Рішення № 81382766, 15.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11874/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.

при секретарі – Матіко Я.Ю.

з участю позивача – ОСОБА_1 та його адвоката – ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики в розмірі 900 дол. США,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_2, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з зазначеною позовною заявою, яку мотивує тим, що 10.08.2004 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 420,00 доларів США, які остання зобов’язувалася повернути до 01.01.2005 року. Факт укладення договору позики, підтверджується борговою розпискою відповідача від 11.09.2004 року. Також, 01.10.2004 року між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 позику - грошові кошти в сумі 480 дол. США, які зобов’язалась повернути в строк передбачений договором. Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки відповідача від 01.10.2004 р. На підтвердження укладення вказаних вище договорів позик та його умов, отримання відповідачем коштів в загальній сумі 900,00 дол. США, остання надала позивачу розписки від 11.09.2004 р. та 01.10.2004 р. про отримання нею грошових коштів, у яких встановлено термін їх повернення - 01.01.2005 року.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь заборгованість за письмовими борговими розписками у загальній сумі 900 доларів США.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив, що строки позовної давності пропустив, оскільки відповідачка ОСОБА_3 постійно його переконувала, що грошові кошти поверне. Крім цього зазначив, що з 2005 року він страждає на сліпоту ока, що перешкоджало йому раніше звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідачки грошових коштів.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав повністю. Просив його задоволити, поновивши строки позовної давності, оскільки його довіритель не міг звернутись до суду раніше, у зв’язку з хворобою.

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася своєчасно і належним чином, однак її представник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Просив суд застосувати строк позовної давності. Зазначив, що ОСОБА_3 розрахувалась з позивачем в повному обсязі, однак остання розписку не забрала. Строк позовної давності розпочався з 2005 року. Стверджує, що позивач звертався до суду в 2005 році, а тому підстав для поновлення строку позовної давності та задоволення позову немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким позивач передав у власність відповідачки грошові кошти у розмірі 420,00 доларів США, які остання зобов’язалася повернути до 01.01.2005 року. Факт укладення договору позики, підтверджується борговою розпискою відповідачки від 11.09.2004 року.

Також встановлено, що 01.10.2004 року між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 позику - грошові кошти в сумі 480 дол. США, які зобов’язалась повернути в строк передбачений договором (01.01.2005 року). Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки відповідача від 01.10.2004 р.

Суд констатує, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, переданих за договором позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Разом з тим, у судовому засіданні, представником відповідача – адвокатом ОСОБА_4 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, про що подано відповідну заяву, на обґрунтування якої представник відповідача посилається на те, що у даному випадку позивач просить стягнути борг згідно з розписками від 11.09.2004 року та 01.10.2004 року, відтак, строк звернення до суду сплив 01.01.2008 року, а позивач звернувся до суду лише в листопаді 2017 року. Представник відповідача вважає, що до поданої позовної заяви про стягнення боргу необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивач не наводить поважних та переконливих причин пропуску цього строку, а тому, на підставі наведеного та у відповідності до ст. 267 ЦК України, просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 надав суду відповідь на заяву про застосування строків позовної давності, оскільки вважає таку безпідставною. Вважає, підстави, внаслідок, яких ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача лише в 2017 року є поважними – тяжка хвороба та безпорадний стан. Зазначає, що після передачі коштів в борг відповідачу, у ОСОБА_1 різко погіршився зір. В 2005 році йому була проведена операція з приводу відшарування сітківки на лівому оці, лазер-коагуляція сітківки на правому оці, внаслідок чого він отримав інвалідність по зору з 2005 року. З того часу, він страждає на практично сліпоту ока, що не дало йому змоги раніше звернутися з письмовим позовом до відповідача через проблеми з очами та неможливістю самостійно підготувати позов. З огляду на викладене адвокат просить поновити строк позовної давності та задоволити заявлені позивачем вимоги в повному обсязі.

Щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності суд констатує наступне.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач мотивує заявлені ним вимоги посилаючись на розписки, які датовані 11.09.2004 року та 01.10.2004, в яких зазначено строк повернення грошових коштів та виконання зобов’язання - 01.01.2005 року.

Враховуючи ті обставини, як стверджує позивач, що грошові кошти йому не були повернути своєчасно, то з 02.01.2005 року розпочав перебіг строку позовної давності, тривалістю три роки.

Встановлено, що позивач не звернувся в трирічний строк з позовними вимогами до відповідача, а саме до 01.01.2008 року, а звернувся до суду тільки у листопаді 2017 року, тобто з пропуском встановленого законодавцем строку позовної давності.

Що стосується тверджень позивача та його представника, що позивач позбавлений був, за станом здоров’я, звернутися до суду вчасно, то вказані твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та такі повністю спростовуються дослідженою судом копією рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04.03.2005 року, зі змісту якого слідує, що у 2005 році позивач звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

З огляду на викладене та враховуючи те, що підстав для поновлення строку позовної давності, суд не вбачає, оскільки твердження позивача ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2 про поважність пропуску строку позовної давності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики в розмірі 900 дол. США, слід відмовити у зв’язку із спливом строку позовної даності.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 266, 267, 278, 526, 530, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики в розмірі 900 дол. США – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 24.04.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6