Рішення № 81376970, 23.04.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/760/19

провадження №: 2/398/911/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"23" квітня 2019 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Крімченко С.А.,

при секретарі Куліковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрії цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.02.2006 року відповідач звернувся до ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання кредиту та отримав кредит у розмірі 5500грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої підписом у анкеті-заяві від 16.02.2006 року підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з запропонованими ЗАТ КБ «Приватбанк» умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту , встановленого Банком , відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку додаються до позовної заяви.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено назву позивача, замість «Закрите акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк» на «Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке й стало правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно наказу Мінфіну України № 519 від 21.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ «Приватбанк»).

Відповідач в порушення умов договору несвоєчасно сплачував заборгованість по кредитному договору, тому виникла прострочена заборгованість, яка, згідно позовної заяви, станом на 31.01.2019 року становить 112018грн. 60коп., з яких:

3714, 83грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом;

98211,95грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

4281,41грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована складова);

5310,41грн. - штраф (процентна складова).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір на суму 1921 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання, які було направлено на адресу вказану в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, повернулась з відміткою про невручення. Разом з тим, згідно довідки управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 14.03.2019 року №639/65/16, ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Крім того, 29.03.2019 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 на 11год. 00хв. 23.04.2019 року на розгляд зазначеної цивільної справи.

Враховуючи викладене, відповідач вважається таким, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 16.02.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складався із заяви відповідача, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банка. За цим договором позивач надав відповідачу кредит 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із заяви від 16.02.2006 р. вона містить пункт наступного змісту: «Я згоден (на), що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка складає між мною та Банком договір про надання банківських послуг».

Під час укладення договору від 16.02.2006 р. були дотримані вимоги як частини 1, так і частини 2 ст. 207 К України, оскільки всі умови договору викладені у письмовій формі на паперових носіях, а сам договір скріплений підписами обох сторін.

Отже, доведеним є факт, що 16.02.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свою згоду з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку відповідач ОСОБА_2 підтвердив у заяві, власноручно підписавши її.

Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено назву позивача, замість «Закрите акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк» на «Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке й стало правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно наказу Мінфіну України № 519 від 21.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ «Приватбанк»).

Позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що позичальник не виконує свої зобов’язання по кредитному договору, виникла прострочена заборгованість, яка станом на 31.01.2019 року становить 112018грн. 60коп., з яких:

3714, 83грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом;

98211,95грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

4281,41грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована складова);

5310,41грн. - штраф (процентна складова).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17, від 30 листопада 2016 року у справі №6-82цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 та Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №389/3409/16-ц (провадження №61-1036св17).

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 82 ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір процентної ставки було збільшено 01.04.2015 року, разом з тим, враховуючи, що відповідачем здійснювались останні платежі на погашення заборгованості після збільшення відсоткової ставки, зокрема 29.09.2015 року в розмірі 1,91грн. та 12.03.2016 року в розмірі 1,91 грн., суд приходить до висновку про визнання відповідачем збільшеної відсоткової ставки, тому позов в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання він зобов'язаний сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням.

Також умовами договору про надання банківських послуг передбачена сплата пені у разі прострочення виконання зобов'язання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

Думку позивача через його неявку в судове засідання щодо стягнення цивільно-правової відповідальності з’ясувати неможливо, тому з метою недопущення подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань.

Щодо стягнення штрафів суд зазначає, що умовами кредитного договору передбачено обов'язок відповідача сплатити штрафи в розмірі 500,00 грн. та + 5% від суми позову, тому, враховуючи часткове задоволення позову з відповідача підлягає стягненню штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн. та 5% від стягнутої суми (3714,83грн.(тіло кредиту) + 98211,95 (відсотки за користування кредитом) х 5%), що становить 5096,34грн.

Оскільки відповідач не виконав встановлені кредитним договором зобов’язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 107523,12грн., яка складається з: 3714,83грн. – тіло кредиту, 98211,95грн. – заборгованість за відсотками, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 5096,34 грн. – штраф (процентна складова), що виникла станом на 31.01.2019 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір з відповідача, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1843,91грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 16.02.2006 року в сумі 107523(сто сім тисяч п’ятсот двадцять три)грн. 12 коп., яка складається з: 3714,83грн. – тіло кредиту, 98211,95грн. – заборгованість за відсотками, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 5096,34 грн. – штраф (процентна складова), та яка виникла станом на 31.01.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 1843грн. 91 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2019 року.

Суддя С.А.Крімченко