Вирок № 81380812, 24.04.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/989/19

Номер провадження 1-кп/585/203/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: Машини І.М.,

за участю секретаря: Рибіної Н.В.,

за участю прокурора: Думал С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

потерпілого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Роменського міськрайонного суду Сумської області кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мельники Липоводолинського району Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого завідувачем машино-тракторним парком ТОВ «Альянс», раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 22.09.2018 близько 10 год. 35 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2121», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Альянс», рухаючись із м. Ромни у напрямку смт. Липова Долина, на 11 км автодороги Т-19-13 «Ромни - Липова Долина - Лебедин», поблизу с. Галенкове Роменського району виявив нерухомий автомобіль марки «Geely» -, державний номерний знак НОМЕР_3 , що знаходився попереду на його смузі руху на проїзній частині, яка має по одній смузі руху в обох напрямках. З метою зменшення швидкості для подальшого об`їзду перешкоди - автомобіля марки «Geely», ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 12.3 Правила дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не врахувавши дорожню обстановку, не впевнившись у безпеці маневру, застосував екстренне гальмування, в результаті чого автомобіль, яким він керував, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий рухався по своїй смузі руху із смт. Липова Долина в напрямку м. Ромни.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 та пасажир автомобіля «ВАЗ 21063», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали тілесні ушкодження.

Згідно Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (з наступними змінами, далі - Правила дорожнього руху України), в даній дорожній ситуації від водія автомобіля «ВАЗ 2121» вимагалось перш за все враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, що передбачено вимогами Правил дорожнього руху України. Дана дорожня обстановка не ставила водія автомобіля «ВАЗ 2121» у безвихідне положення та не змушувала його виконувати екстрені дії направлені на гальмування. Самовільне (некероване) зміщення автомобіля «ВАЗ 2121» на смугу зустрічного руху, де відбулося його зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21063», в даному випадку було зумовлено управлінськими діями його водія, а саме, застосуванням водієм автомобіля «ВАЗ 2121» екстреного гальмування в дорожній обстановці, яка цього від нього не вимагала. Тобто водій ОСОБА_1 повинен був своєчасно знизити швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2121» шляхом виконання плавних управлінських дій.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 19/119/9-1/35е від 13.02.2019 у даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 2121», з технічної точки зору, повинен був діяти згідно вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «ВАЗ 2121» мав технічну можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія автомобіля «ВАЗ 2121», з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 53 від 29.01.2019 у ОСОБА_2 виявлені наступні пошкодження: політравма, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітини, забій органів межостіння, забій легень, лівобічний гемоторакс, розрив діафрагми зліва, розрив селезінки, гематома та забій хвоста підшлункової залози, заочеревенна гематома зліва, розрив брижі тонкої кишки, розрив лівої долі печінки, внутрішньочеревна кровотеча, відкритий перелом-вивих обох кісток ліктьового суглоба, перелом вертлюжної впадини зліва, після травматичний панкреанекроз, абседування хвоста підшлункової залози, товстокишкова нориця. Пошкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, не можуть братися до уваги оскільки не підтверджені клінічною та неврологічною симптоматикою. Пошкодження у вигляді: забій легень, забій грудної клітини, забій органів межостіння не можуть братися до уваги при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки забій поняття клінічне. Пошкодження у вигляді: розрив діафрагми зліва, розрив селезінки, гематома хвоста підшлункової залози, заочеревенна гематома зліва, розрив брижі тонкої кишки, розрив лівої долі печінки, що супроводжувалися кровотечею, після травматичний панкреанекроз, абседування підшлункової залози, товстокишкова нориця відноситься до тяжкий тілесних ушкоджень згідно додатку до правил про проведення СМЕ наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 пункт 2.1.1 (а,б), а також 2.1.3(л,о). Пошкодження у вигляді перелому обох кісток лівого ліктьового суглобу, а також перелом вертлюжної впадини зліва відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалості розладу здоров`я згідно додатку до правил про проведення СМЕ наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995. Механізм утворення даних тілесних ушкоджень неодноразова дія тупого предмета (предметів), не виключено, що за обставин, що відбувались під час подій 22.09.2018. Характер пошкоджень, переважання внутрішніх пошкоджень над зовнішніми, свідчить на користь ДТП.

Витрати на лікування потерпілому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відшкодував.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєнні злочину визнав, суду пояснив, що 22.09.2018 близько 10 год. 35 хв. рухався із м. Ромни у напрямку смт. Липова Долина, намагався об?їхати машину, що стояла по переду, яку він спочатку не помітив бо не було аварійного знаку, застосував екстрене гальмування, виїхав на зустрічну смугу по якій рухалися автомобілі, в результаті чого і сталося ДТП, у скоєному кається, шкоду потерпілому відшкодував, цивільний позов заявлений прокурором визнав.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив про проведення скороченого судового розгляду і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з"ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст тих обставин, які не оспорює, чи є добровільною та істинною її позиція, а також роз"яснив учасникам процесу, що у разі не дослідження судом доказів, вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не оспорювалися, в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 доказана, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, у розумінні ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ступеню тяжкості злочину, що відноситься, згідно ст. 12 КК України, до тяжкого злочину, тяжкості тілесних ушкоджень, думки потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, ставленням самого ОСОБА_1 до вчиненого, його поведінки під час та після вчинення злочинних дій, даних, що характеризують його особу, зокрема те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, суд враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та із урахуванням особи винного, суд вважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та перейти до іншого більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті Особливої частини Кодексу у виді обмеження волі терміном на 2 (два) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами, як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з ступінню тяжкості злочину, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді обмеження волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування не застосовувався і під час судового розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотання про застосування запобіжного заходу, тому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відповідно до вимог ст. 331 КПК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі: Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування в сумі 33301 грн. 24 коп., враховуючи положення ч.4 ст. 206, 1206 ЦПК України, постанову КМУ від 16.07.1993 «Про затвердження порядку начислення фактичних витрат установ охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій і зачислення стягнутих з винних осіб грошових сум до відповідного бюджету і їх використання» та надані розрахунки витрат, суд визнає таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по оплаті судових експертиз в розмірі 6435 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та положень ст.ст. 349, 371, 373, 374 Кримінально процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обрано.

Початок строку покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави в особі: Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради (розрахунковий рахунок 31415544018011 МФО 899998, код платежу 24060300, ідентифікаційний код 37929744, банк Казначейство України/ЕАП) 33301 (тридцять три тисячі триста одна) грн. 24 коп. коштів витрачених закладам охорони здоров?я на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, судові витрати за проведення експертиз: №19/119/9-1/376е від 21.11.2018, №19/119/9-1/375е від 23.11.2018, №19/119/9-1/374е від 30.11.2018, №19/119/9-1/5е від 13.02.2019 в сумі 6435 (шість тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2018 на автомобіль «ВАЗ 21063», днз НОМЕР_4 ,свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля серії НОМЕР_5 , та поліс ОСЦПВ № АМ/5504817,які після набрання вироком законної сили повернути володільцю ОСОБА_2 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2018 на автомобіль «ВАЗ 2121», днз НОМЕР_2 ,свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля серії НОМЕР_6 , та поліс ОСЦПВ № АМ/4156694,які після набрання вироком законної сили повернути власнику ТОВ «Альянс».

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням обмежень передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: підпис...

Копія вірна...

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина