Вирок № 81384258, 24.04.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/326/17

№ пров.1-кп/544/3/2019

Номер рядка звіту 34

В И Р О К

іменем України

24 квітня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши матеріали кримінального провадження, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за 12016170290000573 від 30.10.2016, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого як ФОП, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей 2013 та ІНФОРМАЦІЯ_4, невійськовозобов’язаного, такого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_5, із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_6,

у с т а н о в и в:

29 жовтня 2016 року о 12 годині 10 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом контейнеровозом, державний номерний знак НОМЕР_2, рухався на ділянці з одностороннім рухом на 152 км. + 951 м автошляху Київ-Харків-Довжанський Пирятинського району Полтавської області з боку м. Київ в напрямку м. Харків. Наблизившись до повороту ліворуч, виїзду на проїзну частину, водій ОСОБА_1 проявив неуважність перед поворотом, не переконавшись у безпеці маневру, що він буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу транспортним засобам, які рухалися по автодорозі Київ-Харків-Довжанський та виїхав на смугу руху водія автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення, порушивши тим самим вимоги п. 10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до п.10.1 яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.4. перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехресті, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події, водій та пасажир автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3, отримали тілесні ушкодження, а саме: водій ОСОБА_4, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку легкого ступеню та локальним САК, підвивиху другого шийного хребця, забою поперекового відділу хребта, саден передпліч та правого колінного і лівого кульшового суглобів, що утворилися при ударі об тупі тверді предмети деталі салону автомобіля при ДТП в якості водія при зіткненні з важковаговиком, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 082 від 09.12.2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості та лінійним переломом правої скроневої кістки з переходом на основу черепу і двобічною оториноліквореєю, субарахноїдальним крововиливом, пневмоцефалією з супровідними синдромами, закритого скалкового перелому середньої третини обох кісток лівого передпліччя, забою правого кульшового суглобу з переломом суглобої поверхні правої вертлюгової впадини, підвивиху в сегменті 1-2-го шийних хребців, гострого правобічного після травматичного перфоративного середнього отиту з двобічнозмішаною приглухуватістю, гематом та саден обличчя, забою серця, що утворилися при ударі об тупі тверді предмети деталі салону легкового автомобіля при ДТП в якості пасажира легковика при зіткнення з важковаговиком, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 083 від 09.12.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 139 від 23.03.2017 року, в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом контейнеровозом, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, вбачаються невідповідності вимог п. 10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди і останній мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем Volvo ХС 60, реєстраційний номер НОМЕР_3, шляхом виконання ним вимог п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, рахує що водієм ОСОБА_4 також порушені правила дорожнього руху. Додатково вказав, що рухався на автомобілі КАМАЗ зі сторони Києва у сторону Пирятина. На відведеному для розвороту місці прийняв крайнє ліве положення, заїхавши у карман відведений для розвороту, щоб змініти напрямок у сторону міста Прилуки, це було на 153 км, зупинившись перед лінією і впевнився у тому, що по зустрічній змузі немає автомобілів, які заважали б маневру, помітив, що рухалась вантажівка на безпечній відстані, яка не заважала маневру і почав розворот. Коли пересік другу, крайню праву смугу руху зустрічного напрямку, помітив, що зі сторони Пирятина рухається легковий автомобіль, пришвидшивши свій рух, для уникнення ДТП, через декілька секунд відчув поштовх у свій автомобіль, зупинитись не міг, так як пересік уже дві смуги зустрічного руху, пришвидшив свій рух. Зупинивши свій автомобіль, який знаходився у кармані розвороту зустрічної смуги, помітив автомобіль Volvo, який від удару розвернуло у сторону кармана для розвороту зустрічної смуги, вийшовши з автомобіля помітив, що біля автомобіля вольво знаходився ОСОБА_4, потім помітив, що у автомобілі іще є пасажир, пішов до пасажира, у нього була на обличчі кров і він був при свідомості, потім викликав швидку допомогу, яка приїхала і забрала ОСОБА_3

Стаж керування транспортними засобами 10 років, а водієм вантажного автомобіля 7 років. Перед ДТП пройшов дощ і було сонце, тому блистів асфальт і відбійники, небо було ясне, обзор смуг руху був достатній, проте даний легковий автомобіль не помітив, можливо тому, що було сонце , а колір автомобіля був схожий на колір відбійників, які знаходилися на розділі смуг, тому автомобіль помітив уже тільки тоді коли здійснював маневр розвороту. Швидкість автомобіля вольво була дещо більша дозволеної, так як даний автомобіль здійснював обгін вантажного автомобіля по лівій смузі зустрічного руху, в той час коли Єгоров його помітив. До автомобіля ОСОБА_1 було метрів 500, і він уже знаходився на крайній правій смузі, кабіна автомобіля уже перетинала крайню праву смугу. Удар прийшовся у задню вісь автомобіля. Як змінювався рух автомобіля вольво не бачив, бо кабіна його автомобіля уже була на половину у кармані, смуги розвороту. Автомобіль вольво не помітив, можливо тому, що він знаходився за вантажним автомобілем, якого випереджав. Дорога на якій здійснював розворот була горизонтальна, із зустрічної смуги зі сторони Пирятина у сторону Києва. Ділянка дороги по якій рухались автомобілі була горизонтальною. Цивільний позов обвинувачений визнає частково, вважає, що сума збитків оцінена експертом завищена, а вина у ДТП є і водія ОСОБА_4. Проте позов пред’явлено до нього, а оскільки автомобіль застраховано, із страховою компанією укладено угоди, що містяться у матеріалах справи, відповідно до судової практики позов повинен пред’являєтися до страхової компанії, а оскільки відповідачем є ОСОБА_1 то вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Шкода потерпілим не відшкодована, проте він згідний відшкодувати у разі не покриття страховою компанією. Просить суд звільнити його від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Не зважаючи на визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

- показаннями допитаного в ході судового провадження потерпілого ОСОБА_4, який показав суду, що 29.10.2016 виїхав з м. Полтава до м. Києва разом з ОСОБА_3, який знаходився на пасажирському сидіння справа. Після проїзду м. Пирятин, на місці розвороту 153 -154 км дороги, вун побачив автомобіль КАМАЗ, який пішов на розворот і позаду нього їхав іще один такий самий автомобіль, який призупинився, як йому здолося, він зрозумів, що його руху він не перешкоджає, потерпілий рухався у лівій половині догори, тому, що справа їхали вантажні автомобілі, він їх обіганав, іще задовго до події, автомобіль, який обганяв був сірого кольору і його автомобіль теж сірого кольору, може це якимось чином завадило ОСОБА_1 побачити автомобіль вольво. Коли автомобіль потерпілого наблизився до місця розвороту, це було м 150, автомобіль КАМАЗ почав швидкий, різкий розворот, що для нього було дуже неочікувано, і крім того що потрібно скерувати автомобіль у право у потерпілого не було ніяких думок, бо це було миттєво, після ДТП водій КАМАЗА пояснив, що він думав проскочити. Відчув удар, на деякий час утратив свідомість, можливо це було пару хвилин, прийшов до тями коли Єгоров намагався відкрити дверки його автомобіля, кричав. ОСОБА_7 був у гіршому стані за нього, у нього була кровотеча з носа і кровотеча з вух, він був без свідомості, були важкі травми, закричав ОСОБА_1 щоб той біг на той бік, оскільки ОСОБА_3 не відповідав. ОСОБА_4 сам відкрив дверки автомобіля, сам вийшов на вулицю, потім викликали швидку, яка приїхала досить швидко. Пізніше ОСОБА_3 прийшов до тями, у нього були численні травми, кровотеча, його забрала швидка. Потім і сам поїхав у лікарню. Гальмівний шлях не визначили, бо дорога була морка, швидкість автомобіля була десь в межах 110 км/год, точно не пам’ятає. Усі учасники справи знаходилися у шоковому стані. Просив залишити цивільний позов без розгляду, оскільки має намір подавати його пізніше. Обвинувачений ніяких витрат не відшкодував, хоча розмови велися.

Коли розпочинав рух, права смуга була не перекрита, тому він повернув у право і опинився у кармані. Вважає, що його вини у ДТП немає.

- показаннями допитаного в ході судового провадження потерпілого ОСОБА_3 який вказав, що поверталися із м. Полтиви до м. Києва після конференції і проїжджаючи м. Пирятин відбулося зіткнення. Автомобіль КАМАЗ з’явився перед очима неначе стіна, дуже несподівано, ОСОБА_4 почав гальмувати, після зіткнення втратив свідомість, прийшов до тями лише у лікарні. ОСОБА_3 перевезли до обласної Полтавської лікарні і там він лікувався протягом 35 днів знаходився на лікуванні де йому було проведено чотири операції. Після аварії знаходився шість місяців на лікарняному і зараз вийшов на роботу. Обвинувачений допомоги матеріального характеру ні разу не пропонував. Коли виїхав КАМАЗ відстань до нього була дуже малою. Потерпілі рухалися на своєму автомобілі із швидкістю приблизно 110 км/год. У попутному напрямку також їхав вантажний автомобіль у лівому ряду у правому їхав треллєр. Чи міняли смугу руху не пам’ятає, майже весь час рухалися у лівій смузі. Що із – за тварми він не працював сім місяців, але коли повернувся до роботи за станом здоров’я не млже працювати у тому об’ємі, як до ДТП. Дуже погіршився слух. Під час руху був пристебнутий паском безпеки, спрацювали усі подушки безпеки. Шкоду обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому не відшкодовано. Просив залишити цивільний позов без розгляду, оскільки має намір подавати його пізніше.

- посвідченням водія ОСОБА_4 з відкритою категорією В 25.03.1986;

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу VOLVO XC60, загальний легковий універсал-В, 2013 року випуску;

- посвідченням водія ОСОБА_1 з відкритою категорією С 21.11.2007 та СЕ 18.01.2012;

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОДАЗ, причіп контейнеровоз, 2003 року випуску, що на праві власності належит ОСОБА_8;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ, вантажний контейнеровоз, 1986 рокі випуску, що належить на праві власності ОСОБА_8;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.10.2016 відносно ОСОБА_4, де у висновку зазначено 0 проміле парів алкоголю;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.10.2016 відносно ОСОБА_1, де у висновку зазначено 0 проміле парів алкоголю;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_9, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 вказав та розповів, яким чином сталась ДТП за його участю та участю водія ОСОБА_1 29.10.2016 (т. 1 а.с. 192-195);

- протоколом проведення додаткового огляду та схемами до протоколу додаткового огляду місця дорожньо транспортної пригоди від 17.03.2017 за участю водія ОСОБА_1, згідно якого обвинувачений вказав та розповів, яким чином сталась ДТП за його участю та участю потерпілого ОСОБА_4 29.10.2016 (т. 1 а.с. 196-199);

- протоколом проведення слідчого експерименту та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту від 06.07.2017 за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6, згідно якого обвинувачений ОСОБА_1 вказав та розповів, яким чином сталась ДТП за його участю та участю водія ОСОБА_4 29.10.2016 (т. 1 а.с. 229-231);

- протоколом проведення слідчого експерименту та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту від 20.07.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_9, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 вказав та розповів, яким чином сталась ДТП за його участю та участю водія ОСОБА_1 29.10.2016 (т. 1 а.с. 234-236);

- протоколом проведення слідчого експерименту та схемами до протоколу проведення слідчого експерименту від 15.01.2018 за участю обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 згідно якого потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 вказали та розповіли, яким чином сталась ДТП за участю водія ОСОБА_4 та участю водія ОСОБА_1 29.10.2016 (т. 2 а.с. 41-47);

- висновком експерта № 082 від 07.12.2016 даних судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 встановлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку легкого ступеню та локальним САК, підвивиху другого шийного хребця, забою поперекового відділу хребта, саден передпліч та правого колінного і лівого кульшового суглобів, що утворилися при ударі об тупі тверді предмети деталі салону автомобіля при ДТП в якості водія при зіткненні з важковаговиком, можливо в строк та обставинах вказаних у постанові та безпосередньо передуючих госпіталізації і за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я;

