Рішення № 81368729, 23.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/621/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Палиця А.В. адвокат;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи - підприємця Вишнякової Катерини Аркадіївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" про стягнення 30744,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Вишнякова Катерина Аркадіївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" 30744,96грн.

В обґрунтування позовної заяви Фізична особа - підприємець Вишнякова Катерина Аркадіївна посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" умов укладеного між сторонами договору поставки №06/08 від 08.08.2017р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2019р. було відкрито провадження у справі №916/621/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті на 02.04.2019р. о 11:20.

В судовому засіданні від 02.04.2019р. було оголошено перерву по 23.04.2019р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

05.04.2019р. за вх.суду№6722/19 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

В судовому засіданні від 23.04.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/621/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08.08.2017р. між Фізичною особою - підприємцем Вишняковою Катериною Аркадіївною (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" було укладено договір поставки №06/08 (далі договір) відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.5.5. договору оплата товару здійснюється Покупцем на основі договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника чи шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

У випадку порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду (п.6.1. договору).

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р. Припинення договору внаслідок закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором, що виникли на момент припинення договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, на підставі видаткових накладних №130 від 03.12.2018р. на суму 19355,76грн. та 134 від 03.12.2018р. на суму 4610,40грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 23966,16грн., однак відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару не виконав, згідно умов договору останній строк оплати сплинув 18.12.2018р., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 1985,57грн. пені, 4793,23грн. штрафу.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 23966,16грн. основного боргу, 1985,57грн. пені, 4793,23грн. штрафу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 08.08.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №06/08 відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних №130 від 03.12.2018р. на суму 19355,76грн. та 134 від 03.12.2018р. на суму 4610,40грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23966,16грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався у зв'язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар складає 23966,16грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів спростовуючих позовні вимоги.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за отриманий за договором поставки №06/08 від 08.08.2017р. у сумі 23966,16грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1985,57грн. пені та 4793,23грн. штрафу слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 6.1., 6.3. сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду. У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1985,57грн. за період з 18.12.2018р. по 11.03.2019р. за допомогою програми "Законодавство", вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1985,57грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару у сумі 4793,23грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару у сумі 4793,23грн

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Вишнякової Катерини Аркадіївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" про стягнення 30744,96грн. у тому числі 23966,16грн. основного боргу, 1985,57грн. пені, 4793,23грн. штрафу, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Вишнякової Катерини Аркадіївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" про стягнення 30744,96грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "КІРОС ЛТД" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, код ЄДРПОУ 19210042) на користь Фізичної особи - підприємця Вишнякової Катерини Аркадіївни (65122, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 23966/двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят шість/грн. 16коп. основного боргу, 1985/одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять/грн. 57коп. пені, 4793/чотири тисячі сімсот дев'яносто три/грн. 23коп. штрафу, 1921/одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 24 квітня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова