Рішення № 81368866, 11.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2762/18Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.

за участю представників:

прокурора: Вергін Д. С. згідно посвідчення

позивача 1: Кравченко Ю.В. згідно довіреності

позивача 2: не з'явився

відповідача: Луб В.В. - адвокат

третьої особи (позивача): ОСОБА_3 згідно довіреності

третьої особи 1(відповідача): не з'явився

третьої особи 2(відповідача): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2762/18

за позовом: заступника прокурора Одеської області (вул. Пушкінська, буд.3, м. Одеса, 65026) в інтересах держави в особі

1) Фонду державного майна України (вул. Кутузова, буд.18/9, м. київ-133, 01601)

2) Міністерства культури України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" (вул. Коблівська, буд. № 32, м. Одеса, 65021)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: державного підприємства "Одеський державний цирк" (вул. Коблівська, буд. № 25, м. Одеса, 65021)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) гр. ОСОБА_6 (АДРЕСА_1);

2) гр. ОСОБА_7 (АДРЕСА_2)

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (надалі - ФДМУ) та Міністерства культури України (надалі - МКУ) до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" (надалі - ТОВ " БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН"), в якому просить суд:

1) витребувати на користь держави в особі ФДМУ у відповідача нежитлове приміщення номер 1н, загальною площею 421,8м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578140751101);

2) витребувати на користь держави в особі ФДМУ у відповідача нежитлове приміщення номер 2н, загальною площею 440,5 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578121251101);

3) витребувати на користь держави в особі ФДМУ у відповідача нежитлове приміщення номер 3н, загальною площею 425,7 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578106951101);

4) витребувати на користь держави в особі ФДМУ у відповідача нежитлове приміщення номер 4н, загальною площею 418,5 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15780660551101);

5) витребувати на користь держави в особі ФДМУ у відповідача нежитлове приміщення номер 5н, загальною площею 424,3 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578045651101).

Свої позовні вимоги Прокурор обґрунтовує наступним.

У державній власності, а саме, в управлінні Міністерства культури України перебувала будівля готелю цирку загальною площею 2104,3 м2, яка розташована в АДРЕСА_3. Зазначена будівля готелю знаходилася на балансі ДП "Одеський державний цирк".

01.06.1998р. між ДП "Одеський державний цирк" та Спільним Українсько -Латвійським підприємством "Альтіс ЛТД" та Українсько - Латвійським підприємством "Трата" було укладено Договір про спільну діяльність, відповідно до п.п. 1.1 та 1.1.1 якого сторони у договорі приймають на себе зобов'язання сумісно діяти для досягнення сумісних господарських та комерційних цілей згідно предмету Договору: реконструкція, переобладнання, будівельно - монтажні роботи і експлуатація об'єкта (будівля готелю цирку на 109 місць та інші споруди на прилеглій до готелю цирку території, а також вказана територія за адресою: АДРЕСА_3).

Пунктом 5.4 вказаної угоди було визначено, що укладання Договору не тягне за собою зміну форми власності на об'єкт, якщо не виникнуть інші обставини.

Разом із цим, на підставі рішення державного реєстратора Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41638726 від 13.06.2018р. право власності на вказану будівлю було зареєстровано за гр. ОСОБА_6

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставами виникнення права власності гр. ОСОБА_9 на вказане нерухоме майно визначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.03.2018р., видавник ТОВ "ПРОФПРОЕКТ"; розпорядження, серія та номер: 1010, видане 27.10.2000р., видавник: Центральна районна адміністрація; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, серія та номер: б/н, виданий 15.09.2000р., видавник Інспекція Держархбудконтролю; рішення, серія та номер 1633, виданий 20.09.1955р., видавник: Виконком Одеської міської Ради депутатів трудящих; договір фінансування, серія та номер: б/н виданий 22.07.1999р., видавник Спільне українсько-латвійське підприємство "Альтіс ЛТД", ОСОБА_6; акт, серія та номер: б/н, виданий 12.07.1999р., видавник: Спільне українсько-латвійське підприємство "Альтіс ЛТД", акт, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2003р., видавник: Спільне українсько-латвійське підприємство "Альтіс ЛТД"; угода, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2003р. видавник Спільне українсько-латвійське підприємство "Альтіс ЛТД".

В подальшому, на підставі технічних паспортів від 13.06.2018р., виданих ТОВ "ПРОФПРОЕКТ" та висновку серія та номер: 116563, виданого 13.06.2018р. ТОВ "ПРОФПРОЕКТ", вказане приміщення готелю розподіллено на 5 окремих нежитлових приміщень та виділено у нові об'єкти нерухомості (кожний поверх у окреме нежитлове приміщення).

В результаті поділу були утворені наступні нежитлові приміщення: приміщення номер 1н загальною площею 421, 8 м2; приміщення номер 2н загальною площею 440,5 м2; приміщення номер 3н загальною площею 425,7 м2; приміщення номер 4н загальною площею 418,5 м2; приміщення номер 5н загальною площею 424,3 м2.

У подальшому на підставі договорів дарування від 15.06.2018р., посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., за реєстровими номерами 3982, 3983, 3984, 3985 та 3986 вказані приміщення були відчужені на користь ОСОБА_7, якою вказане майно на підставі акту серія та номер 1 та протоколу серія та номер 2, які видані 16.08.2018р. ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" внесені до Статутного капіталу вказаного підприємства.

Прокурор вважає, що вищевказане нерухоме майно незаконно та без волі власника вибуло з державної власності, у зв'язку із чим підлягає витребуванню в судовому порядку з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.18 зазначеного Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (надалі Порядок) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідній: для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину; з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013р., обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію праву інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до пункту 45 Порядку для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація -проводиться щодо майно, що надувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Пунктом 77 Порядку передбачено, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

Наказом Міністерства культури України №5 від 20.01.1993р., вирішено передати до функціонального управління об'єднання ДП "Укрдержцирк" циркові підприємства, установи та інші організації в тому числі будинок артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_3 та передано усі майнові права та обов'язки щодо будинку артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_3 (п.2, 6 Наказу).

Відповідно до витяту з Єдиного реєстру об'єктів державної власності в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, розташоване в АДРЕСА_3, яке перебуває в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП "Одеський державний цирк". Зазначене, як стверджує прокурор, підтверджує перебування спірного об'єкту нерухомості у власності держави та управлінні Міністерства культури України.

Разом із цим, Прокурор зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції при проведені державної реєстрації права власності державному реєстратору не подавались. А заява про реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомості подана не його власником, а ОСОБА_6, яка на думку Прокурора не має жодних прав щодо вказаного об'єкта.

Таким чином, Прокурор зазначає, що при проведенні державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна розташованого в АДРЕСА_3, державним реєстратором Махортовим І.О. в порушення ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та п. 45 Порядку було прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41638726 від 13.06.2018 та зареєстровано за ОСОБА_6 право власності на будівлю готелю цирку, яка є державною власністю.

В якості правового обґрунтування своєї позовної заяви Прокурор посилається на приписи ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтю 321 ЦК України, якою закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, я також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також на підтвердження своєї позиції щодо позову Прокурор зазначає, що згідно ч. 3 п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215, 216 ЦК України, ст.ст.207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.

Пунктом 2.15 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 за № 11 встановлено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Також, згідно п. 2.16 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 за № 11 судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Діяльність Міністерства культури України регламентується Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 (надалі - Положення).

Згідно до ч.111 п.4 Положення Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Спірна нежитлова будівля відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності перебуває в управлінні Міністерства культури України, яке, як зазначає Прокурор, будь - яких рішень щодо відчуження вказаного майна не приймало.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 4 вказаного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Стаття 5 зазначеного Закону встановлює, що Фонд державного майна приймає рішення про приватизацію та здійснює продаж державного майна у процесі його приватизації.

Разом із тим, Прокурор вказує, що Фондом державного майна України рішення щодо приватизації спірного нерухомого майна не приймались та його продаж не здійснювався.

Таким чином, Прокурор зазначає, що в результаті вищевказаних протиправних дій, без волі власника та в супереч установленому законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 2130,8 м2, яка розташована в АДРЕСА_3.

12.12.2018р. ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву заступника прокурора Одеської області (вх.№2974/18) було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою, прокурор звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення доказів (вх.№2-6216/18), відповідно до якої просить суд накласти арешт на:

нежитлове приміщення номер 1н загальною площею 421,8 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578140751101);

нежитлове приміщення номер 2н загальною площею 440,5 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578121251101);

нежитлове приміщення номер 3н загальною площею 425,7 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578106951101);

нежитлове приміщення номер 4н загальною площею 418,5 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15780660551101);

нежитлове приміщення номер 5н загальною площею 424,3 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578045651101).

В обґрунтування поданої заяви Прокурор зазначає, що прокуратурою Одеської області встановлено, що у державній власності, в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП "Одеський державний цирк" перебувала будівля готелю цирку загальною площею 2104,3 м2, яка розташована в АДРЕСА_3. На підставі рішення державного реєстратора Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41638726 від 13.06.2018р. право власності на вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_6

Вказане рішення, на думку прокурора є незаконним оскільки прийняте в порушення ст.ст.10,18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та п.п.45, 77 "Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, що призвело до вибуття поза волею власника з державної власності вищевказаного майна.

Розглянувши заяву Прокурора, дослідивши її правове обґрунтування, покладене Прокурором в основу заяви, суд дійшов висновку, що не вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірні об'єкти нерухомості у разі задоволення позову може унеможливить виконання рішення у даній справі. Суд вважає, що захід забезпечення позову який вживається судом є адекватним та таким, що відповідає заявленим позовним вимогам.

З урахуванням вищенаведеного, ухвалою Господарського суду від 12.12.2018р. заява заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову була задоволена, вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на:

нежитлове приміщення номер 1н загальною площею 421,8 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578140751101);

нежитлове приміщення номер 2н загальною площею 440,5 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578121251101);

нежитлове приміщення номер 3н загальною площею 425,7 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578106951101);

нежитлове приміщення номер 4н загальною площею 418,5 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15780660551101);

нежитлове приміщення номер 5н загальною площею 424,3 м2, розташоване в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1578045651101).

Ухвала набрала законної сили та не оскаржувалася.

08.01.2019р. на адресу Господарського суду Одеської області від Прокурора надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№2-70/19), відповідно до якого останній просить суд поновити строк на подання клопотання про витребування доказів:

1) витребувати в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме:

будівлю готелю, загальною площею: 2130,8 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1576069451101);

нежитлове приміщення, загальною площею: 463.4 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578140751101);

нежитлове приміщення, загальною площею: 440,5 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578121251101);

нежитлове приміщення, загальною площею: 425.7 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578106951101);

нежитлове приміщення, загальною площею: 418.5 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578066051101);

нежитлове приміщення, загальною площею: 424.3 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578045651101);

2) витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А. М., належним чином засвідчені копії наступних документів:

договір дарування, серія та номер: 3982, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.;

договір дарування, серія та номер: 3983, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.;

договір дарування, серія та номер: 3984, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.;

договір дарування, серія та номер: 3985, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.;

договір дарування, серія та номер: 3986, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.

В обґрунтування заявленого клопотання, Прокурор зазначає, що прокуратурою області установлено, що у державній власності, в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП "Одеський державний цирк" перебувала будівля готелю цирку загальною площею 2104,3 м2, яка розташована в АДРЕСА_3.

На підставі рішення державного реєстратора Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41638726 від 13.06.2018р. право на вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_6, в результаті чого вона фактично вибула із державної власності.

У подальшому на підставі технічних паспортів від 13.06.2018р. виданих ТОВ "ПРОФПРОЕКТ" та висновку серія та номер: 116563, виданого 13.06.2018р. ТОВ "ПРОФПРОЕКТ" вказане приміщення готелю розподілено на 5 окремих нежитлових приміщень та виділено у нові об'єкти нерухомості (кожний поверх у окреме нежитлове приміщення).

В результаті поділу були утворені наступні нежитлові приміщення: приміщення номер 1н загальною площею 421,8 м2; приміщення номер 2н загальною площею 440,5 м2; приміщення номер 3н загальною площею 425,7 м2; приміщення номер 4н загальною площею 418,5 м2; приміщення номер 5н загальною площею 424,3 м2.

У подальшому, на підставі договорів дарування від 15.06.2018р. посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за номерами 3982, 3983, 3984, 3985 та 3986 вказані приміщення були відчужені на користь ОСОБА_7, а потім, на підставі акту серія та номер 1 та протоколу серія та номер 2, виданих 16.08.2018р. ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" вказані приміщення внесені ОСОБА_7 до Статутного капіталу відповідача.

Прокурор також зазначає, що предметом доказування у вказаній справі є законність вибуття спірного нерухомого майна з державної власності та доведення підстав для його витребування з чужого незаконного володіння, отже він вважає за необхідне витребувати вказані докази у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А.М. та в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

14.01.2019р. від позивача 1 - ФДМУ до Господарського суду надійшли письмові пояснення (вх.№612/19) відповідно до яких ФДМУ, користуючись правами, наданими йому ст.42 ГПК України, вважає позовну заяву заступника прокурора Одеської області обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Наказом Міністерства культури України від 20.01.1993р. №5 "Про створення творчого об'єднання "Укрдержцирк" було створено на базі Київського державного цирку творче об'єднання "Укрдержцирк", яке очолює Генеральний директор.

Пунктом 6 наказу встановлено, що до функціонального управління об'єднання "Укрдержцирк" передано циркові підприємства, установи та інші організації за переліком, що наведений у додатку до наказу.

До переліку циркових підприємств, виробничих баз, готелів для артистів цирку, баз відпочинку, які передаються до об'єднання "Укрдержцирк" увійшов і Одеський будинок артистів цирку, що знаходився за адресою: АДРЕСА_3.

Також п. 7 наказу затверджено дирекцію об'єднання "Укрдержцирк" фондоутримувачем коштів, будівель, споруд та інших основних засобів. При цьому, наказом встановлено, що ці об'єкти та основні засоби відчуженню, перепрофілюванню та приватизації не підлягають.

Також Позивач 1 звернув увагу на те, що наказом Міністерства культури України від 06.12.1994р. №625 було створено Державне підприємство "Український цирк" з дирекцією шляхом злиття державних циркових підприємств (згідно з додатком) якому було передано усі майнові права та обов'язки усіх вказаних у додатку підприємств ДП "Український цирк".

До переліку циркових підприємств, виробничих баз, готелів для артистів цирку, баз відпочинку, які передаються до ДП "Український цирк", що наведений у додатку до вищезазначеного наказу увійшов також Одеський будинок артистів цирку, який знаходився за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до положень законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про Фонд державного майна України", постанов Кабінету Міністрів України від 14.04.2004р. року № 467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності" та від 30.11.2005р. №1121 Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності" ФДМУ з 2005р. веде Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр), який формується згідно з наданою суб'єктами управління інформацією щодо об'єктів державної власності.

Позивач 1 вказує, що згідно зі ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені суб'єкти управління об'єктами державної власності відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів, приймають рішення щодо умов його подальшого використання.

Підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб'єктів управління до ФДМУ інформації про об'єкти державної власності. Таким чином, дії ФДМУ щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб'єктів управління.

Позивач 1 зазначає, що на сьогодні, за даними, наданими Міністерством культури України, в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно за місцезнаходженням: АДРЕСА_3, яке перебуває на балансі ДП "Одеський державний цирк" (код ЄДРПОУ: 02174847).

Отже, враховуючи вищезазначене, Позивач 1 стверджує, що будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, була безпідставно зареєстрована різними частинами за відповідачем, оскільки дана будівля належить до державної власності та не підлягає приватизації.

Також, Фонд вважає за необхідне відзначити, що правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. № 803 затверджено "Порядок відчуження об'єктів державної власності" (далі - Порядок).

Відповідно до п.6 Порядку відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом.

Крім погодження процедури відчуження з суб'єктом управління та Фондом, Порядком також передбачено чітко унормований механізм самого відчуження, а саме: незалежна оцінка майна, що пропонується до відчуження; відчуження майна здійснюється шляхом його продажу на аукціоні, який проводиться організатором аукціону; особливі умови участі покупців в аукціоні; та інше.

Відповідно до ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Таким чином, відчуження державного майна може здійснюватися двома способами: відповідно до "Порядку відчуження об'єктів державної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803, та шляхом приватизації.

При цьому, Позивач зазначає, що ним не надавалося погодження щодо відчуження нерухомого державного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яке перебуває на балансі ДП "Одеський державний цирк".

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підтвердження своєї правової позиції щодо позову Прокурора, Позивач 1 також посилається на п. 2.16 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 за № 11 та з урахуванням наведеного, ФДМУ підтримує позовну заяву прокуратури Одеської області до ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" про витребування майна.

21.01.2019р. ухвалою Господарського суду Одеської області клопотання Прокурора (вх. №2-70/19 від 08.01.2019р.) було задоволено, судом витребувано в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради: 1) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю готелю, загальною площею: 2130,8 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1576069451101); належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею: 463,4 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578140751101); належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею: 440,5 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578121251101); належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею: 425,7 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578106951101); належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею: 418,5 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578066051101); належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею: 424,3 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1578045651101);

витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А. М., належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме: договір дарування, серія та номер: 3982, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.; договір дарування, серія та номер: 3983, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.; договір дарування, серія та номер: 3984, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.; договір дарування, серія та номер: 3985, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М.; договір дарування, серія та номер: 3986, виданий 15.06.2018р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М. та зобов'язано Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та приватного нотаріуса надати Господарському суду Одеської області витребувані документи.

28.01.2019р. разом із супровідним листом (вх.№1708/19) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надало суду завірені копії документів реєстраційних справ, а саме:

№ 1576069451101, на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3;

№ 1578140751101, на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3;

№ 1578121251101, на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3;

№ 1578106951101, на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3;

№ 1578066051101, на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3;

№ 1578045651101, на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3.

01.02.2019р. разом із супровідним листом (вх.№2123/19) Прокурором до суду були надані належним чином посвідчені копії 5 (п'яти) договорів дарування, укладених 15.06.2018р. між гр. ОСОБА_6 (дарувальник) та гр. ОСОБА_7 (обдарована) зареєстровані в реєстрі за №№ 3982, 3983, 3984, 3985, 3986.

04.02.2019р. від третьої особи на стороні позивачів - ДП "Одеський державний цирк" до суду надійшли письмові пояснення щодо позову, поданого Прокурором (вх.№2215/19), в яких ДП "Одеський державний цирк" позов Прокурора підтримав, зазначивши при цьому що його позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, ДП "Одеський державний цирк" вважає, що державним реєстратором при здійсненні реєстрації спірних приміщень було порушено приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Зокрема, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 1 "Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (надалі - Порядок) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України і "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на неухоже майно, об'єкті незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови; підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність; обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину; з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію((довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує реєстраційні справи у паперовій формі.

Пунктом 45 Порядку для державної реєстрації права власності визначено, що у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкту нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Згідно з п. 77 Порядку встановлено, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

Відповідно до п. 6 наказу Міністерства культури України від 20.01.1993р. №5 було вирішено передати до функціонального управління об'єднання ДП "Укрдержцирк" циркові підприємства, установи та інші організації в тому числі будинок артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_3.

Положеннями пункту 2 наказу Міністерства культури України від 06.12.1994р., №625 визначено, що ДП "Укрцирк" передано усі майнові права та обов'язки щодо будинку артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_3.

ДП "Одеський державний цирк" звертає увагу суду на те, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності в реєстрі обліковується нерухоме державне майно, розташоване в АДРЕСА_3, яке перебуває в управлінні Міністерства' культури України та на балансі ДП "Одеський державний цирк".

Отже, зазначена обставина безпосередньо підтверджує перебування спірного об'єкту нерухомості у власності держави та управлінні Міністерства культури України.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових, прав на нерухоме майно, документи, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкцій при проведенні державної реєстрації права власності державному реєстратору не подавались.

ДП "Одеський державний цирк" звертає увагу суду на те, що з відповідною заявою про реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомості звернувся не його власником, а ОСОБА_6, яка не має жодних прав щодо вказаного об'єкта.

Таким чином, при проведенні державної реєстрації права власності, у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкцій об'єкта нерухомого майна розташованого в АДРЕСА_3, державним реєстратором Махортовим І.О. в порушення приписів статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та пункту 45 Порядку було прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

З урахуванням наведеного, ДП "Одеський державний цирк" зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 цього Кодексу). 1

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 названого Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст.317, 326 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійсняють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути невододіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Зокрема, слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Споронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джешуіс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній! король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/WeastAlliance limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які і слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися' "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. і

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільстві), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання їв право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного; співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Таким чином, на думку ДП "Одеський державний цирк", заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства культури України обґрунтовано звернувся з позовними вимогами про захист прав держави, оскільки відповідачем ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" незаконно було відчужене державне майно, а саме будівля готелю для артистів цирку, яка розташована за адресою, АДРЕСА_3.

Отже, третя особа на стороні позивачів вважає, що такими діями було порушено, зокрема, права ДП "Одеський державний цирк", як державного підприємства, а отже в результаті, вказаних дій з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 2104, 3 м2, яка розташована в АДРЕСА_3. У зв'язку з чим ДП "Одеський державний цирк" вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та його звільнення є цілком обґрунтованими та якими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

21.02.2019р. ухвалою Господарського суду підготовче засідання у справі було закрите, а справу було призначено до розгляду по суті на 12.03.2019р.

В судових засіданнях при розгляді справи по суті, які відбулися 12.03.2019р., 22.03.2019р. та 11.04.2019р. представник Прокурора підтримав заявлений позов в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представники позивача 1 - ФДМУ та третьої особи на стороні позивачів, в судових засіданнях по розгляду справи по суті, заявлені Прокурором позовні вимоги підтримали з підстав їх законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях по розгляду справи по суті проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити письмового відзиву на позов суду не надав.

Позивач 2 - Міністерство культури України та треті особи на стороні відповідача - гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про час та місце судових засідань повідомлялися своєчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення та роздруківка з офіційного сайту Господарського суду Одеської області про повідомлення гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_7 про розгляд Господарським судом Одеської області справи № 916/2762/18.

Про поважність причини неявки своїх представників в судові засідання, суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, своєї позиції щодо позову суду не надали.

Відповідно до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Саме таку правову позицію висловив ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018р.

Враховуючи належне повідомлення Позивача- 2 та третіх осіб на стороні відповідача про судові засідання, відсутність їх клопотань про відкладення розгляду справи та строки розгляду справи, суд розглянув справу за відсутності представників Позивача- 2 та третіх осіб на стороні відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2019р. судом було закінчено розгляд справи по суті та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до наказу Міністерства культури України № 5 від 20.01.1993р. на базі Київського державного цирку було створено творче об'єднання "Укрдержцирк".

Пунктом 6 зазначеного наказу вирішено передати до функціонального управління об'єднання "Укрдержцирк" циркові підприємства, установи та інші організації за переліком що додається до наказу.

Додатком до наказу Міністерства культури України № 5 від 20.01.1993р. є Перелік циркових підприємств, виробничих баз, готелів для артистів цирку, баз відпочинку, які передаються до об'єднання "Укрдержцирк" (надалі - перелік).

Відповідно до наведеного Переліку в Одеській області об'єднанню "Укрдержцирк" були передані: Одеський державний цирк, за адресою: м. Одеса, вул. Підбєльського, 25; Одеський Будинок артистів цирку, за адресою: м. Одеса, вул. Баранова, 32; база відпочинку "Затока", Кароліна-Бугаз, будується.

06.12.1994р. Міністерством культури України було прийнято наказ №625, відповідно якому було створено Державне підприємство "Український цирк" шляхом злиття державних циркових підприємств (згідно з додатком).

Згідно із Додатком до наказу Міністерства культури України №625 від 06.12.1994р. "Перелік циркових підприємств, виробничих баз, готелів для артистів цирку, баз відпочинку, які передаються до Державного підприємства "Український цирк" були передані: Одеський державний цирк, за адресою: м. Одеса, вул. Підбєльського, 25; Одеський Будинок артистів цирку, за адресою: м. Одеса, вул. Баранова, 32; база відпочинку "Затока", Кароліна-Бугаз, будується, які знаходилися в Одеській області.

01.06.1998р. між Одеським державним цирком творчого об'єднання "Державна циркова компанія України" в подальшому - Сторона 1, спільним Українсько - Латвійським підприємством "Альтіс-ЛТД" в подальшому Сторона 2 та спільним Українсько-Латвійським підприємством "Грата" в подальшому Сторона 3, було укладено Договір про спільну діяльність №04, який було затверджено Президентом творчого об'єднання "Державна циркова компанія України".

Зазначений договір містить наступні умови, зокрема: сторони прийняли на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення загальної господарської та комерційної мети, а саме: реконструкція, переобладнання, будівельно-монтажні роботи та експлуатація об'єкту (будівля готелю цирку на 109 місць та інші споруди на прилеглій до готелю цирку території, а також вказана територія за адресою: АДРЕСА_3 згідно додатку 1 до договору). (п.1.1.1. договору); отримання прибутку в результаті спільної діяльності за договором (п.1.1.2. договору).

За умовами п.1.2. Договору керівництво спільною діяльністю, облік її результатів, ведення справ сторін за договором, покладається на Сторону 2. Для цієї мети вона веде окремий баланс вкладів, витрат та доходів сторін за спільною діяльністю. Показники цього балансу не включаються до балансу Сторони 2. Результати діяльності по цьому договору, належні у зв'язку із його умовами кожній із сторін, відображаються в бухгалтерській звітності сторін по договору.

Відповідно до п.2.1. договору, вкладом Сторони 1 у спільну діяльність за договором є: будівля готелю цирку на 109 місць та інші споруди, що знаходяться на прилеглій до готелю цирку території, в еквіваленті їх балансової вартості, яка складає 450 000грн., а також сама вказана територія згідно додатку 1 до договору (п.п.2.1.1. Договору).

У відповідності до п.2.2. Договору вкладом сторони 2 у спільну діяльність за договором є: грошовий внесок у розмірі 500 000 грн (п.2.2.1. договору); кошти що інвестується будуть внесені Стороною 2 у реконструкцію об'єкта, придбання будівельних матеріалів, обладнання та інше, поетапно, що буде підтверджено актам комісії, створеної за згодою сторін, зазначені акти є невід'ємною частиною договору (п.п.2.2.2. договору).

Згідно з п.2.3. договору вкладом Сторони 3 у спільну діяльність по договору є: грошові кошти, згідно з п.8.2. договору які раніше інвестувалися стороною 3 в об'єкт та власником яких вона є у розмірі 2 000 000 грн (п.2.3.1. договору); кошти що інвестується будуть внесені Стороною 3 у реконструкцію об'єкта, придбання будівельних матеріалів, обладнання та інше, поетапно, що буде підтверджено актам комісії, створеної за згодою сторін, зазначені акти є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1. договору сторони мають право: приймати участь в управлінні спільною діяльністю у порядку, визначеному договором (п.п.4.1.1.); отримувати частку прибутку від спільної діяльності в визначеному сторонами порядку, вказаному у ст.6 договору (п.4.1.2.); вийти із спільної діяльності за письмовою згодою сторін згідно встановленої ними процедурі (п.4.1.3.); отримувати інформацію про спільну діяльність за договором (п.4.1.4.).

У договорі сторони погодили й питання власності, а саме: власністю Сторони 1 є грошові кошти, отриманні стороною 1 від Сторони 2 згідно з п.п.3.2.3, 3.2.4., 6.1. договору (п.5.1.); власністю Сторони 2 та Сторони 3 є частка прибутку від експлуатації об'єкту у розмірі, пропорційному внесеному кожною стороною внеску у спільну діяльність за договором за винятком сум витрат Сторони 2 згідно п.3.2.3., 3.2.4.,6.1. договору та відшкодованих Стороні 2 згідно п.6.2.1. договору (п.5.2.); грошові та інші внески сторін, а також майно, створене та придбане в результаті спільної діяльності за договором є загальною власністю сторін, ні яка із сторін не має права розпоряджатися цією власністю без письмової згоди інших сторін договору (п.5.3.); укладання договору не тягне зміну форми власності на об'єкт, якщо не виникнуть інші обставини (п.5.4.).

За приписами п.7.1. договору він вважається укладеним після підписання його сторонами та вступає в силу з дня його затвердження Президентом творчого об'єднання "державна циркова компанія України".

Строк дії договору - 20 років з дня вступу в силу цього договору (п.7.2.). у випадку якщо сторони не зафіксували припинення цього договору до спливу строку дії договору, вказаного у п.7.2. договору, договір вважається автоматично пролонгований на 20 років (п.7.3.).

Відповідно до п.7.7. договору він може бути припинений до спливу строку дії у випадку: а) за письмовою згодою сторін; б) при настанні указаних у п.10 (форс-мажор) обставин.

За умовами п.8.2. договору він є продовженням відносин, які виникли у Сторони 1 з АО "Вірджинія" та ХК "Домініка", Стороною 3. Всі угоди, укладені Стороною 1 та стороною 3 до та після підписання цього договору у рамках предмету цього договору є невід'ємною частиною договору та підтверджують правонаступництво Сторони 3 за вищезазначеним у п.8.2. договору відносинами (п.8.3.)

18.05.2000р. між сторонами договору було укладено додаткову угоду до нього, відповідно до якої сторони погодили п.7.5. договору виключити.

12.06.1999р. Одеським державним цирком творчого об'єднання "Державна циркова компанія України" в подальшому - Сторона 1, спільним Українсько - Латвійським підприємством "Альтіс-ЛТД" в подальшому Сторона 2 та спільним Українсько-Латвійським підприємством "Грата" в подальшому Сторона 3, укладено угоду про внесення змін та доповнень в договір про спільну діяльність №04 від 01.06.1998р., затверджену Президентом творчого об'єднання "Державна циркова компанія України", якою надали право спільному Українсько - Латвійському підприємству "Альтіс-ЛТД", як розпоряднику спільної діяльності, розпоряджатися державним майна на його розсуд, у тому числі і відчужувати.

22.06.1999р. між ОСОБА_6 (інвестор) та спільним Українсько - Латвійським підприємством "Альтіс-ЛТД", укладено договір фінансування (інвестиції), за умовами якого інвестор здійснює цільове фінансування підприємства для проведення будівельних робіт на об'єкті за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 2104,3 кв.м.

Пунктом 2 передбачено умови фінансування, а саме: початок та кінець кожного періоду оформлюється актом за підписом сторін. Інвестор перераховує аванс по фінансування на розрахунковий рахунок підприємства №260017401 в КБ «Одеса-Банк» після підписання акту про початок робочого періоду. Право експлуатації (продажі) належить підприємству. Підприємство зобов'язується повністю повернути суму вкладених інвестицій на протязі перших трьох років, з моменту закінчення будівельних робіт та підписання акта державної технічної комісії про готовність завершеного будівництва об'єкту до експлуатації. Підприємство виплачує інвестору 25% від прибутку отриманого від експлуатації об'єкту протягом перших трьох років, з моменту закінчення будівельних робіт та підписання акта державної технічної комісії про готовність завершення будівництва об'єкта до експлуатації.

10.11.2003р. між ОСОБА_6 (інвестор) та спільним Українсько - Латвійським підприємством "Альтіс-ЛТД", укладено угоду про врегулювання грошових зобов'язань, якою сторони п.2., 2.1. з ціллю врегулювання боргу, вважають за необхідне застосувати положення п.3.4. договору фінансування (інвестицій) від 22.06.1999р. підприємством не виконані, станом на день підписання даної угоди. Підприємство передає інвестору право власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_3., загальною площею 2130,8кв.м.

Відповідно до вищезазначеної угоди та за актом приймання-передачі від 10.11.2003р. об'єкт за адресою: АДРЕСА_3., загальною площею 2130,8кв.м., перейшов із державної власності у приватну до гр. ОСОБА_6

07.06.2000р. КП ОМБТІ і РОН було виготовлено Технічний паспорт на готель за адресою: АДРЕСА_3., в якому користувачем будівлі було зазначено Одеський державний цирк.

15.09.2000р. Державною технічною комісією, призначеною розпорядженням райадміністрації центрального району м. Одеси №665 від 08.08.1996р. було встановлено, зокрема, що державній технічній комісії пред'явлена закінчена будівництвом будівля готелю цирку по АДРЕСА_3., яка побудована у відповідності до дозволу на виробництво будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією Держархбуд контролю м. Одеси від 19.04.2000р. №106; об'єкт має наступні показники: загальна площа - 2104,3 м2; жила площа - 1682,5м2; поверховість - 4; підсобні приміщення - 421,8 м2.

За результатами дослідження технічною комісією було прийнято рішення, що будівля готелю цирку по АДРЕСА_3 готова до вводу в експлуатацію.

За результатами роботи технічної комісії був складений акт державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкту до експлуатації, якій відповідно до п.п.2 п.4 цього акту може бути підставою для реєстрації у відповідних органах об'єкту як колективної або приватної власності юридичних або фізичних осіб, а також у державних органах статистики.

27.10.2000р. розпорядженням Центральної райадміністрації м. Одеси за № 1010 було затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі готелю цирку за адресою: АДРЕСА_3.

01.06.2018р. ДП "Одеський державний цирк" надіслало Спільному Українсько-Латвійському підприємству "Альтіс-ЛТД" у формі ТОВ та ТОВ "ГРАТА" за вих.№60 Повторне повідомлення (заперечення проти договору про спільну діяльність від 01.06.1998р. та всіх додатків до нього) про відмову у пролонгації зазначеного договору, в якому запропонувало працівникам Спільного Українсько-Латвійського підприємства "Альтіс-ЛТД" у формі ТОВ (Сторона 2) та Українсько-Латвійського підприємства "ГРАТА" (сторона 3) відповідальним за виконання відповідного договору здійснити дії, направлені на припинення правовідносин із ДП "Одеський державний цирк" стосовно договору про спільну діяльність від 01.06.1998р., а також зазначило, що за ними рахується заборгованість за договором у сумі 32 163, 84 грн. та, що перше повідомлення із аналогічною інформацією 23.03.2018р. направлено Сторонам 2 та 3 за вих.№43 та ними отримано, про що свідчать відповідні поштові повідомлення.

Крім того, в процесі розгляду справи, судом, з матеріалів реєстраційної справи №1576069451101 на Будівлю готелю за адресою: АДРЕСА_3, встановлено наступне.

15.03.2018р. ТОВ "ПРОФПРОЕКТ" на замовлення гр. ОСОБА_6 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок Будівлі готелю по АДРЕСА_3.

20.03.2018р. гр. ОСОБА_6 звернулася до КП "Реєстраційна служба Одеської області" із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстровим №27305521 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравця О.В.

У зв'язку із відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком, затвердженим постановою КМУ №1127 від 25.12.2015р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Кравець О.В. КП "Реєстраційна служба Одеської області" прийняв рішення про призупинення розгляду заяви гр. ОСОБА_6

12.06.2018р. державний реєстратор Махортов І.О. КП "Реєстраційна служба Одеської області" листом за №151/08 звернувся до КП "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" в якому попросив протягом трьох робочих днів надати йому відповідну інформацію, а саме: за ким та на підставі яких правовстановлюючих документів зареєстровано право власності на будівлю готелю за адресою: АДРЕСА_3. КП "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" листом за №5438-10/2043 від 19.06.2018р. надало державному реєстратору Махортову І.О. відповідь на лист №151/08 від 12.06.2018р. в якій зазначило, що станом на 31.12.2012р. за адресою: АДРЕСА_3 в КП "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" право власності на нерухоме не зареєстровано.

13.06.2018р. рішенням про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №41597496 державний реєстратор прав на нерухоме майно Кравець О.В. у зв'язку із тим, що гр. ОСОБА_6 усунула недоліки, що стали підставою для зупинення розгляду заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень у березні 2018р., було відновлено розгляд заяви гр. ОСОБА_6 про проведення державної реєстрації права власності на будівлю готелю, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Того ж числа, державний реєстратор прав на нерухоме майно Кравець О.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41597496, відповідно до якого вирішив провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на будівлю готелю, що розташований: Одеська обл., АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 та відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

Підставою для реєстрації права власності, форма власності: приватна на будівлю готелю, що розташований: Одеська обл., АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 стали наступні документи:

1) угода про внесення змін та доповнень в договір про спільну діяльність №04 від 01.06.1998р.( т.с.3, а.с.221-222);

2) договір фінансування (інвестицій) від 22.06.1999р., укладений між гр. ОСОБА_6 (інвестор) та Спільним Українсько-Латвійським підприємством "Альтіс ЛТД";

3) акт взаєморозрахунків сторін від 03.03.2000р., укладений між гр. ОСОБА_6 (інвестор) та Спільним Українсько-Латвійським підприємством "Альтіс ЛТД";

4) акт державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкту до експлуатації від 15.09.2000р.

5) угода про врегулювання боргових зобов'язань від 10.11.2003р., укладена між гр. ОСОБА_6 (інвестор) та Спільним Українсько-Латвійським підприємством "Альтіс ЛТД";

6) акт прийому-передачі об'єкту від 10.112003р., за яким Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Альтіс ЛТД" передало, а гр. ОСОБА_6 прийняла у власність об'єкт за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 2130,8м2.

13.06.2018р. ТОВ "ПРОФПРОЕКТ" на замовлення гр. ОСОБА_6 за вих. №116563 виготовило Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до якого зроблено висновок, що за технічними показниками об'єкт може бути поділений на новоутворені об'єкти у складі:

нежитлове приміщення під № 1н загальною площею 421,8 м2, що складає одиницю;

нежитлове приміщення під № 2н загальною площею 440,5 м2, що складає одиницю;

нежитлове приміщення під № 3н загальною площею 425,7 м2, що складає одиницю;

нежитлове приміщення під № 4н загальною площею 418,5 м2, що складає одиницю;

нежитлове приміщення під № 5н загальною площею 424,3 м2, що складає одиницю.

13.06.2018р. гр. ОСОБА_6 звернулася до КП "Реєстраційна служба Одеської області" із заявами про реєстрацією за нею права власності на новоутворені об'єкти нерухомості.

15.06.2018р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Махортов І.О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких вирішив провести державну реєстрацію права власності, гр. ОСОБА_6 на вищезазначені об'єкти нерухомого майна.

15.06.2018р. між гр. ОСОБА_6(дарувальник) та гр. ОСОБА_7 (обдарована) було укладено п'ять договорів дарування, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за реєстровими №№3982, 3983, 3984, 3985, 3986 відповідно до яких гр. ОСОБА_7 отримала у власність нежитлове приміщення 1н загальною площею 421,8 м2; нежитлове приміщення 2н загальною площею 440,5 м2; нежитлове приміщення 3н загальною площею 425,7 м2; нежитлове приміщення 4н загальною площею 418,5 м2; нежитлове приміщення 5н загальною площею 424,3 м2, які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3.

Того ж числа гр. ОСОБА_7 зареєструвала за собою право власності на перелічені об'єкти нерухомості, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. було внесені відповідні відомості.

16.06.2018р. відбулися загальні збори учасників ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛЬС ОФ ЮКРЕЙН" на яких розглядалися питання: про включення до складу учасників товариства ОСОБА_7; про виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_14; про затвердження перерозподілу статутного капіталу товариства та про внесення змін до ЄДРПОУ.

За результатами розгляду питань порядку денного на зборах були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 2 відповідно до яких було вирішено:

по першому питанню - включити ОСОБА_7 до складу учасників товариства із внеском до статутного капіталу товариства у загальному розмірі 1 000 000 грн. у майновій формі, якій складається з наступного нерухомого майна: 1) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 421,8 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578140751101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 2) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 440,5 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578121251101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 3) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 425,7 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 157810691101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 4) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 418,5 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 15781066051101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 5) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 424,3 м2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578045651101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн.

по другому питанню - виключити ОСОБА_14 зі складу учасників товариства та виплатити йому його частку у статутному капіталі;

по третьому питанню - затвердити розподіл часток у статутному капіталі товариства відповідно до якого ОСОБА_7 належить 100% часток статутного капіталу;

по четвертому питанню - вирішили уповноважити ОСОБА_15 вчинити необхідні дії щодо внесення змін до ЄДРПОУ.

Того ж числа за актом приймання-передачі майна, яке вносить учасник для формування статутного капіталу ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" ОСОБА_7 передала, а директор ОСОБА_14 прийняв у власність товариства у якості внеску до статутного капіталу нерухоме майно: 1) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 421,8 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578140751101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 2) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 440,5 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578121251101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 3) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 425,7 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 157810691101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 4) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 418,5 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 15781066051101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн; 5) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 424,3 м2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578045651101 з оцінкою цього вкладу у розмірі - 200 000 грн.

18.06.2018р. директор ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" звернувся до КП "Агенція державної реєстрації" із заявами про реєстрацію за товариством права власності на нерухоме майно, передано засновником до статутного капіталу.

20.06.2018р. державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_16 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких вирішив провести державну реєстрацію права власності за ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 421,8 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578140751101; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 440,5 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578121251101; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 425,7 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 157810691101; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 418,5 м2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 15781066051101; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 424,3 м2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578045651101.

09.07.2018р. між гр. ОСОБА_17 (іпотекодержатель) та ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранскьою А.М., та зареєстрований в реєстрі за № 4715, за умовами якого іпотекодавець в забезпечення виконання ним зобов'язань за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранскьою А.М. 09.07.2018р. за реєстр. № 4714 передав іпотекодержателю в іпотеку належні йому нежитлові приміщення №№1н, 2н, 3н, 4н, 5н, загальною площею 2130,8 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Того ж числа, у зв'язку із укладанням зазначеного договору іпотеки приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесені відповідні заборони.

Отже, як стверджує Прокурор, в результаті протиправних дій, без волі власника та в супереч установленому законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 2130,8м2, що й стало підставою для звернення Прокурора до Господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

В силу положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. ст. 20, 23 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З позовом до суду в інтересах держави про витребування на користь держави майна, яке вибуло з державної власності по-за волею власника та без достатніх правових підстав звернувся Прокурор.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор у позові зазначав про те, що чинним законодавством України визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у питаннях щодо розпорядження державною власністю та зазначив в якості позивачів Міністерство культури України та ФДМУ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Прокурор посилався на те, що в результаті протиправних дій вчинених третіми особами та відповідачем з державної власності поза волею власника вибуло нерухоме майно - будівля готелю цирку, яка обліковується у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності та відноситься до сфери управління Міністерства культу України та знаходиться на балансі ДП "Одеський державний цирк", що є порушенням законності щодо відчуження об'єктів державної власності.

Підставою для звернення з даним позовом до суду Прокурором також вказано: що починаючи з 13.06.2018р., ані ФДМУ, ані Міністерством культом України не вжито жодних заходів щодо повернення державі нерухомого майна - будівлі готелю цирку, а його незаконне вибуття підриває економічні інтереси держави та спричиняє їй збитки на суму 28 882 994 грн.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, Прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері розпорядження об'єктами державної власності, а саме тим, що в результаті протиправних дій, без волі власника державного майна та в супереч установленому законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля готелю цирку вартістю 28 882 994грн.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В цій справі таким суб'єктами владних повноважень відповідно до чинного законодавства є Міністерство культури України та Фонд державного майна України, у яких наявні повноваження щодо звернення до суду з позовами щодо захисту державної власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4 зазначеного закону визначає, що до основних завдань Фонду державного майна України належать: 1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; 3) управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; 4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України; 5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Також, відповідно до Положення про Міністерство культури України, Міністерство культури України, зокрема, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті.

Мінкультури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акту у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

В своєї практиці ВС наголошує, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В своїх численних постановах ВС нагадує про висновки ЄСПЛ на цю тематику. Так, у рішенні у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27) Суд звертав увагу на те, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін. «Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності».

Водночас, ВС також звертає увагу на те, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про Фонд Держаного майна України, основними завданнями Фонду були, зокрема, здійснення прав розпорядження майном держаних підприємств у процесі їх приватизації; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності; захист майнових прав України на її території та за кордоном, тощо...

В силу положень ст. 4, пп.ї п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що Фонд державного майна України є суб'єктом управління державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження нерухомим ті іншим окремим індивідуально визначеним майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Згідно п. 4 даної Постанови одним із основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності спірна нежитлова будівля готелю цирку віднесена саме до сфери управління Мінкультури України.

Діяльність Міністерства культури України регламентована "Положенням про Міністерство культури України", затвердженим постановою КМУ №495 від 03.09.2014р. (із наступними змінами та доповненнями). Згідно із п.п.111 ч.4 Положення Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань - здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відтак, посилання Прокурора в позовній заяві на те, що позивачами не вжито з 13.06.2018р. жодних заходів спрямованих на захист інтересів держави в частині повернення спірного нерухомого державного майна, яке на думку Прокурора незаконно вибуло з державної власності, не є належним обґрунтуванням прокурором обставин, які повинні бути доведені належними та допустимими доказами щодо неналежного здійснення позивачами Фондом державного майна України та Міністерством культури України до компетенції яких належать відповідні повноваження, захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а відповідно до чого і правомірності звернення до суду із даним позовом.

Даних висновків суд дійшов з врахуванням численної судової практики, зокрема викладеної у постанові КГС ВС від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, спірна будівля готелю цирку вибула з державної власності на підставі правочинів, укладених у 2003р.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 2003 році, суд зобов'язаний до цих правовідносин застосовувати норми законодавства України, які регулювали ці правовідносини на час їх виникнення.

Отже, відповідно до ст.317, 319 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 10.11.2003р.), саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Стаття 326 ЦК України встановлює, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно ст.346 ЦК України (в редакції чинній станом на 10.11.2003р.) право власності припиняється у разі, зокрема: 1) відчуження власником свого майна. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В силу приписів ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи спірне нерухоме майно вибуло з державної власності і знаходиться у приватній власності ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" на підставі низки правочинів, а саме:

1) угоди про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність № 04 від 01.06.1998р., затвердженої Президентом творчого об'єднання "Державна циркова компанія України";

2) договору фінансування (інвестиції), укладеного 22.07.1999р. між гр. ОСОБА_6 (інвестор) та Спільним українсько-латвійським підприємством "Альтіс ЛТД", який був затверджений Президентом творчого об'єднання "Державна циркова компанія України" та погоджений Спільним українсько-латвійським підприємством "Грата" та Одеським державним цирком (учасники договору про спільну діяльність № 04 від 01.06.1998р.);

3) угоди про врегулювання боргових зобов'язань, укладеної 10.11.2003р. між гр. ОСОБА_6 (інвестор) та Спільним українсько-латвійським підприємством "Альтіс ЛТД";

4) акту приймання-передачі об'єкту від 10.11.2003р., на підставі якого Спільне українсько-латвійське підприємство "Альтіс ЛТД" передало, а гр. ОСОБА_6 прийняла у власність об'єкт за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 2130,8м2.

5) п'яти договорів дарування, укладених 15.06.2018р. між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 та посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М.;

6) внесення гр. ОСОБА_7 спірного нерухомого майна до статутного капіталу Відповідача, що відбулося на підставі рішення загальних зборів ТОВ "БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН" яке було оформлено протоколом № 2 від 16.06.2018р.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст.387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст.388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Така правова позиція стосовно механізму відновлення порушеного майнового права неодноразово підтримувалася Верховним судом України. (постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 4 грудня 2012 року у справі № 26/133, від 11 грудня 2012 року у справі № 56/68).

Крім того, правову позицію проте, що скасування підстав набуття права власності вказує на вибуття майна із власності особи поза її волею, що є підставою для його витребування із чужого незаконного володіння на підставі ст.388 Цивільного кодексу України, висловлено у Постанові Верховного Суду України від 12.02.2013р., якою частково задоволено заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2012р. у справі №5019/1447/11 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст.388 ЦК України щодо права власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленої у Постанові по справі №5002-8/5447-2010 від 17.10.2011р. визначено, що ст.388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Тобто, діюче законодавство пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача тільки після того як буде вирішене питання щодо недійсності (нікчемності) першого правочину, за яким спірне майно вибуло від законного власника

Як встановлено судом, Прокурор на підтвердження права державної власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_3 посилається на витяг з Державного реєстру прав державної власності, який наявний в матеріалах справи.

Проте, матеріали справи свідчать, що державне майно вибуло із власності держави за правочином, який не був предметом дослідження у цієї справі і спірне нерухоме майно належить відповідачу на праві власності, зареєстрованому у встановленому законом порядку.

В процесі розгляду справи, після встановлення підстав вибуття спірного нерухомого майна з державної власності, Прокурором заява про визнання угод, на підставі яких спірна нежитлова будівля готелю цирку вибула з державної власності, зокрема, угоди про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність №04 від 01.06.1998р., затвердженої Президентом творчого об'єднання "Державна циркова компанія України"; договору фінансування (інвестиції), укладеного 22.07.1999р. між гр. ОСОБА_6 та Спільним Українсько-Латвійським підприємством "Альтіс ЛТД", який був затверджений Президентом творчого об'єднання "Державна циркова компанія України" та погоджений Спільним Українсько-Латвійським підприємством "Грата" та Одеським державним цирком (учасниками договору про спільну діяльність №04 від 01.06.1998р.); угоди про врегулювання боргових зобов'язань, укладеної 10.11.2003р. між гр. ОСОБА_6 (інвестор) та Спільним українсько-латвійським підприємством "Альтіс ЛТД" недійсними, в силу приписів ч.3 ст. 327 ГПК України суду не подавалася.

В силу приписів процесуального закону, суд самостійно позбавлений права надавати оцінку правочину, за яким спірне майно вибуло з державної власності.

В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.

Згідно з ч. 3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, стосовно посилання Прокурора на позиції, викладені у п.2.15., 2.16. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" суд дійшов висновку, що така позиція Прокурора є хибною, оскільки саме в п.2.15. зазначеної постанови Пленум ВГСУ визначив, що витребування майна у добросовісного набувача, це є наслідком встановлення недійсності правочину на підставі якого спірне майно вибуло від належного власника, а питання недійсності правочину, на підставі якого спірне майно вибуло з державної власності судом не вирішувалося.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що задоволення позовних вимог Прокурора в частині витребування спірного нерухомого майна на користь держави в особі ФДМУ не підлягає задоволенню, оскільки приписами ст.388 ЦК України передбачено можливість витребування майна від добросовісного набувача саме на користь власника (або уповноваженого органу), яким як встановлено матеріалами справи є Міністерство культури України.

За таких обставин, суд вважає що позов, заявлений Прокурором в порядку ст.388 ЦК України, є передчасним, оскільки, як встановлено судом, спірне майно вибуло з державної власності на підставі правочину, який не був предметом дослідження у цієї справі. При цьому, Прокурором під час підготовчого засідання, після встановлення правочину, за якими спірне нерухоме майно вибуло з державної власності, заяву за правилами ч.3 ст.237 ГПК України суду не надав.

В силу приписів ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд, керуючись п.5 ч.5. ст. 13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, в рішеннях ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України", справі "Руїз Горіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовують свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області задоволенню не підлягають.

При розгляді цієї справи судом також враховано висновки, викладені ВС у своєї постанові від 24.07.2018р. у справі №916/3255/17, в якій ВС зазначив про те, що, якщо суд першої інстанції, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу має здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов'язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до ст.129 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на прокуратуру Одеської області.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Витрати, понесені прокурором по сплаті судового збору за подання до суду позову, покладаються на платника.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.04.2019р.

Суддя О.В. Цісельський