Рішення № 81391562, 21.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15723/18

Провадження № 2/760/3290/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Лазаренко В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018 позивач, ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до відповідача, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.06.2018 ОСОБА_3 на його ім'я видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л., зареєстровану в реєстрі за №50, якою ОСОБА_3 уповноважила його, в т.ч., на подання від її імені позовної заяви у даній справі, а також на отримання належних їй грошових коштів (відшкодування шкоди). ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1. 13.09.2015 о 02.50 в м. Києві по вул. Дмитрівська, 2 вказаний автомобіль було пошкоджено у результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2, в наслідок чого ОСОБА_5 було завдано майнової шкоди у розмірі 31 597, 37 грн. На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої службові обов'язки, а його відповідальність була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Україна» за полісом №АІ/7089750. Оскільки з 01.07.2015 ПрАТ «Страхова компанія «Україна» позбавлена членства в МТСБУ, він вважає, що порушене право підлягає захисту шляхом покладання обов'язку відшкодувати шкоду на відповідача, як на роботодавця ОСОБА_2, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 31 597, 37 грн.

Ухвалою судді від 27.06.2018 в справі відкрито провадження, прийнято рішення про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів у відповідності до вимог ст. 190 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) надіслані та вручені відповідачу, третій особі.

06.08.2018 та 13.08.2018 до суду надійшли відзив відповідача та пояснення третьої особи, у який стверджується про відсутність підстав для задоволення позову, вказується серед іншого на те, що майнова шкода завдана з вини ОСОБА_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди підлягає відшкодуванню страховиком, оскільки на момент ДТП ОСОБА_2 мав чинний поліс страхування його цивільно-правової відповідальності, разом з цим позивачем не надано доказів того, що ним пред'являлася відповідна вимога до страховика.

Дослідивши докази та з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2018 ОСОБА_3 на ім'я позивача, ОСОБА_1 видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л., зареєстровану в реєстрі за №50, якою ОСОБА_3 уповноважила позивача, в т.ч., на подання від її імені позовної заяви у даній справі, а також на отримання належних їй грошових коштів (відшкодування шкоди).

ОСОБА_3 є власником автомобіль «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, виданим 6-им ВРКВ УДАІ м. Красилів УМВС у Хмельницькій області.

13.09.2015 о 02.50 в м. Києві по вул. Дмитрівська, 2 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1, та автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2. Вина відповідача встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2015, відповідно до змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 при керуванні автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3, під час руху заднім ходом не забезпечив безпеки маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив зіткнення з «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2015 набрала законної сили, а тому у даній справі щодо правових наслідків дій відповідача в силу приписів ч. 6 ст. 86 ЦПК України є обов'язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать матеріали справи в наслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1, завдано матеріальних збитків.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 21.03.2017 №65/02.03.17, виконаного ФОП ОСОБА_6, матеріальний збиток, завданий власникові «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки КТЗ складає 19 530, 35 грн., вартість відновлювального ремонту без врахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ - 31 567, 37 грн.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 проходив службу в Управлінні патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України, його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Україна» відповідно до страхового полісу серії АІ № 7089750.

Позивачем у даному позові порушується вимога щодо покладання на відповідача, як роботодавця ОСОБА_2, обов'язку відшкодувати завдану з його вини майнову шкоду, з посиланням на те, що з 01.07.2015 ПрАТ «Страхова компанія «Україна» позбавлена членства в МТСБУ та, що право вибору способу здійснення права на відшкодування шкоди належить потерпілому (шляхом звернення виключно до особи, яка завдала шкоду, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоду, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування).

Суд не погоджується з доводами та аргументами позивача, враховуючи наступне.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовами застосування цієї норми є завдання майнової шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідно до змісту зазначених норм права шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, оскільки майнова шкода власнику автомобіля «Dacia Logan Base 1.4.», д.н.з. НОМЕР_1, була завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки з вини водія, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, до правовідносин сторін у даній справі підлягають застосовуванню положення ст. ст.1172, 1188 ЦК України.

Разом з цим відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведені висновки про правильне застосування норм права містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, а тому враховуються судом при виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача.

Суд вважає, що факт позбавлення ПрАТ «Страхова компанія «Україна» з 01.07.2015 членства в МТСБУ сам по собі не може бути підставою для покладання обов'язку з відшкодування шкоди на відповідача, оскільки згідно п. 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» припинення членства страховика не звільняє останнього виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За цих обставин суд приходи до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди належить відмовити .

Враховуючи, що вищевикладених підстав на думку суду достатньо для прийняття рішення у даній справі щодо суті позовних вимог, необхідності розглядати інші аргументи сторін суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 13, 81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_4/ до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України /адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9; код ЄДРПОУ: 39856296/ про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Лазаренко