Ухвала суду № 81394740, 19.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6952/19

Провадження № 1-кс/234/3144/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

слідчого судді - Лутай А.М.

за участю: секретаря судового засідання – Пагуліч Д.Г.

прокурора – Коломійця Р.Р.

підозрюваного – ОСОБА_1

захисника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42019130610000066 від 29.03.2019 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Рахни–Лісові, Шаргородського р-н., Вінницької обл., громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, помічника начальника тилу військової частини А1962, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Купріяненко Д.О. 19.04.2019 року звернувся до суду з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України.

Клопотання мотивує тим, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018051120000166 від 21.08.2018, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 410 КК України, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, та ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Статтею 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.

Згідно пункту 2.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, тобто всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України, військовий обов’язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Поряд із викладеним, під час проходження військової служби кожен військовослужбовець, відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 49, 56 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов’язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок та вимоги військових статутів, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців, своєю поведінкою та старанністю подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов’язку.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

14.01.2015 Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 15/2015, затверджений Законом № 113-VIII від 15.01.2015, у зв’язку з чим почав діяти особливий період.

Однак, в супереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_1, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин), за наступних обставин.

Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що капітан ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом у військовій частині А1962 на посаді помічника начальника тилу. На даний час капітан ОСОБА_1 відряджений до зони проведення операції об’єднаних сил та перебуває у підпорядкуванні зведеного підрозділу Оперативно тактичного управління «Північ» (пункт дислокації за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк).

В силу займаної посади ОСОБА_1 ввірені пально-мастильні матеріали (зокрема паливо), які обліковані за військовою частиною підпорядкованою Оперативному тактичному управлінню «Північ». Відповідно до посадових обов’язків капітан ОСОБА_1 зобов’язаний організовувати роботу складу пально та заправочних пунктів частини щодо приймання, зберігання та видачі пального, мастильних матеріалів та спеціальних рідин, вести облік та звітність щодо пального, мастильних матеріалів, спеціальних рідин та технічних засобів.

Встановлено, що у жовтні 2018 року (більше точну дату в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 перебуваючи поблизу автомагазину «Автолідер» за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілісова, 34, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок держави, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, попередньо вступив у злочинну змову групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для викрадення пально-мастильних матеріалів облікованих за військовою частиною, та подальшої реалізації вказаного пального на автостоянці за адресою: Луганська обл., м. Сєвєвродонецьк, вул. Вілісова, 34, фактичним володільцем якої є ОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_1, повідомив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про, те що зазначені пально-мастильні матеріали, обліковані як власність Збройних Сил України, незважаючи на що останні погодилися на реалізацію злочинного умислу до кінця, керуючись спільною злочинною метою групи осіб на незаконне одержання прибутку. Так, згідно вказаної злочинної схеми, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримували 23 гривні з кожного літру проданого пального, які у подальшому розподіляли між собою, а саме ОСОБА_1 отримував 18 (вісімнадцять) гривень з проданого літру пального, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 5 (п’ять) гривень з кожного літру проданого пального на двох.

Так, на наступний день після досягнення спільної злочинної мети на вчинення умисного злочину групою осіб, а саме у жовтні 2018 року (більше точну дату в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи на території військової частини за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2-г, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення військового майна групою осіб, за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в умовах особливого періоду, викрав 400 літрів пального (дизельного палива), яке є військовим майном, та незаконно організував вивезення його за межі військової частини до автостоянки, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілісова, 34, чим розпорядився привласненим майном, передавши його ОСОБА_4М, та ОСОБА_5 для подальшої незаконної реалізації, та розподілу одержаних внаслідок цього грошових коштів.

У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5, будучи пособниками кримінального правопорушення, отримали від останнього паливо у кількості 400 літрів, яке у подальшому реалізували та отримані незаконним шляхом грошові кошти розподілили між усіма учасниками злочинної групи згідно вищевказаного розрахунку.

Надалі реалізовуючи спільний злочинний умисел на викрадення та подальшу реалізацію дизельного пального облікованого за військовою частиною, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 будучи військовою службовою особою зловживаючи службовим становищем ОСОБА_1 організував безперешкодний пропуск транспортних засобів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме автомобілів НОМЕР_1 та Ford Transit державний номерний знак НОМЕР_2, на територію військової частини, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2-г, де ОСОБА_4 та ОСОБА_5, систематично завантажували викрадене ОСОБА_7 пальне у бочки та інші відповідні ємкості та здійснювали незаконне вивезення пального за межі військової частини та транспортували за адресою автостоянки ОСОБА_4, а саме: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілісова, 34, де здійснювали продаж зазначеного пального та в подальшому розподіляючи отриманий дохід між членами групи. За таких обставин ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є пособниками вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що виразилось у наданні засобів та знарядь (транспортних засобів) його вчинення, переховуванні та збуту пального, яке здобуте злочинним шляхом.

Так, 16 квітня 2019 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на зазначених транспортних засобах прибули на територію військової частини, яка підпорядковується Оперативно тактичному управлінню «Північ» за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2-г, де діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1, викрали дизельне пальне (ДП) у кількості 2 тон, шляхом незаконного відвантаження зазначеного пального на транспортні засоби ОСОБА_4 та ОСОБА_6, звідки вказане зазначене пальне було транспортоване за адресою його реалізації ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а саме: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілісова, 34.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися у викраденні іншого військового майна, військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчиненив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 410 КК України.

18 квітня 2019 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_1.

Слідчий вказує на те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами:

-протоколом обшуку від 16.04.2019 приміщення магазину «Автолідер» за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 34;

-протоколом обшуку від 16.04.2019 місця № 69 на автомобільній стоянці за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 34;

-протоколом обшуку від 16.04.2019 автомобіля НОМЕР_3;

-протоколом затримання ОСОБА_4 від 16.04.2019;

-протоколом затримання ОСОБА_1 від 16.04.2019;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16.04.2019;

-протоколом обшуку автомобілю марки «Toyota», моделі «Camry» державний номерний знак «АЕ 6000 ВІ» від 17.04.2019;

-протоколами допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 17.04.2019;

-протоколом обшуку складу пально-мастильних матеріалів ОТУ «Північ» від 17.04.2019;

-іншими матеріалами досудового розслідування;

На думку слідчого, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 5 (п’яти) до 12 (дванадцяти) років, у зв’язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Так, ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою безальтернативного покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв’язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_1 проходить службу на території, яка наближена до тимчасово окупованої території України де тимчасово не діють органи державної влади та правоохоронні органи, та відповідно у разі виїзду останнього до тимчасово окупованої території - це унеможливить притягнення останнього до кримінальної відповідальності, враховуючи продовження на даний час на території Донецької та Луганської областей збройного конфлікту між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, з метою ухилитися від слідства та суду, ОСОБА_1 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей.

Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що значно віддалена від органу досудового розслідування, у зв’язку із чим неможливо забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування.

Ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, начальником по відношенню до підлеглого особового складу, знає місцезнаходження документів, які складалися ним та його співучасниками під час привласнення військового майна, що дасть можливість підозрюваному знищити або спотворити документи, що стосуються кримінального провадження.

Разом з тим, досудове розслідування триває, розуміючи це ОСОБА_1 може вчинити дії з приховування та знищення іншої документації, яка підтверджує його протиправну, корупційну діяльність.

Крім того, ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді помічника начальника тилу військової частини А1962 використовуючи своє службове становище, будучи начальником в силу статутів ЗСУ, яке передбачає наявність організаційно розпорядчих функцій, може впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження.

Ризик передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час проходить службу в Збройних Силах України, а відтак має стійкі зв’язки у військовій сфері та використовуючи вказані зв’язки останній має змогу перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом підбурення інших військовослужбовців до підміни змісту документів, що мають значення для досудового розслідування.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу.

Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов’язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладеного слідчий вважає, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_1 та відповідно до ст.ст.183, 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив обрати йому більш м’яку міру запобіжного заходу, оскільки він не має наміру скриватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання з огляду на недоведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Вислухавши сторони кримінального провадження, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Встановлено, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України, а саме, у викраденні іншого військового майна, військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах особливого періоду.

Санкція ч.3 ст.410 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років, а тому до ОСОБА_1 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.410 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

17.04.2019 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

18.04.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», у справі «Феррарі-Браво проти Італії») наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин. Затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Вважаю, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення доведена прокурором сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та долучених до клопотання доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, слідчий суддя вважає, що зазначений слідчим у клопотанні перелік ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, є обґрунтованим та підтверджується долученими до клопотання доказами.

Так, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, встановлений з урахуванням того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв’язку із чим розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення встановлений з урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, маючи доступ до документації, яка може мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спроможний вчинити дії з приховування та знищення цієї документації, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, встановлений з урахуванням того, що будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді помічника начальника тилу військової частини А1962, використовуючи своє службове становище, будучи начальником в силу статутів ЗСУ, яке передбачає наявність організаційно розпорядчих функцій, може впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження.

Ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, встановлений з урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час проходить службу в Збройних Силах України, а відтак має стійкі зв’язки у військовій сфері, та використовуючи вказані зв’язки, має змогу перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом підбурення інших військовослужбовців до підміни змісту документів, що мають значення для досудового розслідування.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбаченого п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а також враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров’я підозрюваного, міцність його соціальних зв’язків, наявність на утриманні малолітньої дитини, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання зазначеним ризикам.

Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов’язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Згідно з частиною 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майнового стану, розміру завданої шкоди, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає доцільним визначити ОСОБА_1 заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 192100грн.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, суд вважає необхідним відповідно до ст.183 ч.3 КПК покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, у разі внесення ним застави.

Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську ОСОБА_3 про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням його на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до закінчення 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_1, а саме з 17 квітня 2019 року до 14 червня 2019 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 192100 грн. (сто дев’яносто дві тисячі сто гривень 00коп.), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок №37311047011792, отримувач коштів – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача – Держказначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, код ЄДРПОУ -26288796.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) не відлучатися із м.Сєвєродонецьк Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон;

3) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду за першою вимогою.

Попередити ОСОБА_1, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Вступна і резолютивна частини ухвали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 19.04.2019 року.

Слідчий суддя: А.М.Лутай