
308/2513/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
секретаря судового засідання Химинець О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 /Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7/, ОСОБА_2 /АДРЕСА_1/ до виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району /Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 42/, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позивачі вказують на те, що 08 грудня 1970 року їх батьки - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали шлюб між собою. У 1973 році вони збудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7, однак після завершення будівництва спадковий будинок не був зареєстрований.
26 травня 2009 року помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частку спадкового будинку, яку успадкувати за законом у рівних частках його дружина - ОСОБА_5 та його донька - ОСОБА_1
04 лютого 2017 року померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй 3/4 частку спадкового будинку, яку позивачі успадкували за законом як її єдині спадкоємці, які прийняли спадщину.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 її донька - ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_2 стали співвласниками спадкового будинку. При цьому, ОСОБА_1 належали 5/8 частки спірного будинку (2/8 частки остання успадкувала від свого батька, а 3/8 частки - від своєї матері), а ОСОБА_2 - 3/8 частки.
У вересні 2018 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 для оформлення права на спадщину після смерті матері. Однак, під час перевірки поданих ними документів було встановлено, що спадковий будинок не зареєстрований. У з зв’язку з цим їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та запропоновано звернутися до суду.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, однак в матеріалах справи міститься їх заява, згідно з якою вони просять провести розгляд справи у їх відсутності та задовольнити позов.
Відповідач, представник виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району у судове засідання повторно не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак до суду надав заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, позов визнає.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 74 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 1970 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб між собою.
У 1973 році останні збудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7.
Після завершення будівництва спадковий будинок не був зареєстрований, оскільки відповідно до пункту 6 діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягали реєстрації.
26 травня 2009 року помер батько позивачів - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частку спадкового будинку, яку успадкувати за законом у рівних частках його дружина - ОСОБА_5 та його донька - ОСОБА_1, які фактично прийняли спадщину в порядку частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, так як на час смерті ОСОБА_3 вони постійно проживали разом із ним, що підтверджується довідкою від 21 грудня 2018 року № 2266, виданою виконавчим комітетом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Так, після смерті ОСОБА_3 його дружина - ОСОБА_5 та його донька - ОСОБА_1 стали співвласниками спадкового будинку. При цьому, ОСОБА_5 належали 3/4 частки спірного будинку (1/2 частка належала їй як другому з подружжя, а 1/4 частку остання успадкувала від свого чоловіка), а ОСОБА_1 - 1/4 частка.
04 лютого 2017 року померла мати позивачів - ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй 3/4 частку спадкового будинку, яку вони успадкували за законом як її єдині спадкоємці, які прийняли спадщину.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 її донька - ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_2 стали співвласниками спадкового будинку. При цьому, ОСОБА_1 належали 5/8 частки спірного будинку (2/8 частки остання успадкувала від свого батька, а 3/8 частки - від своєї матері), а ОСОБА_2 - 3/8 частки.
Як вбачається з виданої виконавчим комітетом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області виписки з погосподарської книги села Баранинці від 30 грудня 2018 року № 2264, згідно даних погосподарської книги села, житловий будинок, який розташований за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7, рахувався за ОСОБА_3.
Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7, який був збудований з дотриманням встановлених будівельних норм і правил на земельній ділянці відведеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак не був незареєстрований у встановленому законом порядку.
11 вересня 2018 року Комунальним підприємством «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» складено технічний паспорт на вищевказаний одноквартирний (садибний) житловий будинок, згідно якого будівництво такого завершено в 1973 році.
Також, у вересні 2018 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 для оформлення права на спадщину після смерті матері. Однак, під час перевірки поданих ними документів було встановлено, що спадковий будинок не зареєстрований, у зв’язку з чим їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвецїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 цього Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Як роз’яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в пункті 3.1. Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно норм ч. 5 ст. 1268 цього Кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, враховуючи те, що в позивачів існують перешкоди у оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 328, 331, 377, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст. ст. 6 13, 76, 89, 141, 200 ч. 4, 206 ч. 4, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 /Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7/, ОСОБА_2 /АДРЕСА_1/ до виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району /Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 42/, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), право власності на 5/8 частини житлового будинку загальною площею 91,7 кв.м., з яких 51,8 кв.м. є житловою площею, з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2), право власності на 3/8 частини житлового будинку загальною площею 91,7 кв.м., з яких 51,8 кв.м. є житловою площею, з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського Апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Реквізити сторін:
Позивач – ОСОБА_1, іпн – НОМЕР_1, адреса: Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Гагаріна, 7 та ОСОБА_2, іпн – НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1.
Відповідач – Виконавчий комітет Баранинської сільської ради Ужгородського району, ІКЮО – 22095099, адреса: Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 42.
Суддя Т.Р. Деметрадзе
Судове рішення № 81382328, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 04.04.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/2513/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: