Рішення № 81372684, 15.04.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/3580/18

Номер провадження 2/213/391/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 М,М.,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на підприємстві відповідача з 1967 року по 2009 рік на таких посадах: електрослюсар на збагачувальній фабриці, електрослюсар-ремонтник; електрослюсар з ремонту технологічного обладнання на збагачувальній фабриці; електрослюсар черговий та з ремонту технологічного обладнання; начальник першого відділу; начальник спецвідділу; начальник служби безпеки управління комбінату; начальник спецвідділу; електрослюсар черговий і з ремонту обладнання на дробильній фабриці. 02.06.2009 року звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Загальний стаж роботи на підприємстві становить 43 роки.

У зв’язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці позивач отримав хронічне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії). Йому встановлено 30% втрати професійної працездатності з 28.11.2011 року безстроково. Стадія пилового бронхіту змінена з першої на другу на підставі негативної клінічної лабораторної динаміки, прогресуючого перебігу захворювання, вираженості клінічних проявів та незначної ефективної і проведеної терапії.

Таким чином, позивач змушений тривалий час проходити відновлювальні процедури і лікування.

У зв'язку з професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв'язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. ОСОБА_5 через хронічну задуху не має змоги займатися побутовими справами, переносити навіть незначні фізичні навантаження, часто важкість дихання та задуха турбує вночі. Відчуває психологічний дискомфорт.

Самопочуття позивача не поліпшується, змінився рівень життєвої діяльності, йому необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

У зв’язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 86000 грн.

Представник ПРАТ «ІНГЗК» надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначають, що гірничо-збагачувальне виробництво передбачає використання обладнання, машин та механізмів, при роботі яких виникають шкідливі фактори, що безпосередньо впливають на організм працівників. Праця у важких та шкідливих умовах супроводжується наданням пільг, передбачених Законом України «Про охорону праці», а саме: забезпечення спеціальним одягом, спеціальним взуття та іншими засобами індивідуального захисту, мийними засобами, безоплатно молоком або рівноцінними харчовими продуктами. У ПРАТ «ІНГЗК» діє система управління охороною праці, яка покликана забезпечувати нормальні умови праці, знижувати вплив шкідливих виробничих факторів на організм працівників та попереджати виникнення професійних захворювань у працівників ПРАТ «ІНГЗК». Щороку відповідач впроваджує нові методи і засоби, які б сприяли покращенню умов праці своїх правників, та витрачає на охорону праці чималі кошти, що закріплено у колективних договорах між дирекцією та трудовим колективом ПРАТ «ІНГЗК». Зазначають, що виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих і небезпечних умовах, не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст. 5-8 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.

Позивач вже з 1982 року мав хронічне захворювання легень, але продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату праці, мав можливість змінити місце роботи та запобігти розвитку професійного захворювання, але ставив за пріоритет матеріальну сторону життя, а не власне здоров’я. позивач пропрацював у шкідливих умовах 16 років, а не 43, як зазначено в позові. Зазначає, що позивач отримував путівки до санаторно-курортних закладів. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження втрати професійної працездатності у відсотковому виразі. Позивачем не доведена наявність моральної шкоди та її розмір. До того ж, позивач є застрахованою особою, а ст. 42 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" встановлено перелік щомісячних страхових виплат та інших витрат на відшкодування шкоди, що здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 77).

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені в позові. Пояснив, що профзахворювання вперше йому було встановлено у 2009 році. Він почав відчувати погіршення стану здоров’я. до встановлення профзахворювання він звертався до інших лікарень. Він працював на дробильній фабриці, був електрослюсарем, виконував ремонти двигунів, електроприладів тощо. Вважає, що запиленість була більше норми, установка з очищення повітря не працювала. У період роботи в управлінні комбінату він вже відчував себе погано, був притуплений слух, часто хворів. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

ОСОБА_2 працював у відповідача: 22.05.1967 – 19.01.1968 – електрослюсарем на збагачувальній фабриці; 12.04.1968 – 21.05.1968 – електрослюсарем-ремонтним на збагачувальній фабриці; 19.07.1968 – 05.11.1968 електрослюсарем-ремонтним на збагачувальній фабриці № 2; з 17.12.1970 – електрослюсарем з ремонту технологічного обладнання на збагачувальній фабриці; з 01.06.1975 – електрослюсарем черговим і з ремонту обладнання на збагачувальній фабриці; з 24.02.1982 – начальником першого відділу комбінату; з 01.03.1992 – в управлінні начальником спецвідділу; з 01.05.1998 – в управлінні комбінату начальником служби безпеки комбінату; з 01.04.1999 – в управлінні начальником спецвідділу; з 17.02.2006 – на дробильній фабриці електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування. 02.06.2009 звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с.9-13, 43-47).

Сторонами не оспорюється той факт, що попередні назви ПРАТ «ІНГЗК» – ПАТ «ІНГЗК», ВАТ «ІнГЗК», Інгулецький державний ГЗК, ІнГЗК.

03.06.2008 затверджено Санітарно-гігієнічну характеристику умов праці ОСОБА_2, електрослюсаря чергового і з ремонту обладнання ДФ ВАТ «Інгулецький ГЗК». Попередній діагноз, встановлений у працівника – двостороння нейросенсорна приглухуватість. Відповідно до п.1.1 позивач, працюючи електрослюсарем-ремонтником, електрослюсарем з ремонту технологічного обладнання на збагачувальній фабриці і електролюсарем черговим і з ремонту обладнання на збагачувальній і дробарній фабриках ВАТ «ІнГЗК» підпадав під вплив шуму, фіброгенного пилу, підвищеної вологості повітря і робота пов’язана з фізичним навантаженням. Пунктом 1.5 визначено, що дані про ступінь механізації та автоматизації виробничих технологічних процесів, питома вага (%) ручної та механічної праці на ВАТ «ІнГЗК» відсутні. У п. 2.1 встановлені фактори виробничого середовища і трудового процесу, серед яких пил фіброгенної дії, важкість праці, робоча поза. Пункт 12.3 містить відомості про шкідливі речовини, аерозолі фіброгенної дії: пил фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного – фактичне значення: 10,8 мг/м3, нормативне значення – 2,0 мг/м3. особливості дії на організм: механічна дія на легеневу тканину; деструктивні та продуктивні зміни у легеневій тканини. Висновок: умови праці залежно від впливу шуму – 3,3 (шкідливі 3-го ступеня); залежно від впливу фібро генного пилу – 3,3 (шкідливі 3-го ступеня); по показникам важкості праці – 3,2 (важка 2-го ступеня). Пункт 13.1 містить відомості про проходження медичних оглядів: 16.11.2004 – діагноз: виразкова хвороба ДПК в фазі нестійкої ремісії; 14.11.2005 – діагноз: виразкова хвороба ДПК в фазі ремісії; 15.02.2006 – виразкова хвороба ДПК, ангіопатія сітчатки, нейросенсорна приглухуватість; 25.06.2007 – діагноз: виразкова хвороба ДПК в фазі загострення, гіпертонія, хронічна Цереброваскуральна приглухуватість, ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз; 09.04.2008 – ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз, виразкова хвороба ДПК, ремісія; 2 ст. адгезивний отіт, 2 ст. нейросенсорна приглухуватість. Направлений в НДІ ПМ (а.с. 15-17, 49-51).

Згідно з актом № 16 розслідування хронічного професійного захворювання від 21.07.2009 проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_2, а саме: хронічного обструктивного захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. Дата встановлення остаточного діагнозу – 30.06.2009. Зазначений діагноз встановлений Українським НДІ промислової медицини.

Стаж роботи в умовах впливу шкідливого фактору – 16 років 3 місяці.

Відповідно до пункту 16 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 22.05.1967 по 19.01.1968 електрослюсарем на рудозбагачувальній фабриці «ІнГЗК» (виробнича практика), з 12.04.1968 по 21.05.1968, з 19.07.1968 по 05.11.1968 електрослюсарем ремонтником на рудозбагачувальні фабриці «ІнГЗК» (виробнича практика), з 17.12.1970 по 01.06.1975 електрослюсарем з ремонту технологічного обладнання на рудозбагачувальній фабриці «ІнГЗК», з 01.06.1975 по 24.02.1982 електрослюсарем черговим і з ремонту технологічного обладнання, з 17.12.2006 по 02.06.2009 – електрослюсарем черговим і з ремонту обладнання на дробарній фабриці ВАТ «ІнГЗК» підпадав під вплив пилу, концентрація якого перевищувала ГДК через недосконалість робочого місця.

Відповідно до п. 17 акту причиною професійного захворювання визнано: тривала робота. Виробничі фактори, що призвели до захворювання – запиленість повітря робочої зони: концентрація пилу (вміст SiO2 10 – 70 %) – 10,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (а.с. 14, 48).

При первинному огляді МСЕК 28.11.2011 позивачу встановлена третя група інвалідності у зв’язку з профзахворюванням (а. с. 18, 52).

Сторонами визнається та не оспорюється факт того, що позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності.

Зі скаргами на сухий кашель, загальну слабкість, задишку пр. фізичному навантаженні позивач проходив лікування у медичному закладі з 01.12.2008 по 12.12.2008. діагноз: ХОЗЛ 2 стадії, фаза загострення, ЛН-2 (а.с. 19, 53). Крім того, ОСОБА_2 з приводу професійного захворювання проходив лікування з 19.02.2009 по 03.03.2009, з 18.06.2009 по 01.07.2009, з 19.11.2014 по 09.12.2014. Виписка-епікриз про проходження лікування з 19.11.2014 по 09.12.2014 містить відомості про те, що у 2011 році, враховуючи прогресуюче погіршення стану, стадія пилового бронхіту підвищена до 2 ст. Останній раз знаходився на лікуванні у 2ТВ клініки інституту з 27.09.2011 по 17.10.2011 (а.с. 20, 21, 27-28, 29-30, 54, 55-56, 61-62).

Епікризи про лікування позивача з 13.09.2010 по 08.10.2010, з 09.06.2011 по 22.06.2011, з 07.11.2011 по 26.11.2011, з 30.11.2011 по 09.12.2011 не містить відомості про проходження лікування з приводу професійного захворювання (а.с. 22, 23, 24, 25, 57, 58, 59, 60).

ОСОБА_2 в профкомі ПРАТ «ІнГЗК» видавалися путівки: 27.06.2006, 03.07.2017 та 08.08.2018 року на базу відпочинку «Стрілкове»; 19.12.2007, 15.02.2011, 20.09.2013 в санаторій «Алмаз» (а.с. 73).

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров’я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідачів у її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідачів з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці” та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності: 30 % безстроково, визнання його особою з інвалідністю ІІІ групи.

Суд не може погодитися із запереченнями представника ПРАТ «ІНГЗК», що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов'язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагають від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров’я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства у заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили. При цьому суд зазначає, що підставою для встановлення причин профзахворювання (п. 17 акту) є санітарно-гігієнічна характеристика умов праці електрослюсаря чергового і з ремонту обладнання дробарної фабрики ВАТ «Інгулецький ГЗК». Саме на зазначеному робочому місці фактичне значення пилу фіброгенної дії із вмістом кремнію диоксиду кристалічного становить 10,8 мг/м3. а отже тривалість роботи, про яку йде мова в акті П-4 становить лише 2 роки 5 місяців. Також суд враховує, що до 2008 року захворювання легень при медичних оглядах у позивача виявлено не було.

Також суд враховує вину підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання, тривалість роботи позивача на підприємстві, наявність шкідливих умов праці на останньому місці роботи.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 25000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв’язку з погіршенням здоров’я.

Підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00190905) на користь ОСОБА_2 (вул. Сухомлинського, буд. 7, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, РНОКПП: НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 (двадцять п’ять тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва