Рішення № 81382208, 19.04.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1650/18

Провадження № 2/316/137/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області,

у складі головуючого судді Бульби О.М.

секретар судового засідання Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу №316/1650/18 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2018 р. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – позивач, АК КБ «ПриватБанк», Банк), в особі свого представника ОСОБА_2, яка діє на підставі письмової довіреності (а.с.30), звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1М.), в якій зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та з метою отримання банківських послуг 24.11.2009 р. підписала Заяву б/н., відповідно до якої отримала кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком – Договір про надання банківських послуг.

При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що відповідач дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банка.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід’ємних частин Договору, при цьому у кредитора виникає обов’язок інформувати позичальника про зміни шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.1.1.3.1.9 Договору, а у позичальника – отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках. Разом з цим, відповідно до п.1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов’язань за Договором. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п.1.1.2.1.6 Договору.

Банк свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач, на підставі п.2.1.1.5.5 Договору, зобов’язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач, також, зобов’язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердфарту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов’язань за Договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6 на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту, оплати винагороди Банку.

Крім того, позивач зазначає, що пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами було погоджено, що зобов’язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов’язаннями. Однак, відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти, чим порушив зобов’язання за Договором.

Згідно п.2.1.1.12.2 Договору, у разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за Кредитом до 25 числа місяця, Клієнт сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору, Клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі від зазначених у Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 Договору, Клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов’язання та може змінюватися у відповідності до п.1.1.3.2.4 Договору. Відповідно до п.2.1.1.7.6 Договору, у разі порушення позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500,00 грн. +5% від суми позову.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків та інших обов’язків за цим Договором.

В наслідок неналежного виконання Позичальником взятих зобов’язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у відповідача за кредитним договором, станом на 20.08.2018 р. наявна заборгованість у загальному розмірі 29039,34 грн., яка складається з наступного: тіло кредиту – 12017,68 грн., нараховані відсотки за користування кредитом – 7111,10 грн., нараховано пені – 8051,54 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1359,02 грн. – штраф (процентна складова).

Просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором та суму сплаченого судового збору при зверненні до суду.

Ухвалою Енергодарського міського суду від 25.09.2018 р. позовну заяву прийнято до провадження та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.42).

Ухвалою Енергодарського міського суду від 27.11.2018 р. було здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи зі спрощеного позовного провадження на розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання (а.с.51).

Ухвалою суду від 08.02.2019 р. підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.90).

В судове засідання, для розгляду справи по суті, представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з’явився повторно, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином про що свідчить штамп на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення з суду (а.с.94). Крім того, відповідно до поданого позивачем 21.09.2018 р. письмового клопотання, представник просить суд розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують (а.с.38).

Також, Позивачем на електронну адресу суду 17.01.2019 р. було надано відповідь на відзив (а.с.55-58зворот), оригінал якої надійшов до суду через відділення поштового зв’язку «НоваПошта» 23.01.2019 р., відповідно до змісту яких представник позивача наполягає на позовних вимогах, вважаючи, що підписана відповідачем Заява б/н. від 24.11.2009 р. є складовою кредитного договору зміст якого зафіксовано як в самій заяві Позичальника, в Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, а отже між Банком та Позичальником укладався договір в письмовій формі, а отже чинному законодавству, укладання таким чином кредитного договору, не суперечить.

Позивач зазначає, що факт укладання кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов’язань підтверджуються наданими ними доказами: копією кредитного договору, розрахунком заборгованості, копією паспорта Відповідача за яким був оформлений кредитний договір, виписка по рахунку.

Також позивач зазначає, що відповідач користуючись кредитними грошима, що вбачається з Виписки по рахунку, добре розумів умови договору, а отже твердження відповідача щодо незнання тарифів, умов та правил вважають безпідставними.

Отже, відповідач не виконуючи зобов’язання визначені кредитним договором порушив його умови та на задоволенні позовних вимог представник позивача наполягає (а.с.72-75зворот).

Згідно ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково, просить суд задовольнити вимоги позивача в межах 500 грн., в інших вимогах позивачу відмовити (а.с.97). Крім того, відповідачем було надано до суду 18.04.2019 р. письмові пояснення (а.с.95-96зворот) та відзив на позовну заяву (а.с.47-48зворот) в заперечення вимог позивача, відповідно до змісту яких відповідач визнає отримання нею тіла кредита в розмірі 500 грн. Заперечує наявність кредитного договору у тому числі на умовах, тарифах та правилах про які зазначає позивач. Посилання позивача на те, що заява на отримання кредиту разом з тарифами банку і умовами надання банківських послуг складають між нею та банком як договір так і договір приєднання вважає безпідставним, у тому числі з підстав недотримання форми правочину, що визначено ст.207 ЦК України, а також того, що вона ні при підписанні заяви, ні в будь-який інший день, не отримувала та не підписувала банківського положення. Розрахунок заборгованості наданий позивачем, вважає безпідставним. Виписку по рахунку неналежною. Та посилаючись, також, на те, що позивачем не доведено належними доказами позовних вимог, не заперечує щодо стягнення з неї на користь позивача 500 грн. в іншій частині вимог позову просить суд відмовити.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутності представника позивача, суд, враховуючи, що обов’язок учасника справи з’являтися в судове засідання за викликом суду наявний лише в разі, якщо його явка визнана судом обов’язковою відповідно (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України) та згідно приписів п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасник справи зобов’язаний виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом, при цьому ч.4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, а також у зв’язку з відсутністю від позивача, клопотань або заяв про відкладення слухання справи, наявність клопотання від 21.09.2018 р. про розгляд справи у відсутності представника позивача та відомості про належність повідомлення представника позивача про дату та місце слухання справи в суді, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно приписів ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно приписів ч.2 та ч.3 ст.83 ЦПК України, позивач та відповідач повинен подати суду докази. Отже, надання доказів є не правом, а обов’язком сторін по справі.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, а також частково нею визнається, що 24.11.2009 р. відповідачем було написано заяву б/н від 24.11.2009 р. (далі – Заява від 24.11.2009 р.), відповідно до якої позивачем було надано у користування позивачу кредитні кошти в розмірі 500 грн. (а.с.11-11зворот), однак при цьому, відповідач заперечує умови на яких позивачем було надано їй кредитні кошти та наявність зобов’язань які виникли на підставі Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку про які зазначає позивач, посилаючись як на відсутність свого погодження з ними так і на відсутність кредитного договору відповідної форми та змісту з якого вбачалось наявність умов, правил та тарифів на які посилається позивач. При цьому відповідач вважає, що як сама Заява від 24.11.2009 р. так і інші докази на які посилається позивач, є складовою частиною Кредитного договору також безпідставні.

Сторона позивача, в основу існування Кредитного договору на Умовах, правилах, Тарифах, про які зазначає у позові та у відповіді на відзив, покладає додану до позову Заяву б/н від 24.11.2009 р., «Умови та правила надання банківських послуг» витяг яких надано до позову (а.с.13-29), розрахунок заборгованості (а.с.5-10), копію паспорта на ім`я відповідача (а.с.28), Виписку по рахунку (а.с.60-69), при цьому, позивач вважає, що Заява від 24.11.2009 р. є складовою кредитного договору зміст якого зафіксовано як в ній самій так і в Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

У зв’язку з чим сторона позивача вважає, що між Банком та відповідачем 24.11.2009 р. укладався кредитний договір в письмовій формі на умовах, правилах та тарифах про які зазначає у позові, а отже позивач має право як нарахування так і стягнення з відповідача невиконаних за цим кредитним договором зобов’язань.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням сторони позивача з наступних підстав.

Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1054 ЦПК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень статей 626, 628, 638, 640, 1066, 1071 ЦК України, договір повинен містити реквізити кредитного договору, однак ні анкета-заява б/н від 24.11.2009 р., ні «Умови та правила надання банківських послуг», витяг яких надано до суду, ні розрахунок заборгованості, ні банківська Виписка по особовому рахунку, а тим більше паспорт на ім’я відповідача не містять та не передбачають реквізитів договору, у тому числі кредитного. Ні розрахунок заборгованості, ні банківська Виписка по особовому рахунку, ні заява б/н від 24.11.2009 р., у тому числі і паспорт на ім’я відповідача не містять Умов, Правил та Тарифів про які зазначає позивач. Крім того, з зазначених документів не можливо встановити, що вони стосуються саме кредитного договору б/н від 24.11.2009 р., що відповідач під особистий підпис погодився з умовами, правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, правилами користування платіжною карткою. (Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 05.03.2018 по справі №192/156/17-ц, в постанові від 16.01.2018 по справі №128/4810/15-ц, у постанові від 30.01.2018 по справі №128/4810/15-ц, постанові від 18.04.2018 по справі №234/10860/16-ц та постанові від 11.07.2018 року у справі №356/1261/16-ц).

У зв’язку з зазначеним, суд вважає безпідставним та такими, що не підлягають до застосуванню до спірних правовідносин Умов та правила надання банківських послуг, тарифів банку на які посилається позивач, ті, що додані до справи так і ті, які розмішені на банківському сайті в Інтернет мережі, на які посилається позивач, а отже і правила користування платіжною карткою, про які позивач зазначає у відзиві на позов, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Крім того, згідно частин 1 та 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Однак, у даних спірних правовідносин, відкриття рахунку на підставі письмової заяви за відсутності належно оформленого договору узгодженого усіма сторонами, не передбачено не лише вищенаведеними приписами законодавства, а також і вимогам спеціального законодавства Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», нормативно-правовим актам Національного банку України, які, відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про Національний банк України», повинні виконуватися у тому числі банками, підприємствами, організаціями та установи незалежно від форм власності (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин – ст.3 ЦПК України)

Одними з таких обов’язкових до виконання нормативно-правовими актами є «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» затвердженого Постановою правління Національного банку України №223 від 30.04.2010 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.210 р., так, наприклад, пунктом 1.4 якого визначено, що користувачем платіжних послуг є фізична або юридична особа, яка відповідно до договору за допомогою спеціального платіжного засобу користується платіжною послугою як платник та/або одержувач. «Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків національній і іноземній валютах», затверджена постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 р. №492, відповідно, наприклад, до п.1.5, 1.9 якої, визначено, що Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції, при цьому Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис. Та, між інших, з положень визначених пунктами 1.18, 1.19 зазначеної Інструкції, встановлено, що у разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку, тексти заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів (за потреби) можуть бути зазначені в договорі банківського рахунку між банком і клієнтом - фізичною особою за довільною формою, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних додатках до цієї Інструкції. Отже, з наведеного вище вбачається, що заява, що була написана відповідачем 24.11.2009 р. може бути зазначена у Договорі банківського рахунку, а не замінює собою Договору.

Посилання позивача на ч.1 ст.634 ЦК України, суд також вважає безпідставним, оскільки положеннями даної норми визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, однак наявності приєднання відповідача до умов, правил та тарифів, про які вказує сторона позивача, в цілому – судом не встановлено.

Відповідно до положень ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, з зазначених вище вимог законодавства, вбачається, що основною умовою відкриття рахунку, видачі платіжної картки є не написання заяви, а укладання договору, який повинен відповідати вимогам законодавства України, та у договорі про надання та використання платіжної картки, обов’язково мають бути наявні усі складові договору, предмет договору, вид платіжного засобу, права, обов'язки сторін договору, тощо, у тому числі Умови, правила та тарифи про які зазначає сторона позивача, при цьому усі умови викладені у договорі повинні бути погоджені усіма сторонами договору з усіх складових.

Відповідно до положень ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, позивач має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц).

У зв’язку зі встановленням відсутності узгодженого усіма сторонами договору від 24.11.2009 р. б/н., або договору приєднання, укладених між позивачем та відповідачем, неможливим та безпідставним є і нарахування позивачем відповідачу, зазначених у позові, процентів, пені та штрафів та застосування при вирішенні питання, у тому числі і розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Клопотань про призначення по справі відповідних експертиз з метою обґрунтування своїх вимог та наданих суду розрахунків – від позивача до суду не надходило.

З Виписки по особовому рахунку на ім`я відповідача, відкритого у «ПриватБанку» (а.с.60-69, 77-86), судом встановлено, що 24.11.2009 р. позивачем було надано відповідачу у користування грошові кошти Банку і, фактично, за період з 24.11.2009 р. по 21.11.2017 р. (включно) по вказаному у Виписці рахунку, здійснювалися операції з використання, як у безготівковій так і у готівковій формі, наявних на ньому грошових коштів, у вигляді їх зняття, переведення на інші рахунки, електронні перекази, оплати послуг або товару, не на користь позивача, у загальному розмірі 122329,08 грн., при цьому, доказів, що кошти використовувалися ні відповідачем та не на її потреби – суду не надано.

Також встановлено здійснення покупок за послугою наданою Банком «Оплата частинами» в магазинах м.Енергодара. Так, в рахунок погашення щомісячних платежів за вказаною послугою «оплата частинами» за здійснену покупку в магазині «Алло» м.Енергодар пр.Будівельників, 27 - було здійснено списання грошових коштів 24.02.2017 р., 24.03.2017 р., 24.04.2017 р. в загальному розмірі 1830,66 грн. (а.с.63-63зворот, 80-81), а за здійсненою послугою в РТехнокС37 м.Енергодар, вул.Українська, 37 - було здійснено списання грошових коштів 07.01.2016 р., 07.02.2016 р., 07.03.2016 р., 07.04.2016 р., 07.05.2016 р., 07.06.2016 р. – у загальному розмірі 2619,08 грн. (а.с.66-66зворот, 83-83зворот). Загальна сума здійснених відрахувань за послугою «оплата частинами» становить суму у 4449,74 грн., доказів, що відповідач не здійснювала покупки за послугою «оплата чистинами», тобто не купувала товар у вказаних магазинах за вказаною послугою, – матеріали справи не містять, отже, ці витрати є витратами відповідача на власні потреби. Загальний же розмір грошових коштів витрачених відповідачем, на різноманітні потреби, з цього рахунку становить суму у 126778,82 грн.

При цьому, з даної Виписки по рахунку також встановлено, що на зазначений в ній рахунок, шляхом як готівкового так і безготівкового поповнення чи переказу, а також шляхом автоматичного списання, було внесено суму грошових коштів у загальному розмірі 121898,91 грн. за період з 23.12.2009 р. по 03.04.2018 р. (включно).

Шляхом математичного віднімання отриманих суми грошових коштів, які були внесені на рахунок - 121898,91 грн. та які були використані відповідачем на свої, різноманітні, потреби - в сумі 126778,82 грн., судом встановлено, що розмір запозичених відповідачем (використаних) грошових коштів позивача становить суму у 4879,91 грн., що спростовує посилання відповідача на те, що нею було використано грошових коштів позивача лише в розмірі 500 грн.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача встановлений судом розмір використаних не власних коштів відповідача в сумі 4879,91 грн., однак інші вимоги позову не підлягають задоволенню, з підстав викладених вище.

Щодо розподілу судових витрат:

Згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно платіжного доручення від 29.08.2018 р. позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду в розмірі 1762,00 грн. (а.с.1).

Враховуючи приписи ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача розмір сплаченого позивачем судового збору в сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 43, 76-83, 131, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Вимоги позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, рах.№29092829003111, МФО: 305299) суму заборгованості в розмірі 4879 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дев’ять) гривень 91 копійку.

В задоволені решти вимог позовної заяви – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, рах.№29092829003111, МФО: 305299) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення в повному обсязі складено 23.04.2019 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба