Ухвала суду № 81384015, 23.04.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1065/13-ц

Провадження № 4-с/539/9/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді – Грузман Т.В.,

за участю: секретаря – Джадан І.В.,

представника скаржника ОСОБА_1, представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубнах цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на рішення державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС від 21.03.2019 про накладення на боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №37544927 штрафу в сумі 8225,02 грн., що становить 30% суми заборгованості зі сплати аліментів станом на 21.03.2019.

Скарга мотивована тим, що згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 08.04.2013 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В подальшому, рішенням Лубенського міськрайонного суду від 21.12.2017 збільшено розмір аліментів, вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 11.12.2018 розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання дитини зменшено до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Скаржник вказує, що він не має офіційного місця роботи, а тому орган виконавчої служби при обчисленні розміру аліментів належних до сплати, виходив з середньої заробітної плати у даній місцевості, яка виявилася в кілька разів більшою за мінімальну заробітну плату.

В період з 27.03.2013 по 21.03.2019 ОСОБА_3 сплачував аліменти не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 21.03.2019 склалася заборгованість в сумі 27416,74 грн.

26 березня 2019 року скаржник отримав від Лубенського міськрайонного ВДВС постанову від 21 березня 2019 року про накладення на нього штрафу в сумі 8225,02 грн., що складає 30% суми заборгованості зі сплати аліментів.

З вказаною постановою держвиконавця скаржник не згоден. ОСОБА_3 вказує, що держвиконавець проігнорував наявність рішення суду від 11.12.2018 про зменшення розміру аліментів, невірно послався на ст.ст.63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження», які взагалі не стосуються стягнення аліментів. Також, скаржник стверджує, що держвиконавець при накладенні штрафу застосував ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», яка набрала законної сили 28 серпня 2018 року. До появи вказаної норми штрафні санкції за несплату аліментів не були передбачені.

На думку скаржника, згадана норма може бути застосована лише до тієї заборгованості по сплаті аліментів, яка виникатиме і зростатиме після 28.08.2018. Заборгованість, що виникла раніше, не може враховуватись при визначенні штрафних санкцій. Натомість, держвиконавець Лубенського міськрайонного ВДВС ОСОБА_4 знехтувала правилом про те, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

З урахуванням викладеного, скаржник просить скасувати постанову державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС від 21.03.2019 про накладення на нього штрафу.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав. Його представник ОСОБА_1 повідомив, що дії державного виконавця не відповідають закону, оскільки положення ч.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» набрали чинності з серпня 2018 року, а отже до заборгованості за попередні періоди не мають враховуватись органом виконавчої служби.

Лубенський міськрайонний ВДВС надав заперечення проти скарги, в яких зазначив, що скарга є безпідставною. В запереченнях вказав, що штраф в розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів накладено відповідно до п.3 ч.14 ст.71 та ч.4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки. До заперечень додано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Одночасно ВДВС заявив клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Представник стягувача ОСОБА_2 вказала, що у даному випадку державний виконавець діяв у межах діючого законодавства, оскільки дитина страждає від регулярної не сплати аліментів, а штраф, який накладається на боржника є матеріальною компенсацією за несплату аліментів. Законодавець передбачив такий вид відповідальності і батьки, які вчасно не сплачують аліменти повинні на користь дитини відшкодовувати вказані кошти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 винесено постанову ВП №37544927 від 21.03.2019 про накладення на боржника ОСОБА_3 штрафу на користь стягувача в розмірі 8225,02 грн. за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки.

Постанова мотивована тим, що згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 10.04.2013 з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 27.03.2013 до досягнення дитиною повноліття. Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 21.12.2017 розмір аліментів збільшено, вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У боржника склалася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, а саме 27416,74 грн. Керуючись статтями 63,75 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець постановив накласти на боржника штраф в розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. /а.с.6/

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 11.12.2018 розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання дитини зменшено до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. /а.с.7-8/

З наданого Лубенським міськрайонним ВДВС розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, вбачається, що станом на 01.04.2019 розмір заборгованості ОСОБА_3 складає 26983,74 грн., а в березні 2019 року такий розмір складав 27416,74 грн.

Державний виконавець під час винесення постанови про накладення штрафу на боржника не зазначив про наявність рішення суду від 11.12.2018 про зменшення розміру аліментів. Водночас, з наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що під час визначення розміру заборгованості вказане рішення суду фактично враховане, розмір аліментів з січня 2019 року відповідає 1/6 частині заробітної плати працівника для відповідної місцевості. За таких обставин, доводи скаржника про відсутність в постанові держвиконавця посилання на рішення суду від 11.12.2018 про зменшення розміру аліментів не мають значення, оскільки допущений недолік не вплинув на правильність визначення розміру заборгованості.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи скаржника про те, що заборгованість, яка виникла до 28.08.2018, не може враховуватись при визначенні розміру штрафу.

Відповідно до ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказаною нормою Закон був доповнений на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018. Норма набрала чинності 28.08.2018.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, до 28.08.2018 наявність заборгованості по сплаті аліментів не була підставою для притягнення до відповідальності у виді накладення штрафу згідно ЗУ «Про виконавче провадження».

Дворічний строк сукупної заборгованості по сплаті аліментів слід обчислювати, починаючи саме з 28.08.2018. Законні підстави для поширення дії ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» на заборгованість, яка існувала до 28.08.2018 відсутні.

При цьому, суд відхиляє заперечення Лубенського міськрайонного ВДВС про те, що строк обчислення заборгованості по сплаті аліментів здійснювався відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Однак, наведену норму слід розуміти так, шо строк заборгованості зі сплати аліментів для цілей ч.14 ст. 71 Закону обчислюється з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, однак, в будь-якому випадку не раніше 28.08.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що ч.4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» у наведеній редакції також набрала чинності 28.08.2018, після внесення змін на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Отже, державний виконавець не врахував дію Закону в часі, безпідставно поширивши його дію на відносини, які існували до набрання ним чинності, чим погіршив становище боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вимогами ч.2 ст.451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги скарги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 80, 81,447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 Станіславовича на рішення державного виконавця, задовольнити.

Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 ВП №37544927 від 21.03.2019 про накладення на боржника ОСОБА_3 штрафу на користь стягувача у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 8225,02 грн., за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В.Грузман