Ухвала суду № 81378707, 23.04.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/716/19

УХВАЛА

23 квітня 2019 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Манжос Н. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Кілійської міської ради Одеської області, Кілійської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2019 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла заява, яка від імені позивача ОСОБА_1 , підписана його представником ОСОБА_2 до відповідачів Кілійської міської ради Одеської області, Кілійської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

При ознайомлені з позовною заявою встановлені підстави для залишення позову без руху, у зв`язку з недодержанням вимог ст. 175 ЦПК України, виходячи з наступного.

Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств проводилось відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, право на земельну частку (пай) мають, у тому числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п. 24, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно зі статтею 257 ЦК у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом. Якщо для певних правовідносин, пов`язаних зі здійсненням права власності на землю чи користування нею, законом встановлено інші строки звернення до суду за вирішенням спору, застосовуються ці строки.

Відповідно до положень п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На порушення зазначених норм, позивачем при викладені обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги не дотримано вимог ст. 175 ЦПК України, а саме:

- не надано підтвердження відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що позивач на період паювання земель та на дату реєстрації державного акту на право колективної власності на землю, передану у колективну власність КСП «Україна», був членом КСП «Україна»;

- не надано відповідно до доказу із зазначенням причини, у зв`язку з якими позивач не був включений до списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Україна», які мали право на земельну частку (пай);

- не конкретизовані вимоги в частині розміру земельної частки (паю) на який позивач просить визнати право власності;

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору, у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік», у ст.7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 1921 грн.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини зокрема, рішення від 19.06.2001 року «Креуз проти Польщі», не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Таким чином позивачу необхідно зазначити ціну позову для визначення суми сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175, 185, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Кілійської міської ради Одеської області, Кілійської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай) залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кілійського районного суду Н. В. Манжос