Рішення № 81394826, 18.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/204/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шопік М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового-повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (далі - ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" з підстав неподання у встановлений строк податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за 2016-2018 роки.

За результатами перевірки складено акт №21066/14-04/36523079 від 27.09.2018, відповідно до висновків якого відповідачем виявлено порушення товариством п.п. 266.1.1 пункту 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у зв’язку з неподанням у встановлений строк податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, який підлягає сплаті станом на 27.09.2018 на суму 158 599,09 грн.

На підставі акта перевірки №21066/14-04/36523079 від 27.09.2018, ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 198 248,86 грн., з яких за основним платежем - 158 599,09 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 39 649,77 грн.

ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що у власності позивача за адресою: вул. Варшавська, 1, м. Ковель, Волинська область знаходиться три об’єкти нерухомого майна, а саме: градирня трьохсекційна, насосна станція оборотної системи, адміністративно-побутовий корпус №2 з перехідною галереєю.

Позивач, посилаючись на підпункт 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 ПК України вказує, що об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Разом з тим, згідно з параграфом “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до КВЕД основним видом діяльності ТОВ “Ковальсько-пресове підприємство” є катування, пресування, штампування, профілювання, порошкової металургії (код КВЕД 25.50), отже товариство є промисловим підприємством.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою національного класифікатора ДК 009:2010, який дає визначення промисловим підприємствам та класифікує їх відповідно до процесу промислового виробництва, де КВЕД 25.50 відноситься до сектору С «Переробка промисловості».

Таким чином, у позивача наявні дві обов’язкові умови, необхідні для застосування п.п. «є» п. 266.2 ст. 266 ПК України щодо оподаткування об’єктів нерухомості, відмінних від земельної ділянки, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає будівлі промисловості, що належать товариству, не є об’єктом оподаткування в силу приписів підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України і податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на них не повинен нараховуватись.

З наведених підстав, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У відзиві на позов від 13..03.2019 (а.с.34-36) представник відповідача позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" виявлено порушення товариством п.п. 266.1.1 пункту 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України у зв’язку з неподанням у встановлений строк податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, який підлягає сплаті станом на 27.09.2018 на суму 158 599,09 грн., про що складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 198 248,86 грн.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 21.10.2010 ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" володіє нерухомим майном (градирня трьохсекційна, насосна станція оборотної системи, адміністративно-побутовий корпус №2 з перехідною галереєю).

Згідно з даними АІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено, що товариство за період з 01.01.2016 по 30.08.2018 здійснювало діяльність з надання послуг оренди, в тому числі будівель нежитлових приміщень та неспеціалізованою оптовою торгівлею, а саме: послуги в частині орендної плати будівель, а саме: градирні трьохсекційної(Г-1); насосної станції оборотної системи №3 Б-14; адміністративно-побутового корпусу №2 з перехідною галереєю ТзОВ “Компанія Гелікон” в період з 2016 року по даний час, які підтверджені наданими до перевірки договорами оренди приміщень та актами приймання-передачі приміщень в оренду.

За даними АС “Податковий блок” податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області не подавались.

Підпункт “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідач вказує, що застосування пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Позивач не відноситься до промислового підприємства у розумінні Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530. Підприємство не використовує градирню трьохсекційну, насосну станцію оборотної системи, адміністративно-побутовий корпус №2 з перехідною галереєю (об’єкти нежитлової промисловості) за їх функціональним призначенням (у промисловій діяльності), а використовує для здачі в оренду.

Таким чином, відсутність двох обов’язкових умов необхідних для застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зумовлює обов’язковість подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за відповідні звітні періоди та сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

У зв’язку з неподанням податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки та порушенням вимог ст. 266 ПК України, позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, який підлягає сплаті.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404 правомірним та винесеним з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив від 15.03.2019 №51/01-471 БПП позивач підтримав позицію викладену у позовній заяві та вказав, що об’єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу є будівлями промисловості, тому відповідно до підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України вказане нерухоме майно не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.40-41).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 заяву Головного управління ДФС у Волинській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" зареєстроване як юридична особа 14.07.2009, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, є платником податків та знаходиться на обліку в Ковельській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (а.с.17-18).

Працівниками управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 13.09.2018 №3261 та направлень на проведення перевірки від 13.09.2018 №4006, №4007 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" у зв’язку з неподанням у встановлений строк податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за 2016 рік по терміну 19.02.2016, за 2017 рік по терміну 20.02.2017 та за 2018 рік по терміну 19.02.2018.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки складено акт №21066/14-04/36523079 від 27.09.2018, відповідно до висновків якого товариством порушено п.п. 266.1.1 пункту 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України, у зв’язку з неподанням у встановлений строк податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки на загальну суму 204 446,16 грн., в тому числі за 2016 рік – 33938,91 грн., за 2017 рік – 78813,12 грн., за 2018 рік – 91694,13 грн. та підлягає сплаті відповідно до п. 266.9, п. 266.10 ст. 266 ПК України до місцевого бюджету станом на 27.09.2018 всього 158 599,09 грн., в тому числі за 2016 рік – 33938,91 грн., за 2017 рік – 78813,12 грн., за І-ІІ квартал 2018 року – 45 847,06 грн. (а.с.7-12).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 198 248,86 грн., з яких за основним платежем - 158 599,09 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 39 649,77 грн. (а.с.13).

