Рішення № 81367556, 23.04.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.

м. Житомир

Справа № 906/283/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного "Транс-Атлас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК"

про стягнення 22526,7 грн.

Процесуальні дії по справі.

Приватним підприємством "Транс-Атлас" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" про стягнення заборгованості за договором від 04.05.20108 № 04-05-18 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень автомобільним транспортом у міжнародному сполученні в розмірі 22526,70 грн., з яких: 20600,00 грн. - основний борг, 378,00 грн. - 3 % річних, 1548,70 грн. - інфляційні.

Ухвалою від 28.03.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.04.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" умов договору № 04-05-18 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 04.05.2018 щодо своєчасного проведення розрахунків за надані послуги.

Позивач вказує, що на виконання умов договору № 04-05-18 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 04.05.2018 відповідачу було надано послуги на суму 20600,00 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого у останнього існує прострочена заборгованість в розмірі 20600,00 грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач заявив до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 378,00 грн. 3% річних та 1548,70 грн. інфляційних.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с. 24-25).

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.03.2019 відзиву на позов до суду не подав.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а надання відповідачем письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є його правом а не обов'язком, суд вважає, що неявка представників сторін та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.05.2018 між ГІГІ "Транс-Атлас" (перевізник, позивач) та ТОВ "Альянс ДТК" (експедитор, відповідач) укладеного договір № 04-05-18 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1 договору, в межах даного договору відповідно до вимог чинного законодавства України, Конвенцій КДПГ та МДП, інших Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в міжнародному сполученні, перевізник бере на себе зобов'язання доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання цього вантажу (одержувачеві), а експедитор, який діє за плату, від імені та за рахунок третьої особи, зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За умовами п. 2.1 договору, за дорученням експедитора і у відповідності з цим договором перевізник надає одну чи декілька з наступних послуг:

- організовує і здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні;

- розсилає товарно-транспортну документацію;

- приймає участь в складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з експедитором претензійні питання;

Згідно п. 2.2 договору, конкретні умови (кількість, вага, маршрут, ціна та інші) по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці (форма встановлена у Додатку № 1), яка складається, підписується директором і засвідчується печаткою експедитора і направляється перевізнику. Допускається отримання Перевізником Заявки по факсимільному зв'язку. Заявка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3. догвоору, заявка є прийнятою до виконання Перевізником, якщо вона підписана і засвідчена печаткою Перевізника та надіслана Експедитору. Допускається отримання Експедитором прийнятої до виконання Заявки по факсимільному зв'язку.

В розділі 3 даного договору сторони обумовили обов'язки сторін.

Зокрема п.п. 3.1.2 п. 3.1 визначено що перевізник зобов'язується забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і цілком готового до перевезення обумовленого вантажу у погоджений сторонами термін.

Водночас п.п. 3.2.6, 3.2.7 п. 3.1. передбачено, що експедитор зобов'язується погоджувати з перевізником вартість послуг, що надаються, чи на сукупність послуг, що надаються у цілому. Вчасно у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником.

За умовами п. 4.2 договору, ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень).

Ціни є договірними і визначаються винятково, виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (п. 4.3 договору).

Приписами п. 4.4. договору сторони погодили, що оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вищевказаних документів на адресу замовника, вказаного експедитором у договорі.

Згідно п. 4.5. договору, заявкою може змінюватись лише термін (строк) оплати послуг перевізника.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов укладеного договору сторонами підписано договір - заявку № 14 від 10.07.2018 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с. 10).

У вказаній заявці сторони, зокрема, погодили: маршрут перевезення - Олевськ-Влоцлавск; адресу замитнення - м.Олевськ; адресу розвантаження - Pocierzyn 88-220 Osieciny; найменування вантажу - пиломатеріали; вагу, об'єм та кількість вантажу - 22,850 т; дату завантаження - 10.07.2018; дату розвантаження - 15.07.2018; вартість перевезення - 20600,00 грн.; умови оплати - безготівковий розрахунок.

На виконання погоджених умов перевезення, 11.07.2018 транспортний засіб перевізника (позивача) було завантажено у м. Олевськ.

Згідно п. 24 міжнародної товарно-транспортної накладної № 285227 товар отриманий вантажоодержувачем (а.с.14).

16.07.2018 позивачем складено акт надання послуг № 2066 від 16.07.2018, згідно якого вартість робіт (послуг) склала 20600,00 грн. (а.с. 15).

16.07.2018 позивачем виписано рахунок-фактуру № 2006 на оплату наданих послуг згідно договору в розмірі 20600,00 грн. (а.с. 16).

За даними позивача 01.08.2018 на адресу відповідача засобами поштового зв'язку були направлені оригінали: заявки, СМR, рахунку-фактури, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджується експрес - накладною нової пошти № 20 4000 9656 9267 (а.с.18).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, надані позивачем послуги з перевезення вантажу у сумі 20600,00 грн. не оплатив. Направив на адресу позивача гарантійний лист, в якому зазначив, що відповідач має заборгованість перед ПП "Транс-Атлас", зокрема, по рахунку № 2066 від 16.07.2018 на суму 20600,00 грн. Оплату по рахунку гарантував до жовтня 2018 року (а.с. 19).

Незважаючи на гарантії, про які зазначено в листі відповідач свої зобов'язання не виконав, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг, заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 378,00 грн. 3% річних та 1548,70 грн. інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 04-05-18 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 04.05.2018 та договору - заявки № 14 від 10.07.2018 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, які за своєю правовою природою є договором перевезення.

Приписами ч.2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Нормами ст. 919 ЦК України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Предметом спору в даній справі є матеріально правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги перевезення в сумі 20600,00 грн.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу за заявкою відповідача підтверджується матеріалами справи, а саме СМR № 285227 (а.с. 14).

Факт виконання позивачем зобов'язання з перевезення вантажу вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг.

Згідно із ст.ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору, у п. 4.4 договору сторони обумовили порядок розрахунків за договором, а саме оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (CM.R) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вищевказаних документів на адресу замовника, вказаного експедитором у договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов п. 4.4. договору 01.08.2018 направив на адресу відповідача оригінал CMR, оригінал рахунку на оплату, акт виконаних робіт та податкову накладну (а.с. 18).

Таким чином відповідач зобов'язаний був оплати надані позивачем послуги у строк до 13.08.2018.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач надані позивачем послуги з перевезення вантажу на суму 20600,00 грн. не оплатив.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять. Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 20600,00 грн.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 20600,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення 378,00 грн. 3% річних та 1548,70 грн. інфляційних, суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.5), 3 % річних нараховані за період з 01.08.2018 по 12.03.2019 на суму простроченої заборгованості 20600,00 грн., які склали 378,00 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок 3 % річних, суд встановив, що при розрахунку позивачем допущено помилку , а саме безпідставно початковою датою нарахування визначено 01.08.2018, оскільки простроченою є заборгованість в сумі 20600,000грн. за умовами договору з 14.08.2018.

Таким чином правомірним є нарахування 3% річних за період з 14.08.2018 по 12.03.2019.

З урахуванням встановлених обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, які становлять 357,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 357,25 грн.

В частині стягнення 20,75 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В частині вимог про стягнення з відповідача 3541,21 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені за період з серпня 2018 року по лютий 2019 року на суму простроченої заборгованості 20600,00 грн., які становлять 1548,70 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено арифметично вірно, вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1548,70 грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 22505,95 грн., з яких: 20600,00 грн. - основний борг, 357,25 грн. - 3% річних та 1548,70 грн. - інфляційні. В частині стягнення 20,75 грн. 3% річних суд відмовляє.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" (11001, Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Володимирська,3, код ЄДРПОУ 41417285)

на користь Приватного підприємства "Транс-Атлас" (45635, Волинська обл., Луцький район, село Піддубці, вулиця Миру, будинок 27, код ЄДРПОУ 36071694)

- 20600,00 грн. - основний борг;

- 357,25 грн. - 3% річних;

- 1548,70 грн. - інфляційні;

- 1919,23 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.04.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)