Ухвала суду № 81390125, 18.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5871/19

1кс/755/2931/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судового засідання Собков В.В., за участі слідчого Колесника В.О., адвоката Щерби П.С., підозрюваного ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Колесника В.О. про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12019100040002839 від 08 квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Колесник В.О. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцевим Д.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Клопотання мотивовано тим, що 08 квітня 2019 року приблизно о 10 год 00 хв група осіб, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 (овочева база) вчинила грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням предметів спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10.

08 квітня 2019 року о 20 год 17 хв за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1в працівниками поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві затриманий ОСОБА_2 Під час затримання вилучені речі: з сумки, що знаходилася на особі: паспорт громадянина Грузії на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_1, посвідка на постійне місце проживання на території України на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, ключ від автомобіля 1 шт., який знаходиться у шкіряному чохлі з написом «BMW», мобільний телефон марки «Леново», заблокований, в чохлі чорного кольору, всередині чохла СІМ «лайфселл» НОМЕР_3, СІМ «МТС», ІМЕІ невідомо, мобільний телефон «SamsungNote8», заблокований, ІМЕІ1 НОМЕР_4, ІМЕІ2 НОМЕР_5, в чохлі чорного кольору, всередині СІМ «лайфселл» заблокований, грошові кошти у сумі 100 грн (4 купюри - 10 грн ПЖ 1803245, ЮД 6492753, ЮВ 5632647, ЦЕ 0745475, 3 купюри 20 грн ТЖ 7621692, СЗ 1266956, ТЙ 7197716).

Вказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні.

09 квітня 2019 року вищевказані вилучені речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання, слідчий посилається на те, що арешт майна накладається з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Із викладених у клопотанні підстав просив задовольнити клопотання у повному обсязі.

Адвокат Щерба П.С. заперечував проти задоволення клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки вилучені у ОСОБА_2 речі не мають жодного відношення до кримінального провадження та не є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України. Із зазначених підстав просив відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучене майно його підзахисному.

Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав захисника Щербу П.С. та просив відмовити у задоволенні клопотання.

Третя особа ОСОБА_3 попросила повернути належне їй майно, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, заслухавши слідчого Колесника В.О., захисника Щербу П.С., підозрюваного ОСОБА_2, третю особу ОСОБА_3, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов такого висновку.

Згідно ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

08 квітня 2019 року о 20 год 17 хв за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1в, затримано ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України та здійснено обшук затриманої особи, під час якого вилучено: паспорт громадянина Грузії на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_1, посвідка на постійне місце проживання на території України на ім'я ОСОБА_2, серії НОМЕР_2, ключ від автомобіля 1 шт., який знаходиться у шкіряному чохлі з написом «BMW», мобільний телефон марки «Леново», заблокований, в чохлі чорного кольору, всередині чохла СІМ «лайфселл» НОМЕР_3, СІМ «МТС», ІМЕІ невідомо, мобільний телефон «Samsung Note 8», заблокований, ІМЕІ1 НОМЕР_4, ІМЕІ2 НОМЕР_5, в чохлі чорного кольору, всередині СІМ «лайфселл» заблокований, мобільний телефон марки «iPhone», чорного кольору в чохлі чорного кольору, в середині SІМ карткою оператора «лайфселл» без серійного номеру, грошові кошти у сумі 100 грн (4 купюри - 10 грн ПЖ 1803245, ЮД 6492753, ЮВ 5632647, ЦЕ 0745475, 3 купюри 20 грн ТЖ 7621692, СЗ 1266956, ТЙ 7197716).

Як вбачається з ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 09 квітня 2019 року вищевказані речі визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.

Виходячи з наведеного, слідчий звернувся із клопотанням про арешт указаного майна для збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги ч. 3 ст. 110 КПК України вимагають від слідчого наведення у постанові не законодавчо визначених у ст. 98 КПК ознак віднесення майна до речових доказів, а конкретних ознак їх злочинного походження, встановленого розслідуванням злочину за ч. 4 ст. 296 КК України та їх переліку, що відповідає вимогам ст. 98 КПК.

Проте слідчим Колесником В.О. у постанові про визнання речовими доказами, не вказано сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно має ознаки, наведені у ст. 98 КПК і є доказом розслідуваного злочину за ч. 4 ст. 296 КК України. В клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна формально, без належного обґрунтування зазначається, що вилучене при затриманні та проведені обшуку ОСОБА_2 майно має значення речових доказів на підставі ст. 98 КПК України.

Проте, з вище зазначеного можна дійти висновку, що ознакам зазначеним у ст. 98 КПК України можуть відповідати лише мобільний телефон марки «Леново», заблокований, в чохлі чорного кольору, всередині чохла СІМ «лайфселл» НОМЕР_3, СІМ «МТС», ІМЕІ невідомо та мобільний телефон марки «Samsung Note 8», заблокований, ІМЕІ1 НОМЕР_4, ІМЕІ2 НОМЕР_5, в чохлі чорного кольору, всередині СІМ «лайфселл» заблокований.

Щодо іншого майна, яке було тимчасово вилучено під час обшуку в підозрюваного, то слідчим у клопотанні не обґрунтовано, а з матеріалів доданих до клопотання не вдається за можливе встановити приналежність їх до речових доказів.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Леново», заблокований, в чохлі чорного кольору, мобільний телефон «Samsung Note8».

Як вбачається з протоколу особистого обшуку особи, затриманої в порядку ч. 3 ст. 298 КПК України від 08 квітня 2019 року у ОСОБА_2, серед іншого вилучено мобільний телефон марки «iPhone», чорного кольору в чохлі чорного кольору, в середині SІМ карткою оператора «лайфселл» без серійного номеру, проте він не зазначений у постанові про визнання речовими доказами, а тому дане майно підлягає поверненню підозрюваному ОСОБА_2

Щодо іншого майна, яке було вилучено у ОСОБА_2 під час обшуку слідчий суддя вважає клопотання в даній частині необґрунтованим та недоведеним стороною обвинувачення, у зв'язку із чим клопотання у даній частині не підлягає задоволенню.

Щодо тверджень захисника Щерби П.С. про пропуск слідчим строку звернення до слідчого суді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Як вбачається з копії конверту долученого до матеріалів клопотання 09 квітня 2019 року слідчим подано у поштове відділення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

16 квітня 2019 року зазначене клопотання надійшло на адресу Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя критично ставиться до тверджень захисника Щерби П.С. про пропущення слідчим строку, для звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки вони спростовуються долученими до клопотання матеріалами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 167, 168, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Колесника В.О. про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене під час обшуку ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України, проведеного 08 квітня 2019 року за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1в, майно, а саме: мобільний телефон марки «Леново», заблокований, в чохлі чорного кольору, всередині чохла СІМ «лайфселл» НОМЕР_3, СІМ «МТС», ІМЕІ невідомо, мобільний телефон «Samsung Note8», заблокований, ІМЕІ1 НОМЕР_4, ІМЕІ2 НОМЕР_5, в чохлі чорного кольору, всередині СІМ «лайфселл» заблокований.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України підлягає негайному поверненню підозрюваному ОСОБА_2 мобільний телефон марки «iPhone», чорного кольору в чохлі чорного кольору, в середині SІМ карткою оператора «лайфселл» без серійного номеру, паспорт громадянина Грузії на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_1, посвідку на постійне місце проживання на території України на ім'я ОСОБА_2, серії НОМЕР_6, ключ від автомобіля 1 шт., який знаходиться у шкіряному чохлі з написом «BMW», грошові кошти у сумі 100 грн (4 купюри - 10 грн ПЖ 1803245, ЮД 6492753, ЮВ 5632647, ЦЕ 0745475, 3 купюри 20 грн ТЖ 7621692, СЗ 1266956, ТЙ 7197716).

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцева Д.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 40 хв 22 квітня 2019 року.

Слідчий суддя: В.Б. Левко