Рішення № 81369129, 18.04.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

18 квітня 2019 року Справа № 926/2530/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/2530/18

За позовом Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (58003, м.Чернівці, вул. Маяковського, 33)

До Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, 1)

Про визнання недійсним пункт 1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії VI скликання № 629 від 27.09.2012 року

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 – в.о.голови (наказ № НОМЕР_1 від 14.11.2018р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 – гол.спеціаліст (дов. № 01/02-05/66 від 10.01.2019р.)

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 28.12.2018 року звернулося з позовом до Чернівецької місцевої ради про визнання недійсним п.1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії VI скликання №629 від 27.09.2012 року.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про що Антимонопольним комітетом ухвалено рішення від 22.05.2017 року №8. Пунктом 4 резолютивної частини прийнятого рішення відповідача зобов’язано припинити порушення передбачені п.п.1, 2, 3 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях у відповідність до чинного законодавства.

Відповідач не скористався своїм правом на оскарження зазначеного акту державного органу, відповідно до ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та у зв’язку із невиконанням даного рішення територіальне відділення звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою(вх.№830) щодо виконання рішення №8.

За наслідками розгляду справи №926/830/18 Господарським судом Чернівецької області прийнято рішення від 16.07.2018 року, яким задоволено позовні вимоги територіального відділення та зобов’язано Чернівецьку міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року по справі №926/830/18 постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 року залишено без змін.

Проте, станом на день розгляду справи Рішення №8 у частині виконання зобов’язання згідно п.4 резолютивної частини цього рішення, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.п.1, 2, 3 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях у відповідність до чинного законодавства - не виконано, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про визнання недійсним пункту 1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії VI скликання № 629 від 27.09.2012 рок, яким було затверджене Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Чернівці.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/2530/18 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 29.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд підготовчого засідання призначено на 21.01.2019 року.

21.01.2019 року відповідач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав суду в порядку статті 165 ГПК України відзив на позовну заяву (вх.№230), в якому проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, мотивуючи свою позицію тим, що Чернівецькою міською радою дотримано засади регуляторної політики, а саме здійснено підготовку аналізу регуляторного впливу, планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, отримання погодження Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а тому на думку відповідача зазначене погодження антимонопольного законодавства вказує на відсутність спотворення та впливу на конкуренцію прийнятого рішення.

Крім цього, відповідач також зазначив, що протягом 2018 року на розгляд міської ради Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради тричі виносився проект рішення (27.06.18р., 26.07.18р., 30.08.18р.) про затвердження правил розміщення зовнішньої реклами в місті Чернівці.

У судовому засіданні 21.01.2019 року за усним клопотанням відповідача оголошено перерву до 12.02.2019 року.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.03.2019 року.

У судовому засіданні, 21.03.2019 року відповідач долучив до матеріалів справи розпорядження №98 – р від 15.03.2019 року про скликання 69 сесії Чернівецької міської ради VII скликання пунктом 48 якого є питання "Про затвердження правил розміщення зовнішньої реклами в місті Чернівці".

Також в судовому засіданні, 21.03.2019 року учасники процесу зазначили суду, про те, що заяв і клопотань не мають і те, що ними вчинені всі дії передбачені у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просили суд про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019 року.

Ухвалою суду від 11.04.2019 року за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 18.04.2019 року.

У судовому засіданні, 18.04.2019 року було досліджено всі докази, закінчено з’ясування обставин справи та здійснено перехід до судових дебатів.

Під час судових дебатів представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі.

В свою чергу представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважених представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 27.09.2012 року за № 629 затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях (далі – Положення № 629).

Регулювання відносин у сфері розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, а також порядок дозволів на розміщення такої реклами регулюються, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про рекламу", Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067.

Підпунктом 13 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вказані Типові правила затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, пунктом 3 якої зобов’язано центральні і місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування у місячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.3 Положення №629 регулює відносини між виконавчими органами Чернівецької міської ради та юридичними особами, фізичними особами-підприємцями і громадянами, що виникають у зв’язку з виробництвом, розповсюдженням, розміщенням та споживанням зовнішньої реклами на території м.Чернівці; визначає механізм надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівці, вимоги щодо проектування, визначення та погодження місць встановлення рекламних засобів, їх розміщення (встановлення, монтажу, нанесення), експлуатації та демонтажу, порядок контролю за дотриманням вимог цього положення.

Розділи 3, 4 Положення №629 регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх погодження.

Згідно пункту 3.1 Положення №629 для одержання дозволу заявник подає до робочого органу, яким у відповідності до підпункту 1.4.34 Положення №629 є відділ благоустрою та дизайну міського середовища департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, заяву встановленої форми, до якої додаються: фотокартка (2шт.) та/або комп’ютерний макет місця (розміром 10х15см.), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням; виписка з Єдиного державного реєстру про наявність державної реєстрації заявника як юридичної особи або фізичної особи-підприємця. Також вказано, що зазначений перелік документів є вичерпаним. Пунктом 3.3 Положення №629 передбачено, що за наявності документів, передбачених в пункті 3.1, заява в присутності заявника реєструється уповноваженою посадовою особою робочого органу у журналі реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами за встановленою згідно додатку 2 Типових правил формою.

Проте, такі положення виключено із Типових положень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1173. Крім того, не відповідають Типовому положенню і інші пункти Положення № 629 ( та саме: 3.6, 4.1, 4.2, 4.4), чим в свою чергу ущемляються інтереси та створюються несприятливі умови для рекламодавців порівняно із законодавчо встановленим порядком.

У відповідності до вимог п.30 ст.26 "Про місцеве самоврядування в Україні" Міською радою створено Міське комунальне підприємство "Реклама", яке засноване на власності територіальної громади м.Чернівці.

Підпунктами 13.1.2, 13.1.3, 13.1.6 пункту 13.1, пунктами 2.8.6, 12.3, 12.5, 12.7 Положення №629 передбачено повноваження МКП "Реклама" у сфері зовнішньої реклами м.Чернівці, а саме: на замовлення розповсюджувача зовнішньої реклами погоджує питання щодо узгодження дозволу із уповноваженими органами (особами) за принципом "Єдиного вікна" на підставі укладених угод та організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів, здійснює контроль за виконанням приписів, здійснює обстеження місць розташування рекламних засобів відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів та надає відділу з питань дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради матеріали щодо порушників цього Положення.

Проте, надання МКП "Реклама" таких повноважень є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, пунктами 34-37 Типових правил визначено перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, пунктами 38-41,49 Типових правил встановлено ряд вимог техніки безпеки щодо розміщення зовнішньої реклами (розроблення необхідної документації, монтаж рекламного засобу здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями, розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів осіб, якими вони були встановлені та інше).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про рекламу" встановлено, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу у межах своїх повноважень здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів – щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України – щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – щодо телерадіоорганізації усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику – щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку – щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури – щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення- щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Згідно пункту 46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вищевказаних пунктів Положення №629 міською радою МКП "Реклама" надано повноваження органу місцевого самоврядування (узгодження дозволу, обстеження місць рекламних засобів, контроль за виконанням приписів), отже таке делегування повноважень призводить до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг із розміщення та демонтажу зовнішньої реклами; демонтаж рекламних засобів також покладено на МКП «Реклама», тим самим йому надано переваги перед іншими конкурентами, які здійснюють аналогічні послуги, що само по собі вже є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет" (надалі-Закон) Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України уповноважено проводити дослідження ринку організації порядку розміщення зовнішньої реклами, в ході дослідження ринку місті Чернівці виявлено ознаки порушення Чернівецькою міською радою законодавства про захист економічної конкуренції, за наслідками виявлених порушень Чернівецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ухвалено рішення №8 від 22.05.2017 року, яким постановлено:

1.Визнати дії та бездіяльність Чернівецької міської ради (Центральна площа, 1, м.Чернівці, 58002, ідентифікаційний код 36068147), які полягають у прийнятті Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 27.09.2012 за №629, яке не відповідає Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (із змінами), а також не внесенні до нього змін, чим ущемляються інтереси та створюються несприятливі умови для рекламодавців (замовників зовнішньої реклами в місті Чернівці) порівняно із законодавчо встановленим порядком, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч.1 ст.15, п.3 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

2.Визнати дії Чернівецької міської ради (Центральна площа, 1, м.Чернівці, 58002, ідентифікаційний код 36068147), які полягають у делегуванні МКП "Реклама" виключних повноважень органу місцевого самоврядування у сфері розміщення зовнішньої реклами у м.Чернівці, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ст.16, п.6 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

3.Визнати дії Чернівецької міської ради (Центральна площа, 1, м.Чернівці, 58002, ідентифікаційний код 36068147), які полягають у наданні МКП "Реклама" переваг щодо виконання платних послуг із демонтажу рекламних засобів в місті Чернівці, що ставить вказане підприємство у привілейоване становище стосовно конкурентів, та, як наслідок, опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення із МКП "Реклама" угод щодо демонтажу рекламних засобів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч.2 ст.15, п.3 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до усунення конкуренції.

4.Зобов'язати Чернівецьку міську раду протягом чотирьох місяців з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.п.1, 2, 3 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях у відповідність до чинного законодавства.

Однак, у зв’язку із ухиленням відповідача від виконання даного рішення територіальне відділення звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою (вх.№830) щодо його виконання.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року по справі 926/830/18, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 року залишено без змін, задоволено позовні вимоги територіального відділення та зобов’язано Чернівецьку міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.п.1, 2, 3 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.05.2017 року №8, винесене у справі № 02-27/3, а саме: зобов'язати Чернівецьку міську раду привести Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, затверджене рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 27.09.2012 року за №629 у відповідність до чинного законодавства.

Проте, рішення суду у справі №926/830/18, щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом приведення Положення №629 про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях у відповідність до чинного законодавства - не виконано, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про визнання недійсним пункту 1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії IV скликання від 27.09.2012 року про затвердження положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Чернівцях, як таке, що суперечить вимогам законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вже зазначалось, Рішенням адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення АМКУ від 22.05.2017 року №8 у справі №02-27/3 визнано дії та бездіяльність Чернівецької міської ради (у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування), які полягають у : - прийнятті Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, яке не відповідає Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, чим ущемляються інтереси та створюються несприятливі умови для рекламодавців порівняно із законодавчо встановленим порядком, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; - делегуванні МКП "Реклама" виключних повноважень органу місцевого самоврядування у сфері розміщення зовнішньої реклами у м.Чернівці, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; - наданні МКП "Реклама" переваг щодо виконання платних послуг із демонтажу рекламних засобів в місті Чернівці, що ставить вказане підприємство у привілейоване становище стосовно конкурентів, та, як наслідок, опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення із МКП "Реклама" угод щодо демонтажу рекламних засобів, які призвели до усунення конкуренції та зобов'язано міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Слід зазначити, що саме положення статті 42 Конституції України визначають, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності покладено на Антимонопольний комітет України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Як вже було зазначено, судом у справі №926/830/18 було з достовірністю встановлено, що Чернівецька міська рада як уповноважений орган місцевого самоврядування не дотрималася вказаних норм чинного конкуренційного законодавства, що призвело до порушень у сфері розміщення зовнішньої реклами у м.Чернівці.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників учасників справи, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 6 статті 40 Господарського кодексу України (далі – ГК України) державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Відповідно до статтей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 року N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України "Про Антимонопольний комітет України") Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно ч. 1 ст. 5 "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

В свою чергу, положеннями статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має зокрема наступні повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 4) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); 12) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання; 13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди.

Відповідно до частин другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надається можливість оскарження рішення повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (абзац 6 - 7 частини 2 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Як вбачається з аналізу наявних в матеріалах справи документів, Чернівецька міська рада не надала суду доказів належного виконання рішення адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.05.2017 року №8, рішення господарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року по справі №926/830/18, яким зобов’язано Чернівецьку міську раду привести Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, затверджене рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 27.09.2012 року за №629 у відповідність до чинного законодавства набрало законної сили 20.11.2018 року на підставі Постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 року №926/830/18, а отже, на день розгляду справи відповідачем не виконано.

Як визначено частиною 5 статті 124 конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 1 статті 73, частини 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України (далі – ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.

Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було наявним та обґрунтованим.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 зазначеного закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, приймаючи рішення зі спору у справі №926/2530/18, господарський суд взяв до уваги обставини встановлені рішеням Госпождарського суду Чернівецької області від 16.07.2018 року по справі №926/830/18, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 року залишено без змін, яким було встановлено, що Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 27.09.2012 за №629 не відповідає Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (із змінами), ним ущемляються інтереси та створюються несприятливі умови для рекламодавців порівняно із законодавчо встановленим порядком, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; а також примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення із МКП «Реклама» угод щодо демонтажу рекламних засобів, які можуть призвести до усунення конкуренції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що пункт 1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії IV скликання від 27.09.2012 року №629 про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Чернівцях суперечить вимогам Конституції України та Законам України, отже доводи відповідача у відзиві на позов, які полягають у тому, що Чернівецькою міською радою дотримано засади регуляторної політики, а саме здійснено підготовку аналізу регуляторного впливу, планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, отримання погодження Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є безпідставними, а позовна заява Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є повністю обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За результатами вирішення спору, у зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються повністю на відповідача відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 – 77, 86, 129, 194, 219, 222, 232 – 233, 236, 238, 240 – 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (58003, м. Чернівці, вул. Маяковського, 33, код 21423905) до Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) про визнання недійсним пункт 1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії VI скликання №629 від 27.09.2012 року задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним пункт 1 рішення Чернівецької міської ради 28 сесії VI скликання №629 від 27.09.2012 року про затвердження "Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Чернівці".

3.Стягнути з Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) на користь Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (58003, м. Чернівці, вул. Маяковського, 33, код 21423905) судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб – порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб – адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2019 року

Суддя Гушилик С.М.