Рішення № 81393311, 15.04.2019, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/874/18

номер провадження 2/558/33/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

15 квітня 2019 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі судових засідань ОСОБА_2, з участю представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 товариство комерційний банк "ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 8 квітня 2014 року в розмірі 14990,19 гривень.

В позовній заяві позивач ОСОБА_5 товариство комерційний банк "ПриватБанк" вказує про те, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_4 8 квітня 2014 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 4050,61 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Нарахування відсотків здійснюється згідно п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Банком свої зобов'язання перед відповідачем виконано, однак відповідач ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору № б/н від 8 квітня 2014 року щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та погашення суми заборгованості. Через невиконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе зобов’язань за вказаним кредитним договором станом на 25 жовтня 2018 року виникла заборгованість в розмірі 14990,19 гривень, що складається з: 2602,01 гривень заборгованості за кредитом, 9398,17 гривень заборгованості за відсотками, 1800,00 гривень нарахованої пені та комісії, а також штрафи – 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 690,01 гривень штрафу (процентна складова).

Позивач ОСОБА_5 товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь 14990,19 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 8 квітня 2014 року та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Судом прийнято до розгляду позовну заяву у даній справі відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання 31 січня, 14 лютого, 5 березня, 19 березня, 4 квітня, 15 квітня 2019 року не з'явився, хоч про час та місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Причини неявки в судові засідання відповідач ОСОБА_4 не повідомив, клопотань про проведення судового розгляду справи без його участі, відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подавав.

За таких обставин та за наявної згоди представника позивача, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань до суду не подавали.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що анкета-заява відповідача ОСОБА_4 (а.с. 10), Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 12-35), а також ОСОБА_1 банку складають кредитний договір між сторонами, що відповідає положенням ст. 634 ЦК України.

Згідно кредитного договору № б/н від 8 квітня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4, банк надає відповідачеві ОСОБА_4 кредит в розмірі 4050,61 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. За користуванням кредитом при наявності пільгового періоду, позичальник сплачує відсотки за пільговою відсотковою ставкою (0,01% річних) в межах встановленого пільгового періоду. Нарахування відсотків здійснюється згідно п. 2.1.1.12.2, п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг.

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на ОСОБА_5 товариство комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 41-42).

Згідно п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який час змінити кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 28 зв.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 9) станом на 25 жовтня 2018 року заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором № б/н від 8 квітня 2014 року складається з: 2602,01 гривень заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 9398,17 гривень заборгованості за відсотками, 1800,00 гривень нарахованої пені та комісії, а також штрафи – 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 690,01 гривень штрафу (процентна складова).

Як вбачається з наявних у справі письмових доказів відповідач ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у встановлені кредитним договором № б/н від 8 квітня 2014 року строки не виконав.

Дослідивши докази по справі, суд погоджується з розрахунком, проведеним позивачем щодо нарахування 2602,01 гривень заборгованості за кредитом (тіло кредиту).

Згідно витягу з ОСОБА_1 обслуговування кредитних карт «Універсальна» встановлено, що на час укладення кредитного договору сторонами, базова процентна ставка складала 2,5 % в місяць (30% на рік) на залишок заборгованості, з 1 вересня 2014 року процентну ставку за користвання кредитом збільнено з 30% на рік на 34,80%, а з 1 квітня 2015 року процентну ставку збільшено з 34,80 % на 43,20%.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 8, 9) станом на 25 жовтня 2018 року заборгованість відповідача ОСОБА_4 за процентами становить 9398,17 гривень.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Під час розгляду справи представником позивача ОСОБА_3 не доведено те, що позивач повідомляв відповідача про зміну процентної ставки та таке повідомлення було отримане відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до положень п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

П 1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг визначає обов’язок позичальника отримати виписку про стан карткових рахунків і про проведені операції за картковими рахунками.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У позовній заяві та доданих до неї документах позивач повідомляв суд, що ним надані усі документи, необхідні для вирішення справи та такі документи (докази) позивач вважав достатніми.

Однак, до позовної заяви позивачем не додано доказів повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки за кредитом.

При вирішенні спору в частині вимог позивача про стягнення з відповідача процентів, суд враховує правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 11 жовтня 2017 року по справі № 6-1374цс17. Так, Верховний Суд України в такій постанові роз’яснив, що у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Із змісту позовної заяви та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи (письмових доказів) будь-яких відомостей про те, що позивач повідомляв відповідача про зміну розміру процентної ставки та доказів отримання такого повідомлення відповідачем, не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів надіслання повідомлення відповідачеві про зміну процентної ставки та доказів, що підтверджували б факт отримання відповідачем такого повідомлення, позивачем до суду надано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом з 1 вересня 2014 року в розмірі 34,80 % річних та з 1 квітня 2015 року в розмірі 43,20 % річних.

У зв’язку з цим, суд визнає доведеними та обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами з розрахунку 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що становить 548,18 гривень (2602,01 гривень простроченої заборгованості х 30 % : 100 % : 360 х 240 днів = 520,40 гривень; 285,05 гривень простроченої заборгованості х 30 % : 100 % : 360 х 31 день = 7,36 гривень; 295,99 гривень простроченої заборгованості х 30 % : 100 % : 360 х 63 дні = 15,54 гривень; 32,93 гривень простроченої заборгованості х 30 % : 100 % : 360 х 31 день = 0,85 гривень; 161,38 гривень простроченої заборгованості х 30 % : 100 % : 360 х 30 днів = 4,03 гривень. Всього: 520,40 + 7,36 + 15,54 + 0,85 + 4,03 = 548,18 гривень).

Як вбачається з наявних у справі письмових доказів відповідач ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом у встановлені кредитним договором № б/н від 8 квітня 2014 року строки, не виконав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором №б/н від 8 квітня 2014 року 2602,01 гривень заборгованості за кредитом, 548,18 гривень заборгованості за процентами, а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення чи зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

При вирішенні спору в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1800,00 гривень заборгованості за пенею та комісією, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено нарахування зазначеної суми пені та комісії. Крім того, в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_3 не наведено жодного обґрунтування порядку нарахування пені та комісії, а також не зазначено окремо, яка сума пені, а яка сума комісії складає 1800,00 гривень.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1800,00 гривень заборгованості за пенею та комісією позивачем не обґрунтовані, не доведені, а тому в цій частині у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Разом з тим, при вирішенні спору, суд враховує те, що за порушення умов кредитного договору № б/н від 8 квітня 2014 року відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, а саме: порушення відповідачем строків сплати належних за договором платежів, позивачем нараховані відповідачеві штрафи - 500,00 гривень штрафу (фіксована частина), 690,01 гривень штрафу (процентна складова).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі №6-2003цс15 та у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1374цс17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача фіксованої частини штрафу в розмірі 500,00 гривень та процентної частини штрафу – в розмірі 157,50 (5% від суми позову = 2602,01 + 548,18 + 500,00 = 157,50) гривень ґрунтується на законі, а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та вказані правові норми, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 8 квітня 2014 року в розмірі 3807,69 гривень, що складається з: 2602,01 гривень заборгованості за кредитом, 548,18 гривень заборгованості за процентами, 500,00 гривень штрафу (фіксована частина) та 157,50 гривень штрафу (процентна складова).

В решті вимог позивача слід відмовити.

Позивачем понесені судові витрати, що становлять 1762,00 гривні (а.с. 1) судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача ОСОБА_4 витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 447,57 гривень (3807,69 гривень х 1762,00 гривень : 14990,19 гривень = 447,57 гривень).

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору не встановлено.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України № 435-ІV від 16 січня 2003 року.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 8 квітня 2014 року в розмірі 3807 (ОСОБА_1 тисячі вісімсот сім) гривень 69 копійок, що складається з: 2602,01 гривень заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 548,18 гривень заборгованості за відсотками, 500,00 гривень штрафу (фіксована частина), 157,50 гривень штрафу (процентна складова) (на рахунок 29092829003111, МФО 305299) та 447 (Чотириста сорок сім) гривень 57 копійок судового збору.

В решті вимог позивача - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.