Рішення № 81375005, 05.04.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4416/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участі секретаря судового засідання Ліман С.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди землі переукладеним,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом звернулось ОСОБА_4 «АПК-Інвест», в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422483900:25:000:0041 площею 4,43 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 січня 2018 року за номером запису 24464803, та визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 на договір оренди землі з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041 площею 4,43 га на тих самих умовах, що раніше укладений, починаючи з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (17.01.2018 р.) у редакції, що додається; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2012 року між ОСОБА_4 «АПК-Інвест» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради під номером 995, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в оренду позивачу земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, належну їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0173741, виданого 30.08.1996 року Костянтинівською районною державною адміністрацією. Позивач виконує свої зобов’язання за договором оренди, сплачуючи на користь відповідача орендну плату.

ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041. Про вказані обставини ОСОБА_2 позивача не повідомила та в порушення умов договору оренди 17.01.2018 року уклала з ОСОБА_3 договір оренди землі, який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24464803. Об’єктом вказаного договору є земельна ділянка, яка не вибувала з 22 березня 2012 року з користування позивача та в теперішній час засіяна та обробляється ним.

20.09.2018 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір міни № 1552, предметом якого стала земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041, площею 4,43 га. На підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 17.01.2018 року право оренди ОСОБА_3 було припинено, про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення речового права. Незважаючи на викладені обставини вважає, що договір оренди земельної частки (паю) від 22.03.2012 року не припинено та на виконання вимог закону та договору має бути визнаним переукладеним саме з ОСОБА_2 з часу отримання нею права власності на земельну ділянку – 17.01.2018 року, оскільки орендодавець ухиляється від виконання вимог закону та договору щодо його переукладання з орендарем.

ОСОБА_3 надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що між сторонами відсутній спір, а саме: договір оренди, що оспорються, припинено у зв’язку з поєднанням особи орендодавця з власником.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові та в заявах по суті справи.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_3 надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі сертифіката серії ДН № 0173741 від 30 серпня 1996 року мала право на земельну частку (пай) розміром 4,78 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, що підтверджується актом про передачу та приймання земельної частки (паю) в натурі, наданим Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області.

22 березня 2012 року між ОСОБА_4 «АКП-Інвест» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого орендодавець передала орендарю у володіння та користування для ведення товарного сільскогосподарського виробництва земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів строком на 20 років зі сплатою орендної плати. Вказаний договір було зареєстровано 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 995.

Відповідно до п.2.3 договору у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

22 березня 2012 року сторони склали акт приймання-передачі земельної частки (паю) до договору оренди від 22 березня 2012 року. Протягом 2012-2017 років ОСОБА_4 «АПК-Інвест» сплачувало на користь ОСОБА_2 орендну плату, на підтвердження чого надані відповідні платіжні доручення.

Позивач ОСОБА_4 «АПК-Інвест» надав власну довідку № 615 від 20 серпня 2018 року про те, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 «АПК-Інвест» та ОСОБА_2 використовується ним для вирощування зернових культур, а саме: станом на 20.08.2018 р. на даній земельній ділянці засіяний озима пшениця.

На підставі розпорядження в.о. голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 20.12.2011 р. № 703 ОСОБА_2 з земель колективної власності – КСП «Дружківський» була виділена в натурі земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041, площею 4,4300 га, що підтверджується копією вказаного розпорядження, списком громадян, які вийшли з членів КСП «Дружківський» Миколайвської сільської ради та площі земель, які надаються їм у власність взамін сертифікатів на право на земельні частки (паї), технічною документацією із землеустрою, заявою ОСОБА_2 про передання у власність земельної ділянки з земель колективної власності, актом про передачу та приймання земельної частки (паю) в натурі, наданими Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області.

21.11.2012 р. ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯК № 081523, виданий Відділом Держкомзему у Костянтинівському районі, що підтверджується витягом №162424280, сформованим 05.04.2019 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого 17.01.2018 року були внесені відомості про право власності ОСОБА_2

17 січня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір оренди землі, об’єктом якого стала земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041 площею 4,4300 га (рілля), копія якого долучена до матеріалів справи. ОСОБА_4 оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 24464803 державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації 17.01.2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 143302998, сформованим 30.10.2018 р. 17 січня 2018 року сторони договору склали акт приймання-передачі земельної ділянки, копія якого долучена до матеріалів справи.

20 вересня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, згідно з умовами якого сторони передали один одному у власність належне їм на праві власності майно, а саме: ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,43 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1422483900:25:000:0041, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 належну йому на праві власності земельну ділянку загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1422483900:45:000:0028, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Вказані обставини підтверджуються копією договору міни, наданою відповідачем ОСОБА_3

24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 17.01.2018 р., відповідно до умов якої у зв’язку з придбанням орендарем земельної ділянки у власність на підставі договору міни № 1552 від 20.09.2018 р. сторони домовилися припинити вищезаначений договір шляхом його розірвання, що підтверджується копією додаткової угоди, наданою відповідачем ОСОБА_3 Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 43765686 державним реєстратором Костянтинівської міської ради 30.10.2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 143302998 від 30.10.2018 р., наданим відповідачем ОСОБА_3

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року № 1529/99 постановлено, що у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) слід виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Відповідно до п.17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з розділом ІХ Перехідних положень ЗУ «Про оренду землі» громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Судом не встановлені обставини щодо припинення договору оренди земельної частки (паю) від 22.04.2012 року, укладеному між ОСОБА_4 «АПК-Інвест» та ОСОБА_2 Також судом не встановлено наявність підстав, передбачених статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» для припинення вказаного договору. Зміна статусу предмета оренди та сторін не передбачена ЗУ «Про оренду землі» як підстава для припинення договору оренди. Поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря у вказаних правовідносинах не відбулось, оскільки право оренди ОСОБА_4 «АПК-Інвест» за договором земельної частки (паю) не було припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

З наведених норм права вбачається, що земельним законодавством, зважаючи на тривалість процесу реформування аграрного сектора економіки, закладено принцип сталого землекористування, який, зокрема, полягає у рівному захисті прав орендаря та орендодавця земельних часток (паїв), а в подальшому, земельних ділянок, виділених в натурі та переданих у власність, що обумовлено специфікою використання об’єкту договору оренди - земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема, великими витратами для здійснення сільськогосподарського виробництва, його ризиковістю, тривалими строками отримання прибутку, великою значимістю для держави аграрного виробництва.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що право оренди ОСОБА_4 «АПК-Інвест» земельної частки (паю), а в наступному – земельної ділянки, виділеної в натурі та переданої у власність, без достатньої правової підстави було порушено її власником ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041 площею 4,4300 га (рілля), на підставі якого було зареєстроване право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 24464803.

Статтею 16 ЦК України гарантується право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041 площею 4,4300 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суперечить вимогам вищенаведених актів цивільного законодавства, вказаний правочин має бути визнаний недійсним. А отже, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в цій частині та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041 площею 4,4300 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 24464803.

Щодо вимоги позивача визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 на договір оренди землі з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041 площею 4,43 га) на тих самих умовах, що раніше укладений, починаючи з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (17.01.2018 р.) у редакції, що додається, суд зазначає наступне.

В порушення п.3.1 договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_2 не повідомила протягом п’яти робочих днів орендаря – ОСОБА_4 «АПК-Інвест» про виділення їй земельної ділянки на основі земельної частки (паю) та про отримання державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041. Натомість, 17 січня 2018 року ОСОБА_2 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки із ОСОБА_3

Пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного 22 березня 2012 року між ОСОБА_4 «АПК-Інвест» та ОСОБА_2П передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін, що узгоджується з Перехідними положеннями Закону України «Про оренду землі», правовою позицією, висловленою в п.20 постанови Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, згідно з якою системний аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю відповідні сертифікати на земельну частку (пай) є недійсними. У той же час факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі".

Отже, з наведених норм права вбачається, що після оформлення ОСОБА_2 державного акта на право власності на землю, сторони за договором оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року мали переукласти його відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, або за згодою сторін змінити його умови.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим, дії ОСОБА_2, які полягають у тому, що вона уклала договір оренди з іншим орендарем, свідчить про те, що орендодавець ухилився від переукладання договору оренди земельної частки (паю) у зв’язку з отриманням земельної ділянки у власність. А отже, судом не встановлено наявність волевиявлення обох сторін договору оренди земельної частки (паю) на його переукладення або зміну.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 на договір оренди землі (кадастровий номер 1422483900:25:000:0041 площею 4,43 га) на тих самих умовах, що раніше укладений, починаючи з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (17.01.2018 р.) задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє посилання позивача на наявність в нього переважного права на укладання договору оренди земельної ділянки після виділення орендодавцю її в натурі, оскільки спірні правовідносини зводяться лише до питання чи припиняється договір оренди земельної частки (паю) з підстави виділення земельної ділянки в натурі та реєстрації права власності на неї, проте вказане питання врегульовано законом, що виключає застосування аналогії закону відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, що також підтверджується висновком експерта у галузі права, в якому констатовано відсутність потреби щодо застосування аналогії закону або права в процесі реалізації процедури переукладання договору оренди землі у випадку отримання державного акту на земельну ділянку, яка раніше була передана в оренду в якості земельної частки (паю), оскільки вона прямо передбачена законом.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оскільки відповідачами не визнається право оренди позивача земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041, площею 4,43 га, а відсутність відомостей про державну реєстрацію речового права позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зумовлює його порушення, вказане право підлягає захисту шляхом визнання його судом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача має бути захищене шляхом визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041, площею 4,43 га, за орендарем приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_2, зареєстрованого 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 995, що відповідатиме викладеній в позові вимозі та не суперечитиме закону, а також надасть можливість зареєструвати вказане право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що буде перешкодою для зловживань зі сторони інших осіб.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже, з ОСОБА_2П, ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» необхідно стягнути судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1841,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 5, 141, 259, 264-265, 268, 273, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди землі переукладеним – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041, площею 4,43 га, укладений 17 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 січня 2018 року за номером запису 24464803.

Визнати право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:25:000:0041, площею 4,43 га, за орендарем приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» та ОСОБА_2, зареєстрованого 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 995.

В частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі переукладеним – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1841 (однієї тисячі вісімсот сорока однієї) гривні 50 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного рішення суду – 15 квітня 2019 року.

Позивач: приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ», місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1-а, ЄДРПОУ 34626750. Відповідачі: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, місцезнаходження: 85143, Донецька область, Костянтинівський район, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, буд. 42/3, ЄДРПОУ 05420103.

Суддя