12.11.2018 ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" в адміністративному порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 25.10.2018 №0011871404 до Державної фіскальної служби України (а.с.14-15).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.01.2019 №871/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 25.10.2018 №0011871404 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.16).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2018 №0011871404, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною камеральною перевіркою ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" встановлено порушення товариством п.п. 266.1.1 пункту 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України у зв’язку з неподанням у встановлений строк податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки та який підлягає сплаті станом на 27.09.2018 на суму 158 599,09 грн. (а.с.7-12).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

З матеріалів справи слідує, що у власності ТОВ “Ковальсько-пресове підприємство” є три об’єкти нежитлової нерухомості, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: градирня трьохсекційна (Г-1); насосна станція оборотної системи №3 Б-14; адміністративно-побутовий корпус №2 з перехідною галереєю, які знаходяться за адресою: вул. Варшавська, 1, м. Ковель, Волинська область.

Як вбачається з акта перевірки, згідно з даними АІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено, що товариство за період з 01.01.2016 по 30.08.2018 здійснювало діяльність з надання послуг оренди, в тому числі будівель нежитлових приміщень та неспеціалізованою оптовою торгівлею, а саме: послуги в частині орендної плати будівель, а саме: градирні трьохсекційної(Г-1); насосної станції оборотної системи №3 Б-14; адміністративно-побутового корпусу №2 з перехідною галереєю ТзОВ “Компанія Гелікон” в період з 2016 року по даний час, які підтверджені наданими до перевірки договорами оренди приміщень та актами приймання-передачі приміщень в оренду.

Згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), поданих до Ковельської ОДПІ, за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 кількість працюючих становить 3 працівники, в тому числі керівник, за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 кількість працюючих становить 1 працівник – керівник.

Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, посилається на те, що об’єкти нерухомості, які на праві власності належать ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство", а саме: градирня трьохсекційна (Г-1); насосна станція оборотної системи №3 Б-14; адміністративно-побутовий корпус №2 з перехідною галереєю є будівлями промисловості, а тому відповідно до підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.

У зв’язку з цим, суд зазначає наступне.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від “а” до “л”) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами “е” та “і”, на відміну від пункту “є”. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (“д”), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу (“е”), сільськогосподарський товаровиробник (“ж”), громадські організації інвалідів та їх підприємства (“з”), релігійні організації (“и”)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання (“ґ”), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (“і”), будівлі промисловості (“є”) тощо).

Буквальний аналіз пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як “будівлі промисловості промислових підприємств”. При цьому, законодавець використав прислівник “зокрема”, який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт “ґ”).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B “Добувна промисловість та розроблення кар'єрів”, C “Переробна промисловість”, D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”, E “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами” та F “Будівництво”.

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Наведені положення дають суду підстави здійснити висновок, що застосування пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 806/2461/17.

З постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №140/2087/18, яка набрала законної сили, вбачається, що належні позивачу на праві власності будівлі відносяться до категорії будівель промисловості в розумінні статті 266 ПК України, а ТОВ “Ковальсько-пресове підприємство” є промисловим. Відтак, об'єкти промисловості, які на праві власності належать позивачу підпадають під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 (яка має преюдиційне значення для адміністративної справи, що розглядається) вказано, що у власності ТОВ “Ковальсько-пресове підприємство” є три об’єкти нежитлової нерухомості, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: градирня трьохсекційна (Г-1); насосна станція оборотної системи №3 Б-14; адміністративно-побутовий корпус №2 з перехідною галереєю, які знаходяться за адресою: вул. Варшавська, 1, м. Ковель, Волинська область.

Основним видом діяльності ТОВ “Ковальсько-пресове підприємство” є кування, пресування, штампування, профілювання, порошкової металургії, тобто, підприємство є промисловим. Відтак, об'єкти промисловості, які на праві власності належать позивачу підпадають під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 67).

Відповідно до пункту 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи обставини, встановлені рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду, суд дійшов висновку, що у позивача наявні дві обов'язкові умови для застосування пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що зумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404.

Оскільки, належні ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" на праві власності будівлі відносяться до категорії будівель промисловості в розумінні статті 266 ПК України, та не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому відповідачем протиправно збільшено позивачу грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 158 599,09 грн., та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 39 649,77 грн.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0011871404, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області слід присудити всі здійснені нею судові витрати в розмірі 2 974,00 грн. оплачені платіжним дорученням від 25.01.2019 №3212.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 25.10.2018 №0011871404 про збільшення ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 198 248, 86 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, код ЄДРПОУ 36523079) судові витрати у розмірі 2 974,00 грн. (дві тисячі дев’ятсот сімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2019 року.

ОСОБА_3 Димарчук