Вирок № 81370151, 24.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/9149/19

Провадження №1-кп/127/262/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.В.

сторони обвинувачення: прокурора Александрової О.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2019 р. за № 12019020010000052, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, заміжньої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

03.01.2019 р. у період часу з 13 год. 37 хв. по 13 год. 47 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в залі самообслуговування магазину «ЕVА» № 2101, ТОВ «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740), який розташований за адресою: вул. Грушевського, 66 в м. Вінниці, на полиці магазину помітила тубу з тушшю для вій ТМ «L`OREAL» асортиментного ряду «Volume millions lashes So Couture». В цей час у ОСОБА_1 винник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, діючи таємно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями не спостерігають сторонні особи, взяла із полиці одну тубу з тушшю для вій ТМ «L`OREAL» асортиментного ряду «Volume millions lashes So Couture» та зняла з неї магнітну стрічку, яку викинула до смітника у торговому залі.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 з метою приховання майна, помістила до правого рукава куртки у яку була одягнена, викрадену туш для вій, після чого з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Ринкова вартість туби з тушшю для вій ТМ «L`OREAL» асортиментного ряду «Volume millions lashes So Couture», станом на момент вчинення злочину при умові цілісності контрольного чіпа становила 221,75 гривень.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдала матеріального збитку ТОВ «РУШ» на загальну суму 221, 75 гривень.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала та суду пояснила, що вчинила злочин за обставин, викладених у обвинувальному акті. Зазначила, що відшкодувала завдану шкоду у повному обсязі.

Суд відповідно до частини третьої статті 26 та частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вважає за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження, обмежившись дослідженням:

-висновку судово-товарознавчої експертизи № 697/19-21 від 05.02.2019 р., відповідно до якої туби з тушшю для вій ТМ «L`OREAL» асортиментного ряду «Volume millions lashes So Couture», станом на момент вчинення злочину при умові цілісності контрольного чіпа становила 221,75 гривень.

Аналізуючи показання обвинуваченої, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт таємного викрадення майна з магазину «ЕVА». Зокрема, обвинувачена в судовому засіданні надала чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого їй злочину.

При вирішенні питання щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої суд враховує положення пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі – ПК), згідно з яким у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1853 гривні. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2019 році для кримінально-правової кваліфікації становить 926 гривень 50 коп.

Зі змісту частини другої статті 11 Кримінального кодексу України (далі – КК) випливає, що не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Відповідно до частини третьої статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Отже, для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінально караного діяння або ж ознак адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи перевищує вартість викраденого нею майна 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 185,3 гривень. Як встановлено в судовому засіданні, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження на виконання вимог пункту 6 частини другої статті 242 КПК було проведено судово-товарознавчу експертизу, відповідно до висновку якої вартість викраденого ОСОБА_1 майна складає 221,75 грн., тобто перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_1 за фактом заволодіння майном ТОВ «РУШ» охоплюються складом саме кримінально караної крадіжки.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка).

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, суд приймає до уваги роз’яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 р. (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 р. (справа № 756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р., щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

В ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що обвинувачена винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала та дала чіткі й послідовні показання щодо обставин вчинення злочину, у вчиненому розкаялась та відшкодувала завдані збитки у повному обсязі. Крім того, потерпілий, згідно із заявою його представника претензій до обвинуваченої не має. Також суд враховує, що ОСОБА_1 вчинила злочин середньої тяжкості, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченої, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді штрафу.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень статті 100 КПК.

Разом з тим, згідно з наданою представником сторони обвинувачення ухвалою слідчого судді на тубу з тушшю для вій, яка була предметом злочину, накладено арешт, який підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 124 КПК судові витрати слід покласти на обвинувачену.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2019 р., на тубу з тушшю для вій ТМ «L`OREAL» асортиментного ряду «Volume millions lashes So Couture» – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- тубу з тушшю для вій ТМ «L`OREAL» асортиментного ряду «Volume millions lashes So Couture», що передана на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області – повернути потерпілому ТОВ «РУШ»;

- DVD-R - диск, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження – залишити у справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 429 (чотириста двадцять дев’ять) грн. витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: