
Справа № 466/10330/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
22 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Ваврин М.М.
за участі прокурорів Герасимчук А.В., Слиш Г.С.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом прокурора Львівської області Квятківського Ю., що знаходиться за адресою: м. Львів, пр-т Шевченка, 17/19 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2 до ОСОБА_2, 24.05.1968р.н., ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння,-
встановив:
28.12.2018 року прокурор Львівської області Квятківський Ю., в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 у судовій справі №1328/970/12 позов прокурора задоволено в повному обсязі, витребувано в ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов’язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки залишено без змін.
У подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 залишено без змін.
При прийнятті рішень про підставність позовних вимог прокурора встановлено, що згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського державного лісового господарства, затвердженого Державним комітетом лісового господарства України, квартал 44 Брюховицького лісництва за функціональним зонуванням лісопарку, віднесений до зони масового відпочинку.
Також, судом зазначено, що: «на момент прийняття спірного рішення від 23.10.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008, остання перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» та не була вилучена в його користування. Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла розпоряджатися нею, а відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_3 виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави».
Враховуючи наведене, належність земельної ділянки за кадастровим №4610166300.04:003:0061 до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення останньої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_3 земельної ділянки без достатньої правової підстави вже встановлено судовими рішеннями у вищевказаній справі і повторному дослідженню, згідно приписів до ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають.
На стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз’єднана в 7 земельних ділянок.
Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №121691987 за запитом «кадастровий №4610166300:04:003:0061» та даних Публічної кадастрової карти України відомості щодо земельної ділянки - відсутні.
Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Львові №10- 13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, у тому числі: земельна ділянка за кадастровим №№4610166300:04:003:0077 площею 0,1542 га.
Згідно вказаної інформації встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0077 перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 (державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за №02:09:436:00028 кн. записів 02-7). Відповідно до переданого інформаційного файлу від реєстратора речових прав 27.12.2013 право власності набула ОСОБА_4. На даний час земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №121821357 за параметрами запиту «земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0077» встановлено, що 27.12.2013 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №1243 від 08.05.2010, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5; державного акта на право власності на земельні ділянку серія ЯИ №184501, виданого 27.11.2009 Управлінням Держкомзему у м. Львові. В подальшому, вказана земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №224 від 11.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5
Вказане підтверджується також відомостями з Державного земельного кадастру.
З урахуванням наведеного, рішення суду у справі №1328/970/12 про витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,7000га за кадастровим №4610166300:04:003:0061, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов'язання повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, виконати неможливо, оскільки такого об’єкта цивільних прав не існує.
Окрім того, згідно виготовленого Львівською регіональною філією Центру ДЗК картографічного матеріалу з нанесенням меж земельних ділянок у відповідності до наданих обмінних файлів на земельні ділянки та викопіювання з планшету меж угідь лісового фонду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0077 відносяться до земель держлісфонду.
Підставою представництва прокуратурою в даній справі шляхом подання позову є необхідність захисту інтересів держави від імені яких діє Кабінет Міністрів України, як власник земельної ділянки.
Як встановлено прокурором, після поділу ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим №4610166300:04:003:0061 площею 0,7000 га на нові, Кабінетом Міністрів України, як уповноваженим суб’єктом, по даний час, не вжито заходів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення у власність держави. Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.
Наведене є підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави як власника земельної ділянки в особі уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України.
В судовому засіданні прокурор Слиш Г.С. та представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини, просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився жодного разу з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, прокурор та представник позивача не заперечували проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Вислухавши прокурора, представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 у судовій справі №1328/970/12 позов прокурора задоволено в повному обсязі, витребувано в ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов’язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки залишено без змін.
У подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 залишено без змін.
В ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 зазначено, що на момент прийняття спірного рішення від 23.10.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008, остання перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» та не була вилучена в його користування. Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла розпоряджатися нею, а відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_3 виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави».
Таким чином, незаконне отримання відповідачем у власність земельної ділянки підтверджується рішенням суду.
Враховуючи наведене, належність земельної ділянки за кадастровим №4610166300.04:003:0061 до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення останньої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_3 земельної ділянки без достатньої правової підстави вже встановлено судовими рішеннями у вищевказаній справі і повторному дослідженню, згідно приписів до ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз’єднана в 7 земельних ділянок.
Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №121691987 за запитом «кадастровий №4610166300:04:003:0061» та даних Публічної кадастрової карти України відомості щодо земельної ділянки - відсутні.
Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Львові №10- 13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, у тому числі: земельна ділянка за кадастровим №№4610166300:04:003:0077 площею 0,1542 га.
Згідно вказаної інформації встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0077 перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі заяви про поділ від 28.09.2009, ВМК №432224, реєстр. №3896 (державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за №02:09:436:00028 кн. записів 02-7). Відповідно до переданого інформаційного файлу від реєстратора речових прав 27.12.2013 право власності набула ОСОБА_4. На даний час земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №121821357 за параметрами запиту «земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0077» встановлено, що 27.12.2013 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №1243 від 08.05.2010, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5; державного акта на право власності на земельні ділянку серія ЯИ №184501, виданого 27.11.2009 Управлінням Держкомзему у м. Львові. В подальшому, вказана земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №224 від 11.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5
Вказане підтверджується також відомостями з Державного земельного кадастру.
Так, відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред’явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України. У зв’язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише і випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Згідно з п. 23 вищевказаної постанови, відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст 10 ЦПК України, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Як зазначено Верховним Судом України в постанові №6-140цс 14 від 17.12.2014, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК Укріїни.
Також, Верховним Судом України звернуто увагу на те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК України. Також, під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені ст. ст. 387, 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
Така ж правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-53цс12.
Окрім того, Верховний Суд України висловив аналогічну правову позицію в справі № 6-99цс14. Беручи до уваги зокрема ст. ст. 7, 8, 27 Лісового кодексу України, ст. ст. 13, 149 Земельного кодексу України, ст.388 Цивільного кодексу України. Верховний Суд України зазначив: «установивши, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,5000 га), що розташовані в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі Львівської області, які були відчужені за рішенням селищної ради, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій), та на час прийняття селищною радою рішення про їх відчуження перебували в державній власності та вибули з володіння власника - держави - поза його волею, оскільки відповідно до чинного законодавства право розпорядження ними належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України».
Зважаючи на вищевикладені обставини, позовні вимоги прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061 належала до лісового фонду і перебувала у державній власності, тому у Брюховицької селищної ради не було повноважень відчужувати дану ділянку, оскільки право розпоряджатися даними ділянками належить Кабінету Міністрів України, що встановлено судовими рішеннями, наявних в матеріалах справи та в подальшому незаконного набуття її ОСОБА_3В, яка в подальшому роз’єднана на сім земельних ділянок у тому числі спірна земельна ділянка за № 4610166300:04:003:0077, яка перебуває у власності ОСОБА_2, тому дану ділянку слід витребувати з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 7306,07 грн.
Керуючись ст.ст. 321, 328, 330, 373, 387, 388, 393 ЦК України, ст.ст. 4,10,76, 82, 259,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
позовні вимоги прокурора Львівської області Квятківського Ю., що знаходиться за адресою: м. Львів, пр-т Шевченка, 17/19 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2 до ОСОБА_2, 24.05.1968р.н., ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння - задовольнити повністю.
Витребувати з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0077, площею 0,1542га, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 263093546101, номер запису про право власності 4630834, що розташована в районі вул. Ряснянської смт. Брюховичі Шевченківського району м. Львова.
Стягнути із ОСОБА_2, 24.05.1968р.н., ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач — прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, сплачений судовий збір в сумі 7306 (сім тисяч триста шість) гривень, 07 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя ОСОБА_6
Судове рішення № 81387861, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 22.04.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 466/10330/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: