Рішення № 81395462, 27.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року м. Київ № 320/5696/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

до Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»

про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДСНС України у м. Києві) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» (далі - відповідач, ПрАТ «Компанія Інтерлогос»), в якому просить суд:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень в Приватному акціонерному товаристві «Компанія Інтерлогос», розташованого за адресою: провулок Деревообробний, 3 в Голосіївському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки;

- обов'язок щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві;

- контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб'єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в ході проведення планової перевірки щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідача було встановлено ряд порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають на об’єкті, що, у свою чергу, є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді повного зупинення роботи приміщень в ПрАТ «Компанія Інтерлогос», розташованого за адресою: провулок Деревообробний, 3 в Голосіївському районі м. Києва.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи для участі у судовому засіданні.

Відповідач позов не визнав та 13.12.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стали порушення законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, виявлені під час перевірки об’єкту – нафтосховище, та викладені в акті перевірки від 27.08.2018 № 222.

Так, у даному акті перевіряючим встановлено, що об’єкт не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення; відстань від резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива до будівель (складські приміщення та приміщення охорони) має бути не менше 50 метрів; відстань від резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива до краю внутрішнього проїзду має бути не менше 6 метрів.

Відповідач наголошує, що на об’єкті відсутні порушення, що могли б становити загрозу життю та здоров'ю людей.

Крім того, вимога позивача, щодо застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень ПрАТ «Компанія Інтерлогос» за адресою: провулок Деревообробний, 3 є неправомірною і призведе до зупинення роботи всього підприємства в цілому, оскільки територія за вказаною адресою дуже велика (площею понад 1000 метрів), і на ній знаходиться не тільки нафтобаза, але й офісне приміщення ПрАТ «Компанія Інтерлогос».

З огляду на зазначене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання з’явились представники сторін.

У ході судового розгляду представники позивача підтримали доводи позовної заяви та просили суд її задовольнити. На заперечення відповідача, представники позивача зазначили, що якщо системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення немає, то виявлення загрози збільшується.

У свою чергу, присутні у судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позову та пояснили, що вказані в акті перевірки резервуари не використовуються та є опломбованими.

Крім того, представники відповідача зазначили, що система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення не функціонує. Правила відповідно до яких вона встановлюється скасовані.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Компанія Інтерлогос» зареєстровано в якості юридичної особи 28.02.1996, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2019 № НОМЕР_1, який наявний у матеріалах справи.

Судом встановлено, що в період з 20.08.2018 по 27.08.2018 посадовими особами Голосіївського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві на підставі наказу від 17.07.2018 № 438 та посвідчення на проведення перевірки від 13.08.2018 № 2344 проведено планову перевірку щодо додержання АЗС ПрАТ «Компанія Інтерлогос», розташованого за адресою: м. Київ, Голосіївський район, провулок Деревообробний, 3, вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За результатами проведення планової перевірки був складений акт від 27.08.2018 № 222 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому зафіксовано ряд порушень, що можуть створити загрозу життю та здоров'ю людей.

Наявність встановлених в акті перевірки від 27.08.2018 № 222 порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

У подальшому, відповідачем частково усунуто порушення, які визначені в акті перевірки від 27.08.2018 № 222, але за результатом проведення повторної позапланової перевірки відповідача, про що складено акт перевірки від 20.11.2018 № 349, позивачем виявлено ряд порушень, які, як зазначає позивач в акті, не були усунуті відповідачем:

1. об’єкт не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;

2. відстань від резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива до будівель (складські приміщення та приміщення охорони) має бути не менше 50 метрів, в порушення п. 17.1 табл. 12 ВБН В.2.2-58.1-94;

3. відстань від резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива до краю внутрішнього проїзду має бути не менше 6 метрів, в порушення п. 17.1 табл. 17 ВБН В.2.2-58.1-94.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною першою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі - КЦЗ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно - рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (ч.2 ст.64 КЦЗ).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (ч.3 ст.64 КЦЗ).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, що затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 (далі - Положення №20/2013), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності (абз.2 п.1 Положення № 20/2013).

У пункті 3 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Згідно з частиною другою статті 51 КЦЗ, забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.

Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (ч.3 ст.55 КЦЗ).

При цьому, відповідно до пункту 6 розділу 1 Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом МВС від 30.12.2014 № 1417 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697, передбачено, що у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов'язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст.66 КЦЗ).

У силу пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до частини другої статті 68 КЦЗ, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2. ст 70 КЦЗ).

Разом з тим, суд зауважує, що захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а тому необхідність вжиття таких заходів слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи. При цьому, підстави для застосування заходів реагування мають бути підтверджені та існувати на день винесення судового рішення.

Судом встановлено, що в ході проведення позивачем повторної позапланової перевірки відповідачем усунуто всі виявлені порушення, окрім порушення щодо відсутності обладнання автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення; розміщення резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива на відстані менше 50 метрів від будівель (складські приміщення та приміщення охорони); розміщення резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива на відстані менше 6 метрів від краю внутрішнього проїзду.

Відповідно до пункту 17.1 табл. 12 ВБН В.2.2-58.1-94, відстань до житлових і громадських будинків міських і сільських поселень від споруд складу нафти і нафтопродуктів з нафтою і нафтопродуктами при зберіганні легкозаймистих рідин повинна становить 50 м.

Згідно з пунктом 17.1 табл. 17 ВБН В.2.2-58.1-94, відстань від наземних резервуарів споруд складу нафти і нафтопродуктів від краю проїжджої частини внутрішніх автомобільних шляхів і проїздів повинна становить 6 м.

Водночас, в ході з'ясування судом обставин як саме особа, яка проводила перевірку, встановлювала наявність цих порушень, зокрема шляхом проведення відповідних замірів, представник позивача ОСОБА_4 пояснив, що таких замірів по відстані не робилось.

Крім того, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, згідно з наказом ПрАТ «Компанія Інтерлогос» від 22.12.2015 № 86 та акта опломбування від 24.12.2015, наземні резервуари у кількості 5 (п’яти) штук, що знаходяться на території нафтобази ПрАТ «Компанія Інтерлогос» по пров. Деревообробний, 3 у м. Києві, не використовуються для зберігання рідкого палива та є опломбованими (на підтвердження даної обставини відповідач надав суду відповідні докази фотофіксації).

При цьому, представник позивача - особа, яка здійснювала перевірку відповідача: ОСОБА_4 не заперечував тієї обставини, що на момент здійснення перевірки резервуари були опломбовані.

При цьому, в ході судового розгляду представниками відповідача було пояснено суду, що відповідачем проведено демонтаж та вивезення вищезазначених наземних резервуарів з території нафтосховища, що підтверджується актом приймання-виконання послуг від 26.02.2019 № 3388 та фотоматеріалами.

Тобто, на день прийняття судового рішення порушення щодо розміщення резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива на відстані менше 50 метрів від будівель (складські приміщення та приміщення охорони) та розміщення резервуарів при наземному зберіганні рідкого палива на відстані менше 6 метрів від краю внутрішнього проїзду відповідачем, судом не встановлено.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 53 КЦЗ на об’єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі – автоматизовані системи).

Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (ч. 4 ст. 53 КЦЗ).

Вимоги щодо обладнання потенційно небезпечних об'єктів автоматичними системами раннього виявлення загроз надзвичайних ситуацій та тих надзвичайних ситуацій, що сталися, а також системами оповіщення про надзвичайні ситуації працюючого персоналу та населення, яке перебуває в зонах можливого ураження небезпечними чинниками були визначені Правилами улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 288 від 15 травня 2006 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2006 року за № 785/12659.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 166-р від 10 березня 2017 року названий наказ скасовано, як такий, що втратив актуальність та встановлює регуляторні бар'єри.

На момент виникнення спірних правовідносин, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, не були «затвердженні» правила з вимогами до автоматизованих систем. Проте, вимоги до автоматизованих систем встановлені ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення», які погоджені, зокрема, Міністерством внутрішніх справ (центральний орган, який забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту) та Державною службою України з надзвичайних ситуацій (центральний орган, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Пункт 3.2 ДБН В.2.5-76:2014 визначає, що система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення - це автоматизована система класу «людина-машина», у якій суміщено автоматичні процеси виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, спостереження та оброблення інформації щодо поточного стану об'єктів та будівель, інженерних споруд, мереж, що розташовані на територія з ризиком прояву небезпечних явищ і процесів, оперативне надання користувачам фактичної та прогнозованої інформації, а також оповіщення (за необхідності) працівників та керівників об'єкта, відповідальних за стан техногенної безпеки, посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і населення при безпосередній участі людини-оператора.

Згідно підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ДБН В.2.5-76:2014, до складу системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення повинні входити: пульт керування, пульти керування зональним оповіщенням, комунікаційні пристрої, пристрої оповіщення, кінцеві технічні засоби інформування та оповіщення, канали зв'язку, джерела первинної інформації.

Відповідно до підпункту 5.9.1 пункту 5.9 ДБН В.2.5-76:2014, монтування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення виконується на підставі затвердженої проектної документації та технічної документації підприємств-виробників з урахуванням вимог норм із монтажу систем автоматизації, протипожежного захисту, інших норм та нормативно-правових актів.

Відповідно до підпункту 5.2.20 ДБН В.2.5-76:2014, система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення повинна автоматично формувати та за командою оператора передавати до пульту централізованого спостереження тривожне сповіщення щодо виявлення або загрози виявлення надзвичайних ситуацій разом із ідентифікатором електронної картки аварії, з можливістю отримання від пульту централізованого спостереження сигналу підтвердження його прийняття.

За змістом пункту 8.1 ДБН В.2.5-76:2014, для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за технічним станом системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, а також для прийняття та передавання (ретрансляції) тривожних сповіщень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій до систем вищого рівня реагування на ці сповіщення застосовуються пульти централізованого спостереження.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 передбачено, що пульт централізованого спостереження розміщується в приміщеннях центрів обробляння тривожних сигналів.

Із наведеного випливає, що функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення безпосередньо пов'язано з наявністю пульту централізованого спостереження та можливості передачі до нього сповіщень.

Під час судового розгляду судом встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження.

При цьому, представник позивача в ході судового розгялду не заперечував, що пульти змонтовані в центральному апараті на даний час не функціонують.

Натомість, як встановлено судом, для забезпечення раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, АЗС ПрАТ «Компанія Інтерлогос» облаштований системами раннього виявлення такої загрози у вигляді пожежного сповіщувача, сигнал від якого виведений з приміщення охорони на пульт централізованого спостереження, що підтверджується Декларацією відповідності матеріального-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки від 29.08.2016 №235, зареєстрованою ГУ ДСНС України у м. Києві, яка наявна у матеріалах справи.

За пожежний стан, техногенну безпеку та пожежну сигналізацію та засобів пожежогасіння відповідає призначена наказом ПрАТ «Компанія Інтерлогос» від 15.01.2018 №16/1 особа по підприємству.

Крім того, по спірному об’єкту проведено експертизу з питань оцінки протипожежного стану, згідно якої порушень виявлено не було, що підтверджується експертним висновком від 14.06.2016.

Таким чином, відповідач усунув майже всі виявлені порушення, окрім обладнання АЗС ПрАТ «Компанія Інтерлогос» автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, встановлення якої на даний час є неможливим, оскільки позивачем не забезпечено функціонування пульта централізованого спостереження.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу реагування як повне зупинення експлуатації.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 04 березня 2019 р.