Рішення № 81380943, 08.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13121/18

Провадження № 2/234/310/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Сухоручко Ю.О.

при секретарі Харькової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краматорську цивільну справу №234/13121/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

Обставини справи:

До Краматорського міського суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 01.09.2016 року вона була прийнята, згідно Наказу від 31.08.2016 року №1/ОС на посаду заступника головного бухгалтера у виробничий підрозділ «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українаська залізниця». Звільнена 17.07.2017 року з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату, відповідно до Наказу від 10.07.2017 року №5820/ДН-ос, про що зроблена відмітка у трудовій книжці. Документи для остаточного розрахунку, згідно Наказу №899-Н від 26.06.2017 року, а саме первинні документи були нею направлені в структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (м. Лиман) до робочої комісії з опрацювання первинних документів (справа №110). До 13.07.2017 року вона знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною після 3-х років, про що свідчить наказ №1/в-т від 12.01.2017 року на підставі довідки №482/5 від 14.12.2016 року КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Краматорськ». На день звільнення ій нарахована, але не виплачена заробітна плата за липень 2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та одноразова грошова вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України, що у сумі складає: 10101,68 грн., відповідно до наданих відповідачем розрахунків заробітної плати. Ця сума складається із суми заробітної плати за липень 2017 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (код нарахування 308) та одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України (код нарахування 651). По теперішній час суми, що належать їй від підприємства, не виплачені. Дії ПАТ «Укрзалізниця» по несвоєчасній виплаті заробітної плати та інших нарахувань є протиправними. У зв’язку з тим, що вона знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною після 3-х років, розрахунок середньоденного заробітку веденься наступним чином: (заробітна плата (оклад) + вислуга років 25%) / (середню кількість календарних днів у місяці). Заробітна плата складає 6213,00 грн. Вислуга років 25% (відпрацьовано 15 років). Середня кількість календарних днів у місяці розрахована на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» і складає 29,5 календарних днів у місяці (365-11/12). Середньоденний заробіток складає (6213,00 + (6213,00 х 0,25) / 29,5 = 263,27 грн. З урахуванням належних утримань (податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5%) середньоденний заробіток складає: 263,27 – (263,27 х 0,18) – (263,27 х 0,015) = 211,93 грн. Період невиконання роботодавцем свої зобов’язань по виплаті усіх належних платежів станом на 23.08.2018 року становить 402 днів, тому сума середнього заробітку за період затримки з 18.07.2017 року по 23.08.2018 року складає: 402 дня х 211,93 грн. = 85195,86 грн. Невиплата заробітної плати у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, тому вимагає відшкодуванню завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн. Таким чином, загальна сума позовних вимог складає: 10191,68 грн. +85195,86 грн. + 5000 грн. = 100387,54 грн. Просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 10191,68 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 85195,86 грн.; моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» № 1669 – VII від 02.09.2014 року, розпорядження КМУ від 02.12.2015р. № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція (далі Розпорядження 1275-р), відповідно до якого Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 року визначено районами проведення антитерористичної операції. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався. У зв’язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у м. Донецьк, Ясинувата у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження №12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України. Висновоком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в тому числі в м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березеня 2017 року. Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами. Відповідач не мав об’єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем професійних обов’язків та виконати свої зобов’язання за трудовим договором. Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальної цілостності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків відповідачем, передбачени трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. У зв’язку із чим вважаємо, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ПАТ «Укрзалізниця» своїх обов’язків перед позивачем. До матеріалів справи позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток. Одночасно з цим повідомляємо, що ОСОБА_1 12.10.2017 року отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року у мумі 243,00 грн.

У зв’язку з вищенаведеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с.28-31).

В судове засідання позивачка не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, але в письмовому відзиві просив розгляд справи провести без участі представника відповідача.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 01.09.2016 року на посаді заступника головного бухгалтера у виробничому підрозділі 2Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17.07.2017 року звільнена у зв’язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно до наказу №5820/ДН-ос від 10.07.2017 року. (а.с.11-14)

Відповідно до наказу №1/в-т, ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною після 3 років на 182 календарних днів з 12.01.2017 року по 12.07.2017 року в обов’язковому порядку, згідно ч.3 ст.25 Закону України «Про відпустки» (а.с.15)

Відповідно до видаткового касового ордеру №3771 від 12.10.2017 року, ОСОБА_1 12.10.2017 року отримала депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 243,00 грн. (а.с.50)

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, ОСОБА_1, дійсно працювала з 01.09.2016 року по 17.07.2017 року на посаді заступника головного бухгалтера в виробничому підрозділі «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», розташованого у м. Донецьку та її дохід за березень 2017 року становив 243,00 грн. (а.с.51)

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, середньоденна заробітна плата позивачки станом на 28.02.2017 року становила 163,27 грн. (а.с.55)

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданого ПАТ «Українська залізниця» від 16.01.2018 року, засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк, починаючи з 20.03.2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління Донецького структурного підрозділу і виробничими потужностями, які були закріплені за ним та припинена господарська діяльність (а.с.33-49).

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-рзатверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Донецьк.

Встановлено, що позивачка продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції, та виробнича діяльність якого здійснювалась на території проведення АТО (м. Донецьк).

Таким чином, позивачка за своїм вибором погодилась з виконанням роботи в умовах проведення АТО та на території, яка є тимчасово непідконтрольною Україні.

У зв’язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих у м. Донецьк, Ясинувата у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідност. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Відповідно до ч. 12 ст.10 Закону України «Про відпустки», власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Наказом Державного комітету статистики України 489 від 5 грудня 2008 року затвердженні типові форми первинної облікової документації зі статистики праці (із наступними змінами та доповненнями).

Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3 вищезазначеного наказу). На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2 наказу Держкомстату № 489).

Відповідно до п.п. б) п. 121 наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 року «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» підприємствами ведуться реєстраційні журнали з кадрових питань (особового складу) зі строком зберігання 75 років.

Відповідач не надав інформації про кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації в зв’язку зі звільненням. До матеріалів справи позивачем, в порушення ст. 81 ЦПК України, не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток.

А саме, розрахунок заробітної плати за липень 2017 року, відповідно до якого сума до виплати склала 10191,68 грн. (а.с.18) не містить необхідних реквізитів, а саме печатки підприємства та підпису посадової особи; копія наказу про припинення трудового договору від 10.07.2017 року, в якому зазначена компенсація за 15 днів відпустки, не є достатнім для нарахування такої компенсації.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов’язань згідно ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вимога щодо наявності вини в діях роботодавця, також передбачена ч. 6 ст. 235 КЗпП.

Відповідно до ч. 12 ст.10 Закону України «Про відпустки», власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Наказом Державного комітету статистики України 489 від 5 грудня 2008 року затвердженні типові форми первинної облікової документації зі статистики праці (із наступними змінами та доповненнями).

Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3 вищезазначеного наказу). На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2 наказу Держкомстату № 489).

Відповідно до п.п. б) п. 121 наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 року «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» підприємствами ведуться реєстраційні журнали з кадрових питань (особового складу) зі строком зберігання 75 років.

В розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації в зв’язку зі звільненням. До матеріалів справи позивачем, в порушення ст. 81 ЦПК України, не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток.

Таким чином, вказана позивачем у позовній заяві кількість невикористаних днів відпуски допустимими доказами не підтверджена, а тому не може бути взята судом до уваги.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності засобівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога,' збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Таким чином, суд вважає, що відсутня вина роботодавця в не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем, бо з 20 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, у зв’язку із чим відсутні вина відповідача щодо його дій у невиплаті заробітної плати, що виключає можливість стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, у зв’язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №2159цс15, від 23.03.2016 року у справі №6-364цс16, від 11.05.2016 року у справі №6-383цс15, від 25.05.2016 року у справі №6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Враховуючи вищезазначених норми права, обставини справи, зокрема ту обставину, що факт наявності або відсутності заборгованості з виплати заробітної плати у відповідача перед позивачем не доведений позивачем по справі належними та допустимими доказами, бо підприємство починаючи з 20.03.2017 року втратило контроль над виробничими потужностями, нерухомим майном та документацією, розташованими в зоні АТО, та висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, судом також не встановлена наявність вини відповідача у порушенні трудового законодавства перед працівниками, звільненими в період встановлення непереборної сили, тобто з 20.03.2017 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується нормами ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, в позові відмовлено, то на підставі частин 6 та 7 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне компенсувати витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 21, 47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст. 263, 617 ЦК України, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Краматорського

міського суду ОСОБА_2