Рішення № 81368560, 24.04.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 Справа №914/41/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Н.Петровській, розглянувши матеріали

позовної заяви: Приватного підприємства “ІРБІС-Т”, м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОСОБА_2” м.Львів,

про стягнення 231 487,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватного підприємства “ІРБІС-Т” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОСОБА_2” про стягнення 231 487,21 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2019 р. позовну заяву Приватного підприємства «ІРБІС-Т» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОСОБА_2» про стягнення 231487,21 грн., залишено без руху, надано заявнику строк у 10 (десять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме, для надання документів, які підтверджують сплату позивачем судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання ухвали від 10.01.2019 р. Приватне підприємство «ІРБІС-Т» подало заяву за вх. № 3569/19 від 28.01.2019 р., до якої долучило платіжне доручення № 97 від 27.11.2018 р. про сплату судового збору в розмірі 3 472,31 грн.

Ухвалою суду від 29.01.19р. відкрито провадження у справі про за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 20.02.19р.

Ухвалою суду від 20.02.2019р. підготовче судове засідання відкладено на 06.03.2019р. Ухвалою суду від 06.03.2019р. підготовче судове засідання відкладено на 27.03.2019р. Ухвалою суду від 27.03.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового на 17.04.2019р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору про надання послуг з охорони об’єктів власності №28/10-16 від 28.10.2016 р., відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати охорону об’єктів власності відповідача власними силами та засобами, а відповідач зобов’язувався приймати надані позивачем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата наданих виконавцем послуг задоговором здійснюється замовником щомісяця шляхом перерахування грошових коштів напоточний банківський рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів від початку місяця врозмірі 100% передоплати.Відповідно до п. 3.5договору щомісяця, але не пізніше 30 числапоточного місяця, акт приймання виконаних робіт надається виконавцем замовникові для підписання.

На виконання умов договору позивачем надані послуги з охорони об’єктіввласності відповідача відповідно доактів виконаних робіт, а саме: акт № ОУ-0000002 від 31 січня 2017 року; акт № ОУ-0000003 від 28 лютого 2017року; акт № ОУ-0000006 від 31 березня 2017 року; акт № ОУ-0000008 від 30 квітня 2017 року; акт № ОУ-0000010 від 31 травня 2017 року.

Між позивачем та відповідачем підписано акт звірки розрахунків, згідно з яким, заборгованість відповідача перед позивачем занадані позивачем послуги станом на 01.06.2017 р. становить 140 000,00грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг не здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 140 000,00 грн. Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 64 791,21 грн.,3% річних у розмірі 6 306,00 грн. та втрат від інфляції у розмірі 20 389,97 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОСОБА_2” зареєстровано за адресою: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 222, куди і направлялись ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 29.01.2019 р. відповідно до відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення отримана представником відповідача 15.02.2019 р.

Ухвала від 20.02.2019 р. повернута ПАТ «Укрпоштою» на адресу суду з відміткою в довідці пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

В разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви і клопотання сторін.

04.03.2019 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

25.03.2019 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому він зазначає, що не отримував від відповідача відзив на позов, а тому і не має можливості надати відповідь на відзив та просив проводити підготовче судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

28 жовтня 2016 року між Приватним підприємством “ІРБІС-Т” (позивачем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОСОБА_2” (відповідачем) укладено договір за № 28/10-16 про надання послуг з охорони об’єктів власності.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору виконавець (позивач) взяв на себе зобов’язання здійснювати охорону об’єктів власності замовника (відповідача) власними силами та засобами, а замовник зобов’язувався приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором. Об’єктами власності замовника, що охороняються за договором є відокремлені частини місцевості, приміщення, будівлі та інші споруди (або їх сукупність) перелічені у дислокації об'єктів, а також товарно-матеріальні цінності замовника в межах периметру відокремлених частин місцевості, які охороняються за договором (додаток №1, далі за текстом – «Дислокація») (п.1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі наданого виконавцем розрахунку вартості охорони об’єктів, що є невід’ємною частиною договору (додаток №2 договору).

Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця протягом 3-хбанківських днів відпочатку місяця в розмірі 100% передоплати.

Відповідно до п.3.5 договору щомісяця, але не пізніше 30-го числа поточного місяця, акт приймання виконаних робіт надається виконавцем замовникові для підписання.У випадку наявності у замовника зауважень, щодо повноти та якості наданих послуг охорони,підписанню замовником акта притягання виконаних робіт, передує усунення виконавцем зауважень (недоліків), при цьому сторонами складається акт недоліків (п.3.6).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору надано відповідачу обумовлені договором послуги охорони на загальну суму140 000,00грн., що підтверджується актами виконаних робіт № ОУ-0000002 від 31 січня 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000003 від 28 лютого 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000006 від 31 березня 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000008 від 30 квітня 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000010 від 31 травня 2017 року на суму 32 000,00 грн., які підписані сторонами договору без зауважень та скріплені печатками сторін.

Між позивачем та відповідачем підписано акт звірки , згідно з яким, заборгованість відповідача перед позивачем занадані позивачем послуги станом на 01.06.2017 р. становить 140 000,00грн.

Проте, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги в сумі 140 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати охоронних послуг замовник сплачує виконавцеві пенюв розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від оплати заборгованості.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 64 791,21 грн., 3% річних у розмірі 6 306,00 грн. та втрат від інфляції у розмірі 20 389,97 грн.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За своєю правовою природою укладеним між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 договору оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів від печатку місяця з розмірі 100% передплати.

На підтвердження надання послуг, позивачем наданоакти виконаних робіт № ОУ-0000002 від 31 січня 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000003 від 28 лютого 2017року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000006 від 31 березня 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000008 від 30 квітня 2017 року на суму 32 000,00 грн.; акт № ОУ-0000010 від 31 травня 2017 року на суму 32 000,00 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 140 000,00 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 64 791,21 грн., 3% річних у розмірі 6 306,00 грн. та втрат від інфляції у розмірі 20 389,97 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати охоронних послуг замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від оплати заборгованості.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Розрахунок пені, 3% річних, втрат від інфляції позивачем здійснено з 31.05.2017 р. до 30.11.2018 р. на суму основного боргу 140 000,00 грн.

31.05.2017 р. між сторонами підписано останній з заявлених актів виконаних робіт за договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи норми ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України суд здійснив перерахунок пені та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 17 920,00 грн. за період з 01.06.2017 р. до 01.12.2017 р.

Оскільки розрахунок пені за зобов’язанням з 01 грудня 2017 року до 30 листопада 2018 року здійснено поза 6-місячним строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та втрат від інфляції судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 6 306,00 грн. та втрат від інфляції в розмірі20 389,97 грн. за період з 01.06.2017 р. до 30.11.2018 р.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково і становить 140 000,00 грн. основного боргу, 17 920,00 грн. пені, 6 306,00 грн. 3% річних, 20 389,97 грн. втрат від інфляції.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить 140 000,00 грн. заборгованості, 17 920,00 грн. пені, 6 306,00 грн. 3% річних, 20 389,97 грн. втрат від інфляції.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 777,85 грн.

Інших судових витрат, пов’язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки позивач та відповідач в судове засідання 17.04.2019 р. не з’явилися, рішення складено та підписано 24.04.2019 р.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ОСОБА_2”(79040, м.Львів, вул. Городоцька, будинок 222, код ЄДРПОУ 39088669) на користь Приватного підприємства “ІРБІС-Т”(03138, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38854942) 140 000,00 грн. заборгованості, 17 920,00 грн. пені, 6 306,00 грн. 3% річних, 20 389,97 грн. втрат від інфляції та 2 777,85 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.