Вирок № 81371405, 24.04.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10557/18

Провадження № 1-кп/161/86/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 24 квітня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - Сівчука А.Є.

при секретарі - Федьо Н.І.

за участю прокурора - Ніценко В.О.

захисника - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку кримінальне провадження № 12017030010005986 від 31.12.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

-за ст.286 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3, 30.12.2017 року, близько 22:40 год., в темну пору доби, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, по проспекті Соборності в м. Луцьку зі сторони вул. Гордіюк, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху та виконанні маневру повороту ліворуч з проспекту Соборності на проспект ОСОБА_2 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху порушивши п.п. 2.3 (б), 2.3 (д), 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, передчасно виїхав на смугу зустрічного руху, не надав переваги в русі автомобілю марки «Фольксваген Гольф», номерний знак «DNS 183» під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку по проспекті Соборності, внаслідок чого відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів, та як наслідок автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля марки «Фольксваген Гольф», номерний знак «DNS 183» ОСОБА_2, тілесні ушкодження. Внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілому, пасажиру автомобіля «Фольксваген Гольф», номерний знак «DNS 183» ОСОБА_2, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та залишковими явищами у вигляді розсіяної органічної симптоматики, незначно вираженої вегето-судинної нестійкості, лівобічної змішаної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 0,5 м. на ліве вухо. Згідно з висновком експерта № 17 від 18.04.2018 року, зазначені тілесні ушкодження відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм стійкості втрати працездатності від 10% до 33% відповідно до «Таблиць втрати загальної працездатності результаті різних травм…» - втрата загальної працездатності в даному конкретному випадку становить 15%. Окрім того, вищевказаним висновком комісійної судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_2 встановлено рубцеву деформацію верхньої повіки, недомикання очної щілини, амбліопію високого ступеня лівого ока; рекомендована реконструктивна операція в відділенні пластичної хірургії та офтальмонології (м. Одеса). Згідно даних лікарсько-консультативного заключення лікаря консультанта Волинського обласного опікового центру від 09.03.2018 року, у потерпілого наявні після травматичні рубці перенісся та лівої верхньої повіки, з деформацією лівої повіки та порушення війчастого краю; пацієнт потребує подальшого хірургічного лікування для усунення після травматичної вади. Враховуючи лікарсько-консультативні заключення, викладені вище, в даному конкретному випадку для усунення після травматичного рубця лівої верхньої повіки та її деформації під експертному необхідно провести оперативне втручання, отже відповідно до п.2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 6 від 17.01.1995 року, - дане тілесне ушкодження є непоправним, що знівечило обличчя, тобто тяжким тілесним ушкодженням. Таким чином, в прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 (б), 2.3 (д), 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та показав, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб вчинив зазначений в обвинувальному акті злочин, однак не погоджується з цивільним позовом потерпілого про відшкодування моральної шкоди, зокрема, визнав моральну шкоду в розмірі 60000 грн.. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_3 розкаявся та просив суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

-показами даними в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_2, який показав, що 30.12.2017 року, близько 22:40 год., він їхав на передньому пасажирському сидінні автомобіля ОСОБА_4, який перебував за кермом, однак за дорогою не слідкував і обставин самої дорожньо-транспортної пригоди не пам’ятає, так як прийшов до свідомості лише в лікарні. Заявлений цивільний позов до обвинуваченого підтримав в частині моральної шкоди, так як матеріальна шкода йому відшкодована. Також, потерпілий ОСОБА_2 наполягав на призначенні суворого покарання обвинуваченому;

-показами даними судовому засіданні свідком ОСОБА_4, який показав, що 30.12.2017 року, близько 22:40 год. він керував автомобілем марки «Фольксваген Гольф» по пр. Соборності в м. Луцьку, зокрема, від гіпермаркету «Там-Там» в напрямку ТЦ «Глобус» зі швидкістю близько 60-70 км./год. та рухався по головній дорозі. В салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_2. Світлофори в той момент вже не працювали. Під’їжджаючи до повороту на проспект ОСОБА_2 він помітив автомобіль «Део», який стояв на місці, а так як ОСОБА_4 рухався по головній дорозі прямо, тому він не зменшував швидкість та рухався далі прямо і раптом відчув різкий удар, тобто відбулося зіткнення. Сам удар відбувся в праву передню частину його автомобіля з автомобілем марки «Део» під керуванням ОСОБА_3. Крім того, ОСОБА_4 звернув увагу суду на те, що саме автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виїхав з другорядної дороги на головну дорогу, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів;

-протоколом огляду місця події від 30.12.2017 року;

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 8034 від 14.02.2018 року;

-протоколом огляду документу (відеозапису) та самого відеозапису від 10.01.2018 року;

-висновком експерта № 179 від 14.02.2018 року щодо ОСОБА_2;

-висновком експерта № 17 від 07.03.2018 року щодо ОСОБА_2;

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3, своїми протиправними необережними діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого.

До обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданих збитків.

Обставини, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, судом враховується те, що останній раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину визнав повністю, має постійне місце проживання за яким характеризується із посередньої сторони, його молодий вік, однак як протягом досудового розслідування даного кримінального провадження, так і судового слідства не відшкодував завдані збитки потерпілому, останній наполягав на призначенні виключно суворого покарання обвинуваченому, а також враховуючи наслідки, що настали, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і буде відповідати вимогам ст.65 КК України.

Цивільний позов прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Волинської області ради до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_2, слід задовольнити повністю.

Цивільний позов ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід залишити без розгляду, так як ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні перебуває в статусі свідка.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід задовольнити частково, тобто стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 80000 грн., а в задоволенні матеріальної шкоди, слід відмовити, так як така шкода відшкодована обвинуваченим.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в користь потерпілого ОСОБА_2, суд враховує положення ст.23 ч.3 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. А тому, приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та викладені вище вимоги законодавства України з цього приводу, суд вважає, що в даному конкретному випадку, як встановлено під час досудового розслідування, так і в ході судового слідства, в потерпілого ОСОБА_2 втрата загальної працездатності становить 15 відсотків, а тому з врахуванням глибини душевних страждань, вимушених та незворотних змін у житті потерпілого ОСОБА_2, які настали в результаті вчинення обвинуваченим злочину, що такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає положенням ст.23 ч.3 ЦК України.

Речові докази в даному кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, а судові витрати покласти на обвинуваченого ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 5720 (п’ять тисяч сімсот двадцять) гривень витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Волинської області ради до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_2 – задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 6283,80 (шість тисяч двісті вісімдесят три гривні вісімдесят копійок) гривень витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_2. (отримувач: місцевий обласний бюджет, р/р 31418544003001 ГУК у Волинській області /Волинська область/ 24060300, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП) код ЄДРПОУ 38009371, МФО 899998 код класифікації доходів бюджету 24060300, призначення платежу – відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Речовий доказ – СД-диск з відеозаписом з камер зовнішнього спостереження відділення «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, проспект Молоді, 14 Волинської області, що знаходиться в матеріалах судового провадження – залишити при матеріалах судового провадження.

Речовий доказ – транспортний засіб марки «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_2, що переданий на відповідальне зберігання під письмову розписку ОСОБА_3 – залишити останньому за належністю.

Речовий доказ – транспортний засіб марки «Фольксваген Гольф» номерний знак «DNS 183», що переданий на відповідальне зберігання під письмову розписку ОСОБА_4 – залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: