокрема є виручкою попередньо періоду, яка була знята раніше з ним з розрахункового рахунку, а також запозиченими коштами та коштами членів сім’ї. Наголошує, що виключення з витрат всіх матеріалів та комплектуючих з посиланням на фіктивність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4, який виконував лише частину робіт з механічної обробки металопрокату, яка необхідна для виготовлення реалізованої продукції є незаконним, оскільки використання в господарській діяльності зазначених в ОСОБА_2 матеріалів та комплектуючих повністю підтверджується первинними документами, які надавались до перевірки. Контролюючим органом незаконно зазначено відсутність первинних документів на отримання комплектуючих по імпортним контрактам за наявності визначених законом документів та відображенні їх в ОСОБА_2 перевірки. На підставі викладеного, вважає, що в ОСОБА_2 перевірки помилково зазначено про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства та заниження оподатковуваного доходу, який оподатковується податком на доходи, а відповідно є невірними висновки ОСОБА_2 перевірки про додаткове нарахування на суму заниження оподатковуваного доходу ЄСВ, яке є предметом даного спору, у зв’язку із чим просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Ухвалою судді від 02.04.2018 (в редакції ухвали про виправлення описки від 06.04.2018) відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26 квітня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 24 квітня 2018 року надав суду відзив (вх. №13121), у якому пояснює, що під час перевірки встановлено заниження суми доходу позивача отриманого від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік на загальну суму 401 084,49 грн. Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 при проваджені підприємницької діяльності за період не задекларував «інші доходи» отримані в 2016 році в сумі 8 948 900,00 грн. отримані ним шляхом поповнення розрахункового рахунку у банківській установі з призначенням платежу «готівкові надходження власних коштів». Вважає, що позивачем не підтверджено первинними документами використання в господарській діяльності придбаних матеріалів на виготовлення готової продукції з ФОП ОСОБА_4 на суму 12 239 660,49 грн. і як наслідок дана сума неправомірно віднесено до складу витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Крім цього, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено до складу витрат на придбання ТМЦ суму у розмірі 2 979 504,81 грн., яка не підтверджена будь-якими первинними документами. Наголошує, що вище зазначені порушення, призвели до нарахування податку на доходи з фізичних осіб, що, в свою чергу, послугувало підставою для донарахування ЄСВ та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ухвали суду від 26.04.2018 відкладено підготовче засідання на 29 травня 2018 року.

29 травня 2018 року суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі наказу від 24.05.2018 №33 «Про участь у судовому форумі», у зв’язку із чим підготовче засідання по справі призначене на 30 травня2019 року.

Згідно з ухвалою суду від 30.05.2018 продовжений строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкладено на 25 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 25.06.2018 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі, провадження у даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 808/1268/18.

09 квітня 2019 року провадження у справі поновлено та призначене підготовче засідання на 15 квітня 2019 року.

Судом 15 квітня 2019 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення щодо встановленого у судовому рішенням від 17.07.2018 по справі №808/1268/18, яке набрало законної сили, необґрунтованості висновку відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2016 рік. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 23серпня 2002 року, види діяльності за КВЕД-2010: 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.16 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.6.1 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, 47.99 Інші види роздрібної торгівля поза магазинами, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4, п. 77.7ст. 77 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складений ОСОБА_2 перевірки №3198/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 23.10.2017.

За висновками ОСОБА_2, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3, зокрема: п.1 ч. 2 ст.6, п.2. ч.1 ст. 7,ч. 11 ст. 8, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_3 було занижено за 2016 рік суму чистого доходу від підприємницької діяльності (детальніше п.2 акту перевірки), в результаті чого занижено зобов’язання зі сплати єдиного внеску на суму 86 185,00 грн. а саме по періодах: 2016 рік на суму 86 185,00 грн.;

Не погодившись із результатами перевірки викладеними в акті, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області надані письмові заперечення на акт перевірки від 01.12.2017), проте листом-відповіддю №3873/14/08-01-1305-09 від 12.12.2017 повідомлено, що заперечення залишені без задоволення з посиланням на обставини зазначені в ОСОБА_2 перевірки.

На підставі висновків ОСОБА_2 перевірки №3198/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 23.10.2017, відповідачем 15.12.2017 винесені рішення, у тому числі:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0131611312 про стягнення з позивача недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 86 185,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0131601312, яким до позивача застосовано штраф в сумі 8 618,50 грн.

Позивач здійснив оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 12.02.2018 оскаржувані рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 6 вказаного Закону обов'язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Пунктом 4 частини першої 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом частини одинадцятої статті 8 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 9 Закону Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за змістом ОСОБА_2 перевірки донарахування єдиного соціального внеску здійснено з посиланням на заниження позивачем оподатковуваного доходу отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2016 рік та донарахованого нарахування на суму такого заниження ЄСВ.

Пунктом 2.5.4. Акта перевірки №618/08-01-14-09/31176553 від 02.11.2017 (ст.70, 71) визначено, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% в 2016 році, встановлено порушення, а саме згідно п.2 ОСОБА_2 перевірки встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 15 667 249,79 грн., в результаті чого збільшено зобов’язання зі сплати єдиного внеску на загальну суму 86 185,00 грн.

Так, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, у ОСОБА_2 перевірки №3198/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 23.10.2017 відповідачем зроблені висновки також про порушення податкового законодавства:

- п. 177.2 ст. 177, пп. 177.4.1., пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (чинні на момент скоєння порушення) ФОП ОСОБА_3 у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік безпідставно було віднесення до складу витрат вартість товару без підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності реалізації (отримання доходу) на загальну суму 15 620 249,79 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, та як наслідок податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 2 811 644,96 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 2 811 644,96 грн.;

- пп. 164.1.1, пп. 164.1.3. п. 164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме занижено суму загального оподатковуваного доходу (не включено «інші» доходи), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у загальній сумі 1 610 802,0грн.;

- пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164 , п. 171.1 п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 234 303,75 грн. в т.ч. по періодах: 2016 рік у сумі 234 303,75 грн.;

- пп. 164.1.1, 164.1.3. п. 164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму загального оподатковуваного доходу (не включено «інші» доходи), що призвело до заниження військового збору за 2016 рік у загальній сумі 134 233,5 грн.;

- пп.14.1.36, пп 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.192.1 ст.192, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до: завищення податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2016 року - грудень 2016 року на загальну суму 1 711 131,00 грн., в т. ч. за січень 2016року на суму 28 162,00 грн., за лютий 2016 року на суму 117 998,00 грн., за березень 2016 року на суму 174 838,00 грн., за квітень 2016 року на суму 217 500,00 грн., за травень 2016 року на суму 155 142,00 грн., за червень 2016 року на суму 116 767,00 грн., за липень 2016 року на суму 95 518,00 грн., за серпень 2016 року на суму 193 182,00 грн., за вересень 2016 року на суму 175 958,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 58 383,00 грн., за листопад 2016 року на суму 164 523,00 грн., за грудень 2016 року на суму 213 162,00 грн.;

завищення податкового кредиту з ПДВ за січень 2016р. - грудень 2016 р. на суму на суму 2 919 628,00 грн., в т.ч.: за січень 2016 року на суму 38 333,00 грн., за лютий 2016 року на суму 102 879,00 грн., за березень 2016 року на суму 468 845,00 грн., за квітень 2016 року на суму 236 806,00 грн., за травень 2016 року на суму 213 117,00 грн., за червень 2016 року на суму 182 975,00 грн., за липень 2016 року на суму 187 799,00 грн., за серпень 2016 року на суму 364 959,00 грн., за вересень 2016 року на суму 289 057,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 486 266,00 грн., за листопад 2016 року на суму 158 856,42 грн., за грудень 2016 року на суму 228 120,92 грн. (без урахування від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду).

На підставі вказаних висновків, ГУ ДФС в Запорізькій області 15 грудня 2017 року винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0131621312, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 6 663 670,44 грн., в тому числі основний платіж - 4 422 446,96 грн., штрафна санкція - 2 211 223,0 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0131631312, яким позивачу донараховано податок « військовий збір» в сумі 552 805,88грн., в тому числі основний платіж - 368 537,25 грн., штрафна санкція- 184 268,60 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0131881312, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення з ПДВ та застосовуються штрафні санкції на суму 1 208 137,0 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Р-1» №0131891312, яким позивачу зменшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 1 711 133,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на суму 2 919 628,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у судовому порядку.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі №808/1268/18, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволений повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 №№0131621312, №0131631312, №0131881312, №0131891312, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стосовно висновків ОСОБА_2 перевірки про заниження в 2016 році суми доходу отриманого від залучення інших доходів на загальну суму 8 948 900,00 грн., судовими рішеннями по справі №808/1268/18 встановлено наступне:

Відповідно до Розділу 2.1.2. Акта перевірки «Податок на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності» (ст.30-32 ОСОБА_2 перевірки) перевіркою зазначається, що ФОП ОСОБА_3 при впровадженні підприємницької діяльності за період, що перевірявся, було здійснено залучення «інші доходи» (визначені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України – інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу) шляхом поповнення розрахункового рахунку №26004354174001 у банківській установі ЗАП РУ ПАТ КБ Приватбанк за 2016 рік на загальну суму 8 948 900,00 грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до наданих банківських виписок установи ЗАП РУ ПАТ КБ Приватбанк, у 2016 році на власний банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 були внесені готівкою грошові кошти в розмірі 8 948 900,00 грн. за призначенням платежу «готівкові кошти надходження власних коштів». Зазначені обставини досліджені судом та не заперечуються сторонами.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно частини 1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, який діяв у перевіряємий період, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Таким чином, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

- виручка в натуральній (негрошовійформі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Отже, власні кошти, які фізична особа-підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображає в декларації. Тобто, внаслідок зарахування особистих коштів на банківський рахунок відсутні критерії доходу. Шляхом поповнення власними коштами власного рахунку здійснюється заміна одного активу (зобов'язання НБУ у вигляді паперових грошей) на інший актив (зобов'язання банку у вигляді запису на банківському рахунку).

Не відбувається і збільшення власного капіталу, оскільки сума активів підприємця в разі внесення власних коштів на власний рахунок не змінюється. Внесення власних коштів на свій підприємницький рахунок має наслідком збільшення капіталу, призначеного для здійснення підприємницької діяльності з метою, пов'язаною зі здійсненням господарської діяльності, проте не з метою збереження коштів, що не може бути обкладений податком.

Таким чином, власні кошти, внесені на власний рахунок, не є доходом у розумінні п. 4 П(С)БО 3.

Згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492, метою відкриття поточного рахунку є зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Крім того, відповідно до підпункту 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, чинним законодавством врегулюваний порядок внесення власних коштів на рахунок власником цього рахунку.

Проте, чинним законодавством не наведено виключного твердження про те, що зарахування коштів на банківський рахунок має наслідком виникнення доходу.

Власні кошти, які фізична особа-підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються ним в декларації. Тобто, внаслідок зарахування особистих коштів на банківський рахунок відсутні критерії доходу. Шляхом поповнення власними коштами власного рахунку здійснюється заміна одного активу (зобов'язання НБУ у вигляді паперових грошей) на інший актив (зобов'язання банку у вигляді запису на банківському рахунку).

Таким чином, збільшення власного капіталу в разі внесення власних коштів на рахунок платника податку не відбувається, оскільки сума активів підприємця не змінюється Власні кошти платника податку є сумою грошових коштів накопичених позивачем (отриманих з карткового рахунку з кредитним лімітом, за договором позиваки), з якої відбулась сплата відповідних податків та обов'язкових платежів, а відтак вказані кошти не є базою оподаткування податком на прибуток у відповідності до Закону, оскільки не є прибутком від провадження нею господарської діяльності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2016 у справі №818/1172/14.

Відповідно, висновки акта перевірки про виявлені вище зазначені порушення ФОП ОСОБА_3 не підтверджені конкретними первинними бухгалтерськими та податковими документами платника податків.

Таким чином, акт перевірки в описаній вище частині порушень не відповідає вимогам законодавства, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Стосовно висновків ОСОБА_2 перевірки, щодо не підтвердження первинними документами використання в господарській діяльності придбаних матеріалів на виготовлення готової продукції на суму 12 239 660,49 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2018 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 по справі №808/1268/18 встановлено наступне:

Відповідно до пункту 1 Розділу 2.1.2. Акта перевірки «Визначення витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу (документально підтверджених)» (ст.34-55 ОСОБА_2 перевірки) перевіркою з посиланням на проведення візуального обстеження в жовтні 2017 року виробництва та складу ФОП ОСОБА_3, а також на дані найнятого підприємця (ФОП ОСОБА_5С.) якому замовлялись роботи з механічного оброблення металопрокату, зазначається про не підтвердження первинними документами в господарській діяльності придбаних матеріалів використання придбаних ТМЦ за 2016 рік в сумі 12 239 660,49 грн.

Надаючи оцінку правомірності висновків ОСОБА_2 по даному порушенню суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, а також комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В свою чергу, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 177.4.1 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат фізичної особи підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що витрати на придбання ТМЦ в сумі 12 239 660,49 грн. підтверджуються первинними документами, підставою для виключення з витрат стали висновки податкового органу про завищення позивачем витрат у зв'язку з включенням до їх складу витрат на придбання товарів та послуг, які не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме виготовлення запасних частин до сільськогосподарської техніки.

В ОСОБА_2 зазначено, що згідно з видатковими накладними, банківськими виписками, актами виконаних робіт та іншими документами ФОП ОСОБА_3 придбано товарно-матеріальні цінності (Смугові прокати із вуглецевої сталі, труби ГОСТ (різних розмірів), круги, шестигранники, труби, швелери, арматур., заготівки трубні, кутники, смуги, квадрати, гарніри карданного валу, вилки сільгосп. призначення, вироби з пласмаси виготовлені методом лиття, пристрої для з’єднання валів та інше) вартість яких віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 р.

Частина придбаних ТМЦ на суму 12 239 660,49 грн. відповідно до укладеного договору передавалась ФОП ОСОБА_5 для виготовлення готової продукції (валів карданних та шарнірів).

Таким чином, перевіркою не заперечується факт придбання ТМЦ (металопрокату та комплектуючих), які використані для виготовлення та комплектації реалізованої продукції. На ст. 34 ОСОБА_2 перевірки перевіряючи зазначають наявність видаткових накладних на придбання ТМЦ, договорів , актів виконаних робіт, замовлень ТМУ, ОСОБА_2 приймання передачі ТМЦ та банківських виписок на їх оплату.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати сформовані в період отримання останнім доходів від реалізації придбаних товарів та послуг та підтверджується належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, на підставі яких здійснено оплату придбаного товару, а також технічними документами на виготовлення продукції, актами списання ТМЦ, що використані у виробництві (реалізації) продукції,

Судом також встановлено, що основним видом діяльності позивача було виробництво запасних частин до сільськогосподарської техніки.

Виробництво продукції здійснювалось шляхом комплектації та доробки придбаних комплектів карданних валів, шарнірів, переходників, ресор, транспортерів та іншої продукції.

Згідно з матеріалів справи №808/1268/18 та змісту ОСОБА_2 перевірки, комплектуючи придбались у вітчизняних постачальників на території України та по імпортних контрактах. При виготовлені готової продукції використовувався різноманітний металопрокат, який придбався у підприємств постачальників м. Запоріжжя та м. Дніпропетровська.

Виготовлення продукції здійснювалось відповідно до розроблених та затверджених Технологічних карт та норми витрат виготовлення продукції, на кожен вид продукції. Технологічні карти містять детальне розшифрування комплектуючих та матеріалів який підлягає використанню та виробниче обладнання для виготовлення.

Для виготовлення даної продукції, Позивач має в користуванні виробничу базу за адресою м. Оріхів, вул. Рози Люксембург 57а, спеціальне обладнання.

Позивач, має спеціальну освіту і кваліфікацію, що надає йому можливість здійснювати виробництво.

Судом встановлено, що обсяги реалізованої самостійно виготовленої та придбаної продукції ФОП ОСОБА_3, відображено в щомісячних ОСОБА_2 списання-матеріальних цінностей, що використані у виробництві (реалізації) продукції за календарний місяць, які містять детальне розшифрування обсягів реалізації, із зазначенням загальної кількості реалізованої продукції, ціни реалізації, а також обсяг та вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції за поточний місяць.

Зазначена в ОСОБА_2 розшифровка ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції за поточний місяць містить кількісні та цінові показники, які дозволяють повністю ідентифікувати використані та реалізовані матеріали.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що всі придбані ТМЦ підтверджуються первинними документами, які досліджені під час перевірки і В ОСОБА_2 перевірки не зазначено жодних претензій до їх оформлення, неповноти або нереальності.

Щодо посилання відповідача на взаємовідносини з ФОП ОСОБА_5 як підставу виключення з витрат ТМЦ, які використані для виготовлення та комплектації продукції, то судом встановлено, що 02.12.2013 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5С було укладено Договір про надання послуг відповідно до якого Виконавець (ФОП ОСОБА_5С.) зобов’язується за завданням Замовника надавати за плату наступні послуги та роботи, (надалі іменуються «Послуги») з механічного оброблення металопрокату яке включає в себе:

- порізка металопрокату згідно технологічних карт виробу

- чорнова обробка (зачистка) головних поверхонь заготовок

- свердлування кріпильних отворів, зняття фасок, прорізка канавок згідно технологічних карт виробу.

- зачистка заусенець, притуплення гострих кромок

- обезжирення фасування заготовок.

Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, міститься у замовленні, яке формується Виконавцем у присутності Замовника (або довіреної особи Замовника).

Відповідно до даного договору в період з 01.02.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_5 було передано на обробку металопрокат та комплектуючи загальною вартістю 12 239 660,49 грн.

Укладення вище зазначеного договору та передача ТМЦ від ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_5 на механічну обробку підтверджується змістом ОСОБА_2 перевірки укладення якого не заперечується відповідачем.

Виконання робіт ФОП ОСОБА_5 виконувалось у суміжному приміщенні з виробництвом Позивача (м. Оріхів. вул. Рози Люксембург, 57 а), що підтверджується змістом ОСОБА_2 приймання передачі ТМЦ для оброблення та наданою копією Договору оренди частини нежитлового приміщення за адресою м. Оріхів, вул. Рози Люксембург, 57а, укладеного між гр. ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5

Відповідно до складених сторонами щомісячних ОСОБА_2 приймання-передачі ТМЦ на оброблення ФОП ОСОБА_5 виконані роботи з порізка металопрокату згідно технологічних карт виробу, чорнової обробки (зачистки) головних поверхонь заготовок, свердлування кріпильних отворів, зняття фасок, прорізки канавок згідно технологічних карт виробу, зачистки заусенець, притуплення гострих кромок, обезжирення фасування заготовок.

Після проведення робіт, оброблений металопрокат у вигляді заготовок повернуто Замовнику в повному обсязі, який ним використано для виготовлення реалізованої продукції, що підтверджується ОСОБА_2 списання-матеріальних цінностей, що використані у виробництві (реалізації) продукції за календарний місяць.

Відповідно до досліджених обставин, суд не знаходить пов’язаності виконання робіт ФОП ОСОБА_5 з висновками ОСОБА_2 перевірки про неможливість виготовлення Позивачем реалізованої в 2016 році продукції та використанням ним для виробництва такої продукції товарно-матеріальних цінностей на суму 12 239 660,49 грн.

Судом встановлено, та не спростовується змістом ОСОБА_2 перевірки, що позивач в 2016 році від реалізації запасних частин та комплектуючих до сільськогосподарської техніки отримав дохід (виручку) в сумі 19 030 174,93 грн. Обсяги реалізованої продукції по самостійно виготовленій продукції на зазначену суму включені до ОСОБА_2 списання-матеріальних цінностей, що використані у виробництві (реалізації) продукції за календарний місяць.

З вказаних обставин, суд під час розгляду справи №808/1268/18 дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про виключення з витрат матеріалів та комплектуючих використаних для виготовлення продукції з посиланням на фіктивність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5, який виконував лише частину робіт з механічної обробки металопрокату, яка необхідна для виготовлення реалізованої Позивачем продукції є необґрунтованими.

Стосовно висновків ОСОБА_2 перевірки про безпідставне внесення Позивачем до складу витрат на придбання ТМЦ суму у розмірі 2 979 504,81 грн. яка не підтверджена будь-якими первинними документами, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі №808/1268/18 встановлено наступне:

За змістом ОСОБА_2 перевірки та наданих Відповідачем пояснень викладених у Відзиві з валових витрат Позивача виключається витрати на придбання імпортних товарів в сумі 2 979 504,81 грн. реалізацію яких підтверджено, але за висновками фіскального органу відсутні первині документи на їх придбання.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ФОП ОСОБА_3 у 2016 році було придбано товар по імпортним контрактам, країна нерезидента Китай, на загальну суму 8 691 583,70 грн. Зокрема, були придбані електродвигуни, круги поворотні, ресори та комплектуючи до карданних валів ( безшовні сталеві труби, кожухи трансмісійного валу, шарніри, обгоні муфти, пружинні штифти, фрикційні муфти, перевідники, хрестовини, захисні кожухи).

Перелік контрактів та дослідження операцій і документів по імпортним контрактам відображено в розділі 11 ОСОБА_2 перевірки «Дотримання вимог валютного законодавства при здійснені зовнішньоекономічних операцій».

Для імпортних операцій первинними документами є імпортний контракт, специфікації до нього, Вантажно-митна декларація, комерційний інвойс, Міжнародна товарно-транспортна накладна, банківська виписка на купівлю та перерахування валюти.

Зокрема, Вантажна митна декларація (ВМД) – це письмова заява, що містить відомості про товари та інші предмети й транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або відомості про зміну митного режиму відносно цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД оформлюється на бланках форми МД-2, МД-3 і МД-8.

Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим відповідно до міжнародних стандартів та аналогічних документів інших країн.

На підтвердження вчинених операцій Позивачем до матеріалів справи надано копії імпортних контрактів, специфікацій, інвойси, вантажно-митні декларації, Міжнародна товарно-транспортна накладна, банківська виписка на купівлю та перерахування валюти.

Судом встановлено, що надані Позивачем документи по надходженню імпортних товарів досліджені та зазначені в ОСОБА_2 перевірки ст.140-155, що спростовує твердження відповідача про відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на придбання реалізованих імпортних товарів.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, про неправомірність виключення Відповідачем зі складу витрат на придбання ТМЦ ФОП ОСОБА_3 суму у розмірі 2 979 504,81 грн., як не підтверджені втрати по придбанню реалізованого імпортного товару.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду, обставини встановлені Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі №808/1268/18 щодо неправомірность збільшення контролюючим органом ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за 2016 рік та відсутності заниження позивачем суми оподатковуваного доходу за 2016 рік, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування позивачу також зобов’язання з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в сумі 86 185,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8 618,50 грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_2 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_2 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно посилання позивача на незаконність призначення та проведення перевірки, суд зазначає, що судом встановлено та не заперечується представником позивача, що ФОП ОСОБА_3 допустив посадових осіб ГУ ДФС України в Запорізькій області до проведення перевірки на підставі наказу № 2388 від 08.09.2017 та №440-К від 10.10.2017.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, суд вважає, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження результатів перевірки з підстав незаконності її призначення.

При цьому, позивач не позбавлений права оскаржити рішення податкового органу, які винесені за наслідками такої перевірки з підстав їх невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (70500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.12.2017 №Ф-0131611312, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, про стягнення з позивача недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 86 185,00 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.12.2017 № НОМЕР_2.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 950,00 грн. (дев’ятсот п’ятдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23.04.2019.

Суддя І.В. Батрак