- висновком експерта № 083 від 07.12.2016 даних судово-медичної експертизи при судово – медичному дослідженні ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості та лінійним переломом правої скроневої кістки з переходом на основу черепу і двобічною оториноліквореєю,субарахноїдальним крововиливом, пневмоцефалією з супровідними синдромами, закритого скалкового перелому середньої третини обох кісток лівого передпліччя, забою правого кульшового суглобу з переломом суглобої поверхні правої вертилюгової впадини, підвивиху в сегменті 1-2-го шийних хребців, гострого правобічного післятравматичного перфоративного середнього отиту з двобічнозмішаною приглухуватістю, гематом та саден обличчя, забою серця, що утворилися при ударі об тупі тверді предмети деталі салону легкового автомобіля при ДТП в якості пасажира легковика при зіткнення з важковаговиком і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення;

- висновку судової автотоварознгавчої експертизи № 1433 від 31.01.2017 ринкова вартість автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент ДТП 29 жовтня 2016 року складає 801451 (вісімсот одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) грн 03 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент ДТП 29 жовтня 2016 року, з урахуванням зносу замінюючих складових автомобіля, складає Сврз = 1174827 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн 60 коп. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент ДТП 29 жовтня 2016 року складає 801451 (вісімсот одна тисяча чотириста п’ятдесят одна) грн 03 коп;

- висновком автотехнічної експертизи № 139 від 23.03.2017 наданої Полтавським науково- дослідним експертно – криміналістичним центром МВС України за спеціальністю 10.1 (дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортних пригод) в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом контейнеровозом, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1, вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди. В умовах заданої пригоди водій автомобіля КАМАЗ, державний номерний знак. ВН 1051 СМ з причепом контейнеровозом, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1, мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод (в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про перешкоди технічного характеру), які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів правил. В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_4, вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з виникненням обставин даної пригоди. В умовах заданої пригоди водій автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_4, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом контейнеровозом, державний номерний знак НОМЕР_2;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 262 від 10.05.2018 наданої Полтавським відділенням судових експертиз ім.засл. проф. ОСОБА_11 Харківського науково – дослідного інституту в даній дорожній обстановці, водій автомобіля НОМЕР_4 причепом контейнеровозом д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля НОМЕР_4 з причепом контейнеровозом д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1. та 10.4. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися і причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Відповідно до даних, зазначених в протоколах проведення слідчих експериментів від 06.07.2017 та від 15.01.2018 за участю обвинуваченого ОСОБА_1: в даній дорожній обстановці, водій автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_4 з моменту виникнення йому небезпеки для руху, зазначеного в ухвалі, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 з причепом контейнеровозом д.н.з. ВН 0966-ХО (том 2 а.с. 64-72);

- протоколами проведення слідчих експериментів 06.07.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 та від 15.01.2018 за участю потерплих ОСОБА_12І та ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці, при всіх значеннях часу (3.48 ?4.0 с) руху автомобіля НОМЕР_5 з причепом контейнеровозом д.н.з. НОМЕР_2 окрім однієї величини часу руху рівною 4.8 с, водій автомобіля «Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 з моменту виникнення йому небезпеки для руху, зазначеного в ухвалі, не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 з контейнеровозом д.н.з. НОМЕР_2 і тільки в разі значення часу руху автомобіля КАМАЗ 53212» рівним 4.8 с, водій автомобіля НОМЕР_6 з причепом контейнеровозом д.н.з. НОМЕР_2.

Відповідно до даних, зазначених в протоколах проведення слідчих експериментів від 06.07.2017 та від 15.01.2018 за участю обвинуваченого ОСОБА_1:

В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 не відповідали вимогам п. 12.3. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Відповідно до даних, зазначених в протоколах проведення слідчих експериментів від 06.07.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 та від 15.01.2018 за участю потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3: в даній дорожній обстановці, за умови часу руху автомобіля НОМЕР_4 з причепом контейнеровозом д.н.з. НОМЕР_2 рівним 3.48? 4.0 с, в діях водія автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_4 відсутні невідповідності «Правил дорожнього руху України», які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП і тільки за умови часу руху автомобіля КАМАЗ 53212» рівним 4.8 с, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.3. «Правил го руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Висновки, щодо відсутності невідповідностей з технічної точки зору в діях водій автомобіля Volvo ХС 60, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_4 вимогам п. 12.3. «Правил дорожнього руху України», не виключно, що можуть змінитися на протилежні з мотивів, викледених в дослідницькій частині висновку експертизи.

Таким чином, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, встановлена і доведена, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої статтею 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005 р.; "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005 р.; "Ізмайлова проти Росії" від 29.11.2007 р.).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів вчинених з необережності.

Суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання обвинуваченим факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак у матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 відшкодував або намагався відшкодувати збитки потерпілим. Крім того, у судовому засіданні поведінка обвинуваченого не свідчила про відверте висловлення щирого жалю з приводу вчиненого ним злочину та осуд своєї поведінки.

З огляду на викладене обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

При прийнятті судового рішення про міру покарання суд враховує інформацію, що характеризує обвинуваченого, яка міститься в досудовій доповіді (т. 1 а.с. 69-71).

Беручи до уваги викладене, враховуючи положення ст. 65 КК України, особу обвинуваченого ОСОБА_1, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, приймаючи до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування відносно нього ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив звільнити його від покарання, оскільки має дітей 2013 та ІНФОРМАЦІЯ_4, яким не виповнилося 18 років.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році».

Представник потерпілого ОСОБА_4 та самі потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3 заперечували щодо застосування відносно обвинуваченого акту амністії, вказавши про те, що будучи звільненим від покарання у зв’язку із застосуванням амністії обвинувачений не усвідомить всю значимість своїх неправомірних дій і буде продовжувати порушувати ПДР.

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Згідно з п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі та від інших видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону України питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Згідно ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин з необережності до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» (07.09.2017 року) і на зазначений день має дітей, яким не виповнилося 18 років: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КЕ № 169151, виданим виконавчим комітетом Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, та ОСОБА_14, 21 грудня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КГ № 208280, виданим виконавчим комітетом Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області.

Таким чином, ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_1, судом не встановлені.

Клопотання про застосування положень про амністію ініціював сам засуджений, під час судового засідання наполягав на його задоволенні та підтримав прокурор.

Враховуючи вимоги, які викладені в ст. 10 Закону України «Про амністію в 2016 році», то суд зобов'язаний зясовувати наявність згоди на застосування цього акту саме у особи, щодо якої вирішується це питання. Надання ж згоди на застосування положень законодавства про амністію з боку потерпілих не є обов'язковою.

Судом роз'яснюється обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме що в подальшому протягом десяти років до нього не може бути застосовано амністію.

Вказаний злочин обвинувачений вчинив 26.10.2016 року, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017) Закону України "Про амністію у 2016 році". Свою вину у вчиненні вказаного злочину обвинувачений визнає.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2016 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він має неповнолітніх дітей, яким не виповнилось 18 років, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується є тяжким відповідно до ст. 12 КК України, але необережним, а також те, що Закон України «Про амністію в 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення останнього від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченого про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» задовольнити.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році", а тому він підлягає звільненню від відбування основного та додаткового покарання.

25.04.2017 до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в порядку ст. 128 КПК України.

26.05.2017 до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

27.02.2019 до суду надійшла заява від потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду.

За наведених обставин, вивчивши зміст заяв потерпілих-цивільних позивачів про залишення позову без розгляду, думку інших учасників, суд приходить до висновку про їх задоволення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, що передбачене нормами ЦПК України, при цьому підстави подання такої заяви правового значення не мають.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства на підставі розпорядження позивача, права інших учасників судового розгляду не порушуються. Позивач у відповідності з нормами ЦПК України розпорядився своїм процесуальним правом щодо предмета спору.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У зв’язку з чим, суд вважає за необхідне згідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведені експертизи.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні становлять 1055,52 грн, які підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, ст.ст. 257, 258-261 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок 31113115016379, отримувач Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача-37958534, МФО банку – 899998, банк Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення автотехнічної експертизи у розмірі 1055 (одна тисяча п’ятдесят п’ять) гривень 52 копійки.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме: автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом контейнеровозом, реєстраційний номер НОМЕР_2, залишений на зберіганні у ОСОБА_1 – залишити останньому як власнику; автомобіль Volvo XC 60, реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_12 – залишити останньому як власнику.

Заяву позивача ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду – задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без розгляду.

Заяву позивача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду – задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська