Рішення № 81375364, 24.04.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20753/18

Провадження № 2/344/2148/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

за участю представника Позивача ОСОБА_2, Відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капіталь» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, –

В С Т А Н О В И В:

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капіталь» (надалі – «Позивач», «ОСББ «Капіталь») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 Миколайоввича (надалі – «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_3 на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «КАПІТАЛЬ» основний борг в розмірі 16798,34 грн. (шістнадцять тисяч сімсот дев’яносто вісім грн. 34 коп.) за період з 01 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року, суму індексу інфляції за весь час прострочення боргу в розмірі 5 115,83 грн. (п’ять тисяч сто п’ятнадцять грн. 83 коп.) та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 1 214,00 грн. (одна тисяча двісті чотирнадцять грн. 00 коп.), а разом загальна сума – 23 129,17 грн. (двадцять три тисячі сто двадцять дев’ять грн. 17 коп.)

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є балансоутримувачем та здійснювачем утримання будинку, в якому проживає та є власникром квартири № 1, що знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. Слави Стецько, 11А. Станом на час розгляду даної справи Відповідачем за період з 01 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року спожито послуги з централізованого опалення, водопостачання та послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, які не оплачено в повному обсязі, відповідно, за Відповідачем обліковується заборгованість на суму 16798,34 грн., яка всупереч вимогам чинного законодавства України є не оплаченою.

Крім того, Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов’язання, які Позивач просить стягнути з Відповідача.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, як було зазначено Відповідачем, він щомісячно оплачує комунальні послуги в розмірі 210,00-250,00 грн., і саме таку суму вважає конституційною гарантією для себе, як споживача послуг.

Крім того, Відповідач покликався на те, що до 2018 року він користувався субсидією, а тому не повинен був оплачувати вартість комунальних послуг. Ненадання йому у 2018 році субсидії, на думку Відповідача, є протиправним, а тому у казаний період він продовжував оплачувати за комунальні послуги у розмірі в середньому до 250,00 грн. щомісячно, надавши суду відповідні квитанції про оплату.

Відзиву на позов Відповідачем суду не подано.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, яка є бухгалтером ОСББ «Капіталь» ат одночасно сусідкою Позивача, роз’яснила суду порядок нарахування в житловому будинку, де проживає Позивач комунальних послуг, порядок формування рахунків на оплату та порядок ознайомлення жителів будинку з такими рахунками.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ОСОБА_5 встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_3 є власником квартири №1 в будинку №11А, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Слави Стецько.

В будинку №11А, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Слави Стецько створено Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капіталь», яке є балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку.

Згідно п. 1 розділу І Статуту Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «КАПІТАЛЬ» 2017 р. (нова редакція) (надалі – Статут ОСББ «Капіталь») Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «КАПІТАЛЬ» (далі – об’єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі – співвласники) багатоквартирного будинку № 11А (далі - будинок), що розташований на вулиці Слави Стецько в місті Івано-Франківську, Івано-Франківської області відповідно до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Метою створення об’єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов’язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п. 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «Капіталь»).

Завданням та предметом діяльності об’єднання є: - забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; - забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; - сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами; - забезпечення виконання співвласниками своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання (п. 3 розділу ІІ Статуту ОСББ «Капіталь»).

Співвласник зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (п. 2 розділу V Статуту ОСББ «Капіталь»).

Факт надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення та факт централізованого опалення підтверджується укладеними ОСББ «Капіталь» з виконавцями послуг Договором №376 про забезпечення житлових будинків послугами централізованого постачання холодної води та водовідведення від 29.12.2011 року (а.с.16-17) та Договором №144 купвлі-продау теплової енергії від 12.10.2012 року (а.с.18-21).

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Відповідач ОСОБА_3 є споживачем житлово-комунальних послуг, оскільки їх отримує.

Факт надання послуг з централізованого опалення та водопостачання щодо будинку, в якому знаходиться квартира, власником якої є Відповідач, Відповідачем не спростовано.

В той же час, як встановлено ОСОБА_5, отримуючи послуги з централізованого опалення, водопостачання та послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, Відповідачем, як споживачем цих послуг, не здійснювалося в повному обсязі оплати вартості вказаних послуг.

Так, як вбачається із наданих Відповідачем суду копій квитанції на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.33-43), протягом 2015-2018 років ОСОБА_3М, оплачував комунальні послуги в загальному розмірі щомісячно в середньому до 250,00 грн.

У зв’язку з цим, як вбачається з Розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за період 2015-2018 років, загальна заборгованість Відповідача становить загалом 16798,34 грн. (а.с. 13).

Належних доказів, які б спростовували проведений Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за надані послуги, Відповідачем ОСОБА_5 не надано, а ОСОБА_5 відповідних обставин не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ОСББ «Капіталь» звернулося до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми заборгованості.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

ОСОБА_5 встановлено, що між балансоутримувачем та виконавцями послуг укладено договори на постачання відповідних послуг.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов’язань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є зобов’язанням, у якому, серед інших прав і обов’язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) – вимагати сплату коштів за надані послуги.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов’язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

У спірних правовідносинах в ході судового розгляду справи судом встановлено. Що в період 2015-2018 роки Відповідач оплачував відповідні житлово-комунальні послуги в середньому в загальному розмірі до 250,00 грн. щомісячно..

До 2018 року Відповідачу було надано субсидію, однак він щомісячно перевищував норму споживання послуг опалення, яка покривалася даною субсидією, а тому відповідно до вимог чинного законодавства повинен був оплачувати надміру спожитий від соціальної пільги обсяг відповідної послуги.

У 2018 році у зв’язку із наявністю заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг Відповідачу було відмовлено у видачі субсидії, а тому він повинен був оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги в повному обсязі.

Посилання Відповідача в судовому засіданні на незаконність, на його думку, відмови у видачі йому субсидії у 2018 році, є необґрунтованою, оскільки незгода споживача з діями щодо відмови у видачі субсидії не може бути підставою для звільнення його від обов’язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Стосовно посилання Відповідача в судовому засіданні на ту обставину, що в окремих кімнатах його квартири відсутні батареї, що свідчить про те, що він фактично не отримує послуги опалення, Суд вважає неогрунтованими, оскільки Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що він у встановленому чинним законодавством порядку дотримався процедури відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та отримав відповідний дозвіл на таке відключення.

Чинним законодавством (Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року № 4) встановлено імперативний порядок відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, відповідно до якого єдиною підставою припинення надання послуг централізованого опалення і гарячого водопостачання (та, відповідно, припинення обов’язку у споживача щодо їх оплати) є акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений Міжвідомчою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГОП.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідачів перед Позивачем за надані послуги з централізованого опалення та водопостачання, послуги утримання будинків та прибудинкової території є підставною та обґрунтованою, а обов’язок Відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону та відповідних укладених балансоутримувачем з виконавцями послуг договорів.

Суд повторно звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання відповідних житлово-комунальних послуг, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідача, ОСОБА_3 не надано, а ОСОБА_5 таких обставин не встановлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а стягненню з Відповідачів на користь Позивача підлягає сума заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 16798,34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, Позивачем розраховано суму інфляційних збитків в розмірі 5115,83 грн. Та на підставі вимог ст. 625 Цивільного кодексу України суму трьох відсотків річних у 1214,00 грн. вказані вимоги є обґрунтованими, базуються на вірному розрахунку, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з Відповідача підлягає сплачена Позивачем сума судового збору в розмірі 1762,00 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 22, 23, 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 280-282, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капіталь» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капіталь» заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг, а саме основний борг в розмірі 16798,34 грн. за період з 01 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року, суму індексу інфляції за весь час прострочення боргу в розмірі 5 115, 83 грн. та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 1 214, 00 грн., а всього 23 129,17 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капіталь» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2019 року.

Суддя Домбровська Г.В.