Рішення № 81385382, 16.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/405/19

н/п 2-а/640/136/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник ГУ ПФУ в Харківській області звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову від 13.12.2018 ВП №56373129 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 26.12.2018 року до ГУ ПФУ в Харківській області надійшла постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області від 13.12.2018 року ВП №56373129 про накладення штрафу в розмірі 10200грн. за повторне невиконання рішення суду в повному обсязі. Позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки 31.07.2018 року ВП №56373129 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., однак рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2018 року вказана постанова була скасована. А тому оскільки, судом постанова від 31.07.2018 року по ВП №56373129 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. скасована, підстав для винесення постанови про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. - відсутні.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, повідомлені у встановленому порядку, причину неявки суду не повідомили. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, та просив його задовольнити.

За правилами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Статтею 268 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 року вказана справа була розподілена судді Нев'ядомському Д.В.

Ухвалою судді від 10.01.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, які було усунуто 25.01.2019 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2019 року вказану справу було прийнято до розгляду, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

04.03.2019 року здійснено повторний розподіл вказаної справи, та справу розподілено судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 21.03.2019 року прийнято справу до провадження судді Зуб Г.А., та призначено судове засідання по справі.

Судом встановлено, що 13.12.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області по ВП №56373129 було винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду, та накладено на позивача штраф на користь держави в розмірі 10200 грн.

31.07.2018 року по вказаному ВП №56373129 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., однак рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2018 року, яке набуло законної сили, вказана постанова була скасована.

Позивач не погоджується з постановою від 13.12.2019 року, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1-2 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, з аналізу наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Однак, враховуючи, що постанова про накладення штрафу відповідно до ч.1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» була скасована рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2018 року, а тому підстав для винесення постанови відповідно до ч.2 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» у відповідача також не було.

Також, суд зазначає, що територіальні управління Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями розпорядника коштів у частині виплати пенсії. До їх повноважень входить призначення, перерахунок та формування відомостей на виплату пенсії в порядку, визначеному отримувачем (через відділення Укрпошти або банківські установи, які пройшли конкурсний відбір). Після проведення нарахування надається бюджетний запит на виділення коштів для виплати пенсій у порядку, визначеному Пенсійним фондом України.

Постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Постанова державного виконавця про повторне накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача сплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії та умисного не вчинення цих дій.

Також, суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою для повторного накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Верховним Судом України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) та Верховним Судом у постанові по справі №373/436/15

від 21.11.2018 року вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 13.12.2018 року по ВП №56373129 за повторне невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до квитанції № 78 від 21.01.2019 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн. за подання позовної заяви до суду.

Відтак, враховуючи, що відповідач також є суб'єктом владних повноважень, тому судовий збір компенсується за рахунок держави, що не позбавляє позивача звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення помилково сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови - задовольнити.

Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області Баранової Я.О. від 13.12.2018 р. по ВП № 56373129 про повторне накладення штрафу у розмірі 10200 грн. - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