Постанова № 8138162, 01.03.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 р. Справа № 2а-6456/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: представника позивача Кавуна В.В. за довіреністю; відповідача ОСОБА_2; представника відповідача ОСОБА_3 (адвокат), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Городищенському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

ДПІ у Городищенському районі звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 2 585 грн. 30 коп. фінансових санкцій.

Позивач зазначав, що за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до відповідача, за рішенням № 0002802310 від 19.11.2009 р., застосовані фінансові санкції в сумі 2 585 грн. 30 коп.

Оскільки зазначені фінансові санкції відповідачем не сплачені, позивач просив стягнути їх у судовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що акт перевірки, який став підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, містить недостовірні відомості. Зокрема, відповідач зазначав, що його дружина ОСОБА_4, яка підписала акт перевірки в якості продавця, ніколи не перебувала з ним в трудових відносинах. Відповідач також стверджував, що викладений в акті перевірки факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями не мав місце.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Городищенською районною державною адміністрацією 13 червня 2006 р.

Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом «Закон №265/95-ВР»).

Згідно статті 15 цього Закону контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до наданого позивачем плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил реалізації і зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого головою ДПА в Черкаській області, здійснення перевірки магазину відповідача було заплановано на жовтень 2009 р.

Відповідно до вимог Закону №265/95-ВР та на виконання плану перевірок 29 жовтня 2009 р. посадовцями державної податкової служби була проведена перевірка магазину, розташованого по АДРЕСА_2 в якому здійснює підприємницьку діяльність відповідач.

За результатами перевірки складено акт від 29.10.2009 р. за № 00075/1467/23-107/2463808638. Згідно даним вказаного акта при здійсненні перевірки встановлено факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, яка склала 517 грн. 06 коп.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена розділом V цього Закону.

Зокрема, відповідно до статті 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі даних акта перевірки від 29.10.2009 р., позивачем 19 листопада 2009 р. прийнято рішення № 0002802310 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 585 грн. 30 коп.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, обєктивно підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. Зокрема, даними опису наявних готівкових коштів.

Суд також посилається на свідчення осіб, які здійснювали перевірку. Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили про обставини проведення перевірки і їх показання не суперечать доказам, наявним в матеріалах справи, а тому суд вважає ці показання такими, що заслуговують на довіру.

Беручи до уваги зазначені докази, пояснення свідків суд знаходить твердження ФОП ОСОБА_2, стосовно того, що факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями не мав місце, недостовірними та вважає ці твердження обраним відповідачем способом захисту з метою уникнення відповідальності за допущене порушення.

Що стосується свідчень ОСОБА_4 (дружини відповідача) то суд не отримав жодного прийнятного та переконливого доказу на підтвердження її показань.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У звязку з цим суд бере до уваги, що за результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно продавця ОСОБА_4 і постановою судді Городищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2010 р. у справі №3-1469 останню притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У світлі цих обставин суд не приймає показання названого свідка як доказ.

Щодо твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 не перебувала з ним в трудових відносинах, то судом встановлено, що саме дружина відповідача здійснила реалізацію товарів при здійсненні контролю за проведенням розрахункових операцій. Ця обставина не заперечувалась і самим відповідачем.

Відсутність же належним чином укладеного трудового договору не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за допущене порушення.

Що стосується посилання відповідача на той факт, що в листопаді 2009 р. він не отримав рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у звязку з чим не міг його оскаржити, то суд зауважує, що частиною 2 статті 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки згаданий термін не сплинув і на момент розгляду цієї справи, відповідач мав можливість оскаржити рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом звернення до суду з позовом.

У будь-якому випадку зазначена обставина не є перешкодою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, застосованих за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно статті 25 Закону № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відповідач застосовані до нього фінансові санкції не сплатив.

Беручи до уваги викладене, ретельно дослідивши аргументацію відповідача, виходячи з сукупності наявних доказів, суд вважає обґрунтованим право позивача вимагати на підставі п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стягнення застосованих до відповідача і не сплачених ним в добровільному порядку фінансових санкцій та знаходить вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у Городищенському районі (Черкаська область, м. Городище, вул. Миру, 119, ідентифікаційний код 34393334) штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 585 (дві тисячі пятсот вісімдесят пять) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 04 березня 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький