Рішення № 81373536, 12.04.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6311/17

Номер провадження 2/216/1359/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бондарєвої О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Городнічевої Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Калініченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним уточненим позовом, який обґрунтовувала тим, що вона від шлюбу з відповідачем народила доньку ОСОБА_5. На даний час шлюб розірвано. Після народження дитини ОСОБА_4 не спілкувався з дитиною та вже більше восьми років не приймає ніякої участі в житті доньки, матеріально її не підтримує, не піклується про неї, не надає фінансової допомоги для забезпечення її одягом, іграшками, харчуванням, ліками чи іншим. Позивач самостійно несе всі витрати та вчиняє необхідні заходи для забезпечення дитині належних умов для життя і розвитку. Нехтування батьківськими обов'язками зі сторони батька принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.

На підставі вищевикладеного, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні уточненого позову наполягала.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала уточнений позов та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав суду клопотання (а.с. 24), в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності, уточнений позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Представник третьої особи Калініченко Л.М. у судовому засіданні проти уточненого позову не заперечувала та надала суду висновок виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в якому висловлено думку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Вислухавши представників позивача та третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, актовий запис № 559 (а.с. 7) підтверджено, що батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_3

Зі змісту рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2010 року (а.с. 8) вбачається, що шлюб між сторонами розірвано.

Малолітня ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки № 253 від 17.11.2017 року, виданої Криворізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 117 (а.с. 9) ОСОБА_5 виховує одна мати - ОСОБА_3 Батько ОСОБА_4 вихованням дитини не займається, у школі жодного разу не з'являвся.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю позивачки та бабусею малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З грудня 2009 року донька з дитиною проживають разом з нею. Відповідач не приходить, на цікавиться життям доньки, матеріальної допомоги не надає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є подругою позивачки. Після того, як ОСОБА_3 розвелась з відповідачем, вона його жодного разу не бачила, до доньки він не приходить, жодної допомоги не надає.

Також у судовому засіданні в якості свідка було допитано позивача ОСОБА_3, яка пояснила, що п'ять років вона перебувала у шлюбі з відповідачем. В червні 2009 року народилась донька ОСОБА_5, а вже у грудні 2009 року вони почали жити окремо та припинили відносини. У 2010 році їхній шлюб було розірвано. За дев'ять років життя їхньої доньки відповідач нічого не купив, не подарував, не привітав з днем народження. У нього вже четверо дітей, тому йому все одно на дитину, він не знає в якій школі вона навчається, які в неї успіхи. На теперішній час ОСОБА_3 проживає в цивільному шлюбі з іншим чоловіком, він утримує їхню сім'ю та має намір удочерити її доньку.

Згідно з висновком Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування від 11 квітня 2019 року № 8/33-1239, Виконком вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_5

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) (надалі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Так, статтею 23 Конвенції про права дитини, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

У силу ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таким чином, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає, що винна поведінка батька щодо свідомого самоухилення від виконання батьківських обов'язків знайшла своє підтвердження в матеріалах справи.

У судовому засіданні безперечно доведений факт, що відповідач ОСОБА_4 долею своєї дитини не цікавиться, не приймає участі у її вихованні та матеріальному утриманні. При цьому дитина потребує матеріальної допомоги та батьківської підтримки.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідач має бути позбавлений батьківських прав у відношенні до своєї дитини, оскільки не займається її вихованням, утриманням та не виконує свої батьківські обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640,00 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, паспорт серії НОМЕР_2,РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2;

-відповідач: ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, паспорт серії НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, інші відомості суду не відомі;

-третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходженням якого є адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Суддя О.І. Бондарєва