Вирок № 81374730, 24.04.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4742/14-к

Номер провадження: 1-кп /225/92/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пузиревської Ю.О.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

захисника Брацило Р.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050220001783 від 31.10.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Торецька (Дзержинська) Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, до затримання зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 24.04.2009 Дзержинським міським судом Донецької області за ч.3 ст.309 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 22.06.2012;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2014 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, приблизно о 18 годині 00 хвилин прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_1, де мешкає його знайомий ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходилися на кухні та вживали спиртні напої. В ході спільного вживання спиртних напоїв приблизно о 19 години 00 хвилин, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних тим, що раніш ОСОБА_3 взяв у тимчасове користування у ОСОБА_2 мобільний телефон, та повернув його без грошей на рахунку, виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_2, будучи обурений вказаною ситуацією, став висловлювати претензії на адресу ОСОБА_3, на що останній дістав з кишені кухонний ніж, та демонстративно утримував його у своїй правій руці.

Побачивши ніж, ОСОБА_2, припускаючи, що ОСОБА_3 має намір спричинити йому вказаним ножем тілесні ушкодження, підійшов до останнього та, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у той час коли ОСОБА_3 знаходився обличчям до нього в положенні стоячи з ножем в правій руці, перехопив праву руку останнього, у якій ОСОБА_3 продовжував тримати ніж, своєю лівою рукою. Далі ОСОБА_2, утримуючи праву руку ОСОБА_3 у своїй лівій руці, вивернув її, спрямувавши своєю лівою рукою, праву руку ОСОБА_3 клинком ножа в бік останнього, та умисно завдав один удар клинком вказаного ножа в праву область черевної порожнини потерпілого, спричинив ОСОБА_3 проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням поперечно-ободової кишки, шлунка, яке як небезпечне для життя в момент заподіяння, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 в Центральній міській лікарні м. Дзержинська, від вказаних тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_3 Причиною смерті потерпілого ОСОБА_3 стало проникаюче колото-різане поранення живота з пошкодженням шлунку і поперечно-ободової кишки, ускладнене розвитком фібринозно - гнійного перитоніту і загальної інтоксикації організму.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому. При цьому суду показав, що 30.10.2014 року приблизно о 18 годині до нього додому за місцем проживання прийшов ОСОБА_3, з яким вони разом вживали алкоголь на кухні. Під час вживання спиртних напоїв приблизно о 19 годині між ними виникла сварка, причиною якої стали неконтрольовані слова п'яних осіб, образи. Він висловив ОСОБА_3 незадоволення тим, що той брав в користування його мобільний телефон та повернув без грошей на рахунку. Водночас, це обурило ОСОБА_3 , який в той час сидів на дивані. Піднявшись з дивану, останній дістав з кишені кухонний ніж, що утримував у правій руці. Після чого, ОСОБА_3 намагався вдарити його ножем, однак він, перехопивши праву руку потерпілого з ножем своєю лівою рукою, спрямував удар нею в правий бік потерпілого. Після спричинення поранення він одразу викликав таксі, на якому відвіз потерпілого до лікарні, що знаходиться неподалік його будинку. Як оформлювали документи в лікарні, куди був доставлений потерпілий не пам'ятає, оскільки ситуація була важка, увага була приділена наданню медичної допомоги потерпілого, якого відвезли на операцію. Після події відвідував потерпілого в лікарні, однак ІНФОРМАЦІЯ_6 останній помер.

Обвинувачений зазначив, що на даний час усвідомив скоєне, більше правопорушень не допустить.

Цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі.

Представник юридичної особи, яка є потерпілим (Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області) ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надав заяву, в якій просив суд розглянути кримінальне провадження без його участі, покарання призначити на розсуд суду. З урахуванням думки учасників судового провадження, щодо можливості з'ясування всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, суд, керуючись ст. 325 КПК України, вирішив провести судовий розгляд за відсутності представника юридичної особи, яка є потерпілим у кримінальному провадженні.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і повно відображають обставини вчиненого кримінального правопорушення, що узгоджується з наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду від 31.10.2014 зафіксовано огляд речей, а саме, одягу вилученого з центральної міської лікарні м. Дзержинська, а саме: джинсових куртки і брюк з паском, з плямами бурого кольору біля правої кишені, сорочки з плямами бурого кольору та порізом; спортивних штанів, шкарпеток, черевиків, плавок (т.1 а.с. 190-191);

- протоколом огляду від 31.10.2014 подушки зеленого кольору з плямами бурого кольору на поверхні, виявленої в пров. Федосєєва біля будинку №9 в м. Дзержинську (т.1 а.с. 192-193);

- протоколом огляду від 01.11.2014 з план-схемою та фототаблицею до нього, яким зафіксовано огляд кухонного ножа з дерев'яною ручкою коричневого кольору, довжиною 20 см, довжиною клинка 10 см, на лезі якого виявлено плями бурого кольору, що знайдено в пров. Федосєєва біля будинку №13 в м. Дзержинську(т.1 а.с. 194-198);

- згідно з висновком судово-медичної експертизи №220 від 17.11.2014 вбачається, що відповідно до історії хвороби на ОСОБА_3 зафіксовано наявність у нього проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням поперечно-ободової кишки та шлунка, що могло утворитися від дії колючо-ріжучого предмета і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Причиною смерті ОСОБА_3 стало проникаюче колото-різане поранення живота з пошкодженням шлунку та поперечно-ободової кишки, ускладнене розвитком фібринозно - гнійного перитоніту та загальної інтоксикації організму; смерть наступала 06.11.2014 о 05.00 год.; даних про наявність в крові алкоголю в історія хвороби не містить (т.1 а.с. 120-123);

- відповідно до висновку судово-медичної експертизи (цитологічної) №1274-ц від 01.12.2014, згідно з яким, групова належність крові від трупу ОСОБА_3 - А(ІІ) з ізогемаглютином анти - В; група крові ОСОБА_2 - 0 (І) з ізогемаглютином анти - А, анти - В; на ножі, вилученому при огляді місця події від 01.11.2014 біля будинку №13 пров. Федосєєва м. Дзержинська на клинку, виявлено сліди крові людини; при серологічному дослідженні виявлено антиген А; Дані сліди крові могли походити від будь-якої людини, група крові якої А(ІІ) з ізогемаглютином анти -В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_3; дані про домішок крові ОСОБА_2 не отримано (т.1 а.с. 125-131);

- даними протоколу слідчого експерименту від 18.12.2014 з фототаблицею, за участю підозрюваного ОСОБА_2, під час якого в присутності захисника останній вказав обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 30.10.2014 за адресою: АДРЕСА_1, а саме, зафіксовані дії підозрюваного ОСОБА_2 у момент завдання ножового поранення (т.1 а.с. 104-109).

Оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що обвинувачений дійсно вчинив злочин за інкримінованими обставинами.

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_2 доведеною за обсягом обвинувачення і кваліфікує його дії за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ч.4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення злочину; дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме: обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий; на обліках лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, до затримання офіційно не працевлаштований, проживав за рахунок тимчасових заробітків з виконання ремонтних робіт, за місцем проживання характеризувався посередньо.

Судом проаналізовано ставлення обвинуваченого до скоєного, визнання ним вини, поведінку ОСОБА_2 відразу після скоєння злочину та під час судового розгляду, що була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося та усвідомлення наслідків.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 визнав свою вину повністю та щиро розкаявся, а також, у зв'язку з наданням ним допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, суд згідно з п.п.1, 2-1 ч.1 ст. 66 КК України визнає це обставинами, що пом'якшують покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до п.п.1, 13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні суд зазначає наступне.

Прокурором в інтересах держави заявлено позов до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 1090,95 грн. Витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 за період з 30.10.2014 по 06.11.2014 склали 1090,95 грн. (довідка №2481 від 09.12.2014, розрахунок).

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 129, 374 КПК України та роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.

Відтак, позов прокурора є обгрунтованим та доведеним тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Речові докази: кухонний ніж, подушка зеленого кольору з плямами бурого кольору, одяг ОСОБА_3 в двох поліетиленових пакетах чорного кольору, зразки крові ОСОБА_2 та з трупу ОСОБА_3, відповідно до листа №520/202/03-2016 від 18.01.2016 начальника СВ Дзержинського ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області та акту від 18.01.2016, знищено, відтак, суд не вирішує їх долю відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

В редакції Закону України від 26.11.2015 №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» імперативною нормою ч.5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з положеннями зазначеної норми у строк попереднього ув'язнення зокрема включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

21.06.2017 набрав чинності Закон України від 18.05.2017 № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким викладено нову редакцію ч.5 ст. 72 КК України, згідно з якою попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При вирішенні питання про застосування ч. 5 ст. 72 КК України судом враховано правовий висновок ОСОБА_5 Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права, викладений в Постанові від 29 серпня 2018 року, провадження № 13-31кс18.

Пунктом 104 вказаної Постанови зазначено, що якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дзержинського міського суду Донецької області від 12.11.2014 відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відтак, початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з часу застосування запобіжного заходу.

27.05.2015 року ОСОБА_2 був засуджений вироком Дзержинського міського суду Донецької області за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили 08.12.2015, після перегляду та зміни мотивувальної частини вироку судом апеляційної інстанції. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 року ухвала Апеляційного суду Донецької області відносно ОСОБА_2 скасована та за результатами перегляду вирок суду першої інстанції скасовано, призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження. Відтак, попереднє ув'язнення ОСОБА_2 тривало з моменту його фактичного затримання до набрання вироком законної сили (включно) та далі - з часу набрання законної сили ухвали суду касаційної інстанції (25.10.2017) до теперішнього часу, що має бути зараховано в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто: період з 12.11.2014 до 08.12.2015 - день за два; період з 25.10.2017 по 24.04.2019 - день за два, а період чинності вироку з 09.12.2015 до 24.10.2017 - день за день, як час відбування покарання за вироком.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 12.11.2014 року.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання за цим вироком строк його попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в ред. Закону України від 26.11.2015 №838-VIII) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 12.11.2014 до 08.12.2015 (включно) та з 25.10.2017 по 24.04.2019 (включно).

Цивільний позов, заявлений прокурором міста Торецька в інтересах позивача ОСОБА_6 міської ради в особі Центральної міської лікарні м. Торецька - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» м. Торецька (ідентифікаційний код 01990418, м. Торецьк, вул. Центральна, 55) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 1090 (одна тисяча дев'яносто) гривень 95 (дев'яносто п'ять) коп. до міського бюджету міста Торецька.

Вважати ОСОБА_2 таким, що повністю відбув покарання за даним вироком.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_2 скасувати та звільнити його з-під варти негайно.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Г.В. Ткач