Рішення № 81368794, 16.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 Справа № 917/242/19

м.Полтава

за позовною заявою Приватного підприємства "Інтеб-Пласт", провулок Героїв Бреста, 52, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. В'ячеслава Чорновола (Куйбишева), 22-а, м. Полтава, 36039

про стягнення 909 917,00грн.

Суддя Кльопов Ігор Геннадійович

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники:

від позивача – ОСОБА_1 (див. протокол);

від відповідача – ОСОБА_2 (див. протокол).

16.04.2019 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, долучено їх до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Інтеб-Пласт", м. Кременчук, до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава, про стягнення 909 917,00 грн., з яких: 847 189,96 грн. – основна заборгованість за договором поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р., 2 041,73 грн. – пеня відповідно до п. 7.3.7 поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р., 16 781,00 грн. – 3% річних та 43 904,31 грн. – інфляційні нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.02.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.03.2019 р.

Ухвалою від 14.03.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 28.03.2019 р.

28.03.2019 року господарським судом Полтавської області закрито підготовче провадження у справі № 917/242/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019 р.

Позивач на позовних вимогах наполягає з підстав невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань стосовно оплати отриманого товару.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині розміру 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, посилаючись на врегульований сторонами у договорі поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р. максимальний розмір відповідальності покупця за вказаним договором (відзив на позовну заяву № 01-13/47-3 від 12.03.2019 р. (вх. № 2461 від 12.03.2019 року).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, заслухавши представників сторін, суд,

встановив:

13.04.2018 року між Приватним підприємством «Інтеб-Пласт» та Дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено договір поставки № 13/04-18.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ПП «Інтеб-Пласт») зобов’язувався поставляти та передавати у власність Покупця (ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») товар (дизпаливо – 35 000,0 л.), а Покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з п. 5.4 договору датою передачі товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання товаро-транспортної накладної або видаткової накладної на товар.

На виконання зазначених норм договору № 13/04-18 від 13.04.2018 р. позивач передав у власність відповідача товар (дизпаливо) на загальну суму 847 189,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13/04 від 13.04.2018 р., підписаною сторонами. Також факт поставки Приватним підприємством «Інтеб-Пласт» товару за договором № 13/04-18 від 13.04.2018 р. підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву № 01-13/47-3 від 12.03.2019 р. (вх. № 2461 від 12.03.2019 року).

Згідно з п. 4.1 договору поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р. розрахунки за поставлений товар проводяться після отримання від Постачальника рахунку на оплату Товару і передачі документів, зазначених п. 4.2 Договору або поетапної оплати Покупцем поставленого Товару відповідно до додаткової домовленості Сторін.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду Товару чинним законодавством.

Також у п. 4.3 Договору Сторони засвідчили, що Покупець зобов’язується розрахуватись з Постачальником за отриманий Товар протягом 60 днів з моменту отримання від Постачальника Товару.

За даними ПП «Інтеб-Пласт», відповідач оплату за переданий товар здійснював з порушенням строків, встановлених договором № 13/04-18 від 13.04.2018 р., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 909 917,00 грн., з яких: 847 189,96 грн. – основна заборгованість за договором поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р., 2 041,73 грн. – пеня відповідно до п. 7.3.7 поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р., 16 781,00 грн. – 3% річних та 43 904,31 грн. – інфляційні нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар не розрахувався.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 847 189,96 грн. заборгованості за поставлений товар за договором № 13/04-18 від 13.04.2018 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3.7 договору № 13/04-18 від 13.04.2018 р., зокрема, визначено, що в разі порушення строків оплати Товару, Покупець на вимогу Продавця зобов’язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0.001% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем наведено розрахунок пені за порушення строків оплати Товару за договором поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р. в розмірі 2 041,73 грн. за період 12.06.2018 р. – 08.02.2019 р.

Водночас, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснив перерахунок розміру пені за період 12.06.2018 р. – 12.12.2018 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 1 558,83 грн.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок 3% річних в розмірі 16 781,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 43 904,31 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що зазначені вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо розміру 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, судом не приймаються з огляду на наступне.

У пункті 7.3.10 договору поставки № 13/04-18 від 13.04.2018 р. сторони домовилися, що загальний розмір відповідальності Покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов’язань Покупця.

При цьому, такі правові наслідки порушення грошового зобов'язання, як сплата 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, є за своєю суттю компенсаційними виплатами, а не штрафними санкціями, а також врегульовані нормами чинного законодавства України та не носять договірний характер.

Враховуючи викладене, положення п. 7.3.10 договору № 13/04-18 від 13.04.2018 р. не поширюється на правові наслідки порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Крім того, індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, та який обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, та має компенсаційних характер від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином положення ч. 2 ст. 625 ЦК України є імперативними в частині стягнення інфляційних втрат та не підлягають договірному регулюванню.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.03.2018 року у справі № 910/105/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. В'ячеслава Чорновола (Куйбишева), 22-а, код ЄДРПОУ 32017261, р/р 26005724401 в ПАТ «МТБ БАНК», МФО 328168) на користь Приватного підприємства "Інтеб-Пласт" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, провулок Героїв Бреста, 52, код ЄДРПОУ 36805047, р/р 26005570072 в АТ «Райффайзен Банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805; р/р 26004054641041 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401) 909 434,10 грн., з яких: 847 189,96 грн. – суму основного боргу, 1 558,83 грн. – пені, 16 781,00 грн. – 3% річних, 43 904,31 грн. – інфляційні втрати, а також 13 641,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.04.2019 р.

Суддя Кльопов І.Г.