Рішення № 81368298, 24.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2019Справа № 910/2532/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1)

про стягнення 13459,72 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 13 459,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ТАС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №ДТЗ/21 №470020 від 30.03.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Volvo", державний номер НОМЕР_1, у розмірі 12 619,40 грн., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача несплачену суму страхового відшкодування за мінусом франшизи у розмірі 11 619,40 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення 1 392,42 грн. - інфляційних втрат та 447,90 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2532/19 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка станом на момент відкриття провадження у справі була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03056, м. Київ, пров. Індустріальний,буд. 23), направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 05.03.2019.

12.03.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку.

Станом на 11.04.2019 судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив своє місцезнаходження (04.04.2019) на: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1.

З огляду на встановлене, суд цією ж датою направив на нову адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.03.2019.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернуто не було, при цьому, як підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku про відстеження рекомендованого поштового відправлення за № 0103049231826 поштове відправлення не було вручене відповідачу, про що вказано: "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 березня 2016 року за договором страхування наземного транспорту ДТЗ/21 №А470020 ПрАТ "Страхова група "ТАС" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Volvo", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарден Клаб".

26 грудня 2016 року в м. Рівне по вул. Київська, 21 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volvo", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, про що водіями було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

З наявного у справі Європротоколу вбачається, що ДТП сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, правил дорожнього руху, вина останнього визнана.

27 грудня 2016 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події та з заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунку №668 від 29.12.2016, виставленого ФОП Артеменко О.М., вартість ремонту транспортного засобу "Volvo", державний номер НОМЕР_1, склала 12 619,40 грн.

На виконання умов договору страхування наземного транспорту ДТЗ/21 №А470020 від 30.03.2016 та на підставі складеного страхового акту №232Р/24/2017 від 10.01.2017, позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 12 619,40 грн., виплата якої підтверджується платіжним дорученням №341 від 11.01.2017.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Предметом даного спору є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, підтверджується оформленим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), який визнається судом як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Умови заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається Страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання підпункту 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду при оформленні документів по дорожньо-транспортним пригодам без участі уповноважених на те працівників міліції визначено Інструкцією щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція), затверджена протоколом Президії МТСБУ від 11.08.11 №274/2011.

Відповідно до п. 1 вказаної вище Інструкції, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) це письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із п. 2 Інструкції, Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Як вбачається із повідомлення про ДТП від 26.12.2016, останнє заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.

У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування", у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Судом встановлено, що страховик за договором добровільного страхування прийняв Європротокол як належний доказ настання страхового випадку, виплатив за ним відшкодування та звернувся з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 12 619,40 грн., у ПрАТ "Страхова група "ТАС" виникло право зворотної вимоги до ТОВ "Страхове товариство "Домінанта", яке згідно полісу НОМЕР_3 застрахувало автомобіль "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 11 619,40 грн (12 619,40 грн - 1 000,00 грн).

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування вих. № Г0401/2882 від 11.08.2017, що була отримана відповідачем 16.08.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0311323353200, проте, залишена без відповіді та задоволення. Страхове відшкодування станом на момент розгляду спору відповідачем не виплачено, повідомлення щодо відмови у виплаті не надходило.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 619,40 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 447,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 392,42 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі- Закон) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32, та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що визначений п. 36.2. ст. 36 Закону строк розгляду заяви позивача та здійснення виплати відшкодування в порядку регресу закінчився 14.11.2017 року, суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 459,72 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 11 619 (одинадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.04.2019

Суддя Л. Г. Пукшин