Рішення № 81394866, 27.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа № 160/16/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2127/250/АВ/МГ-ФС/837 від 20.12.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 111690 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.11.2018 року відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, з питань додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого виявлено порушення статей 106, 107 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Позивач вказує, що при складанні табелів обліку робочого часу та розрахунково-платіжних відомостях були допущені технічні помилки, оскільки працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично не працювали у святкові дні. Крім того, відповідачем пропущено строк для винесення постанови про накладення штрафу, оскільки така постанова повинна бути винесена одночасно із винесенням припису, у разі недодержання суб'єктом господарювання мінімальних гарантій в оплаті праці. Позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу не може бути винесена на підставі акту інспекційного відвідування, оскільки такий акт не значиться у переліку підстав для накладення штрафу відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509). Таким чином, позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надано до суду відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та в обгрунтування своєї позиції зазначив, що оскаржувана постанова від 20.12.2018 року прийнята правомірно. Відповідач зазначив, що під час проведення інспекційного відвідування перевіряючим виявлено порушення законодавства про працю, що є підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 265 КЗпП України.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій містяться доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь, у якій підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

30.01.2019 року перенесено підготовче засідання на 07.02.2019 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді; 07.02.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.02.2019 року за клопотання позивача; 13.02.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.03.2019 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача; 01.03.2019 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву до 19.03.2019 року; 19.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.03.2019 року.

В судовому засіданні 27.03.2019 року представник позивача підтримала позов та просила суд його задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 20.11.2018 року по 21.11.2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 20.11.2018 року №1038-І та направлення на проведення інспекційного відвідування від 20.11.2018 року №427 у присутності ФОП ОСОБА_3, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 21.11.2018 року №ДН2127/250/АВ.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- не здійснення нарахування та виплату двом працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за понаднормові відпрацьовані години за 2017-2018 р.р.;

- відсутнє нарахування у подвійному розмірі оплати за години роботи у святкові дні працівнику ОСОБА_4 у 2018 році.

Позивач надав зауваження на акт перевірки №ДН2127/250/АВ від 21.11.2018 року, у яких зазначив, що позивач орендує у ТОВ “МЕНЕДЖ ЕСТЕЙТ” приміщення для здійснення господарської діяльності у ТРЦ “Дафі” на підставі договору суборенди №АД-10/09/12-110 від 28.02.2015 року. Так, у вказаному договорі суборенди, Правил та Положень ТРЦ “Дафі” визначено лише два святкові дні (31 грудня та 1 січня) у які допускается скорочений час роботи підприємства. В інші дні суборендар зобов'язаний забезпечити безперервну роботу в орендованому приміщенні.

На підставі акту інспекційного відвідування від 21.11.2018 року №ДН2127/250/АВ відповідачем винесено припис №ДН2127/250/АВ/П від 27.11.2018 року, яким зобов'язано позивача усунути такі порушення: (а.с.43-44):

- частини 1 статті 106 КЗпП України в частині нарахування та виплати двом працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оплати за понаднормово відпрацьовані години;

- частини 1 та 2 статті 107 КЗпП України в частині нарахування в подвійному розмірі оплати за години роботи у святкові дні працівниці ОСОБА_4

29.11.2018 року відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН2127/250/АВ/МГ, яким призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 13.12.2018 року о 09.00 годині (а.с. 46).

13.12.2018 року відповідачем складено повідомлення про відкладення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, у зв'язку з надходженням клопотання про відкладення розгляду справи, на 20.12.2018 року.

20.12.2018 року відповідачем, на підставі висновків акту інспекційного відвідування від 21.11.2018 року №ДН2127/250/АВ винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2127/250/АВ/МГ-ФС/837, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690 грн. за порушення статей 106 та 107 КЗпП України.

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4- 7 цього пункту.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи).

У пункті 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акту про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 4, 5 Порядку №509).

Відповідно до пункту 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Отже, з системного аналізу вищевикладених норм, слід дійти висновку, що у разі виявлення під час здійснення заходу державного контролю, в даному випадку у формі інспекційного відвідування, порушень законодавства про працю уповноваженою посадовою особою Держпраці складається акт, на підставі якого в подальшому складається постанова про накладення штрафу.

Таким чином, доводи позивача про те, що акт інспекційного відвідування не є підставою для складання постанови про накладення штрафу у розумінні пункту 2 Порядку №509 є помилковими та не приймаються судом до уваги.

З огляду на вищезазначені норми суд критично оцінює і доводи позивача про порушення відповідачем строку винесення оскаржуваної постанови.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю, зокрема згідно абзацу 4 вказаної частини юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З акту інспекційного відвідування відомо, що двом працівникам - адміністратору Іващенко Н.В. та перукарю ОСОБА_6 не нараховувалась та не виплачувалась оплата праці в подвійному розмірі за надурочний час та за роботу у святкові дні, а саме згідно табелів робочого часу:

- за січень 2017 року тривалість робочого часу адміністратора Іващенка Н.В. складала 160 годин, перукаря ОСОБА_6 176 годин, тоді як норма робочого часу у січні 2017 (2018) року складає 159 годин;

- за лютий 2017 року тривалість робочого часу перукаря ОСОБА_6 складала 168 годин, перукаря ОСОБА_6 тоді як норма робочого часу у лютому 2017 (2018) року складає 160 годин;

- за травень 2017 року тривалість робочого часу адміністратора Іващенко Н.В. складала 170 годин, тоді як норма робочого часу у травні 2017 (2018) року складає 167 годин;

- за червень 2017 року тривалість робочого часу перукаря ОСОБА_6 складала 160 годин, тоді як норма робочого часу у червні 2017 (2018) року складає 159 годин;

- у травні 2018 року адміністратор Зикова В.А. відпрацювала 10 годин у законодавчо встановлений святковий день - 09 травня (День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні), 10 годин - 27 травня (Трійця), 10 годин - 28 червня (День конституції України).

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог частини 2 статті 106 КЗпП України та частини 1 статті 107 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що в акті інспекційного відвідування зазначено невірне прізвище працівника ОСОБА_5, замість вірного - ОСОБА_7, що є технічною помилкою та не впливає на розмір штрафу.

Так, судом досліджено табелі обліку робочого часу та встановлено, що у січні 2017 року ОСОБА_7 відпрацьовано 160 годин, ОСОБА_6 - 176 годин; у лютому 2017 року тривалість робочого часу ОСОБА_6 склала 168 годин; у травні 2017 року тривалість робочого часу ОСОБА_7 склала 170 годин; у червні 2017 року тривалість робочого часу ОСОБА_6 склала 160 годин (а.с. 143, 147, 150, 151, 154, 159).

Також, судом встановлено, що у табелі обліку робочого часу за травень-червень 2018 року відображено, що ОСОБА_4 відпрацювала по 10 годин у законодавчо встановлені святкові дні - 9 травня, 27 травня, 28 червня.

Згідно зі статтею 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Частиною 1 статті 53 КЗпП України визначено, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Враховуючи вищезазначені положення статей 53, 62 КЗпП України надурочними будуть вважатися роботи, що проводяться без відповідного скорочення на одну годину напередодні святкових та неробочих днів.

Водночас, у статті 107 КЗпП України встановлено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку ФОП ОСОБА_3 робота працівника відбувається за змінами: два робочі дні та два вихідні дні, які визначаються відповідно до графіку змінності, затвердженого роботодавцем. Робочий день працівника триває з 10:00 до 22:00, з яких робочий час (зміна) триває 10 робочих годин, перерва для відпочинку і харчування - 2 години.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач повинен був здійснити трьом працівникам нарахування та виплату заробітної плати у подвійному розмірі за понаднормово відпрацьовані години та за роботу у святкові дні.

Проте, згідно наданих розрахунково-платіжних відомостей за лютий, травень, червень 2017 року, за травень, червень 2018 року позивачем не здійснено нарахування та виплату заробітної плати вищевказаним трьом працівниками за понаднормо відпрацьовані години та за роботу у святкові дні.

До матеріалів справи позивач надав заяви ОСОБА_7,ОСОБА_6,ОСОБА_4А, у яких зазначено, що тривалість робочого часу напередодні святкових та неробочих днів скорочувалась на 1 годину та, що вони не залучались до роботи понад встановлену графіком змінності тривалість робочого часу.

Суд зазначає, що перелічені особи є працівниками позивача, а тому є залежними від позивача, внаслідок чого судом не приймається до уваги зазначені пояснення.

В позовній заяві позивач стверджує, що при складанні табелів обліку робочого часу та розрахунково-платіжних відомостях були допущені технічні помилки, оскільки працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_7 фактично не працювали у святкові дні.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Форми первинних облікових документів затверджені наказом Держкомстату від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», і серед них форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірне ведення табелів обліку робочого часу.

Крім того, відповідно до листа Міністерства праці і соціальної політики України від 01.06.2005 року № 36-211 «Щодо застосування табеля використання робочого часу» табель обліку використання робочого часу застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці.

Отже, єдиним документом який відповідно до трудового законодавства містить відомості про відпрацьований працівником робочий час і який використовується для підрахунку заробітної плати є табель обліку використання робочого часу.

Згідно зі статтею 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України.

Частиною 2 статті 12 вказаного Закону передбачається, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано штраф до позивача у розмірі 111690 грн., за порушення вимог частини 1 статті 106 КЗпП України та частини 1 статті 107 КЗпП України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що представник відповідача, з посиланням на відповідні докази довів правомірність своїх дій в ході проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, а відтак суд відмовляє у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Макіївська, буд.18; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (адреса: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 18 квітня 2019 року (у зв'язку з перебуванням судді Бондар М.В. у щорічній відпустці).

Суддя ОСОБА_8