Ухвала суду № 81367432, 23.04.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

23.04.2019м. ДніпроСправа № 904/142/19

за позовом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК", м. Київ

про стягнення вартості непоставленого бензину у сумі 374 831,47 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

За участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

Представники:

Від позивача Мішукова Т.А. - представник за довіреністю № 10-65/66 від 04.01.2019

Від відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення вартості непоставленого бензину у сумі 374 831,47 грн. за Договором від 30.05.2018 № ТНК-95 про закупівлю товару за державні кошти.

Ухвалою від 14.01.2019 матеріали позовної заяви за позовом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення вартості непоставленого бензину у сумі 374 831,47 грн. за Договором від 30.05.2018 № ТНК-95 про закупівлю товару за державні кошти, з доданими до неї документами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

24.01.2019 від Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 14.01.2019 про передачу справи на розгляд іншого суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 у справі № 904/142/19 скасовано та справу направлено для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

01.03.2019 матеріали справи № 904/142/19 надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.04.2019.

Ухвалою від 01.04.2019 відкладено підготовче засідання на 23.04.2019.

22.04.2019 позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 374 831,40 грн., витрат по сплаті судового збору 5 622,47 за подання позовно заяви та 960,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову, що обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" код ЄДРПОУ 41486736, № 26005455049505 (відкритого в ПАТ "ОТП Банк, МФО 300528, ЄДРПОУ 21658166).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає значну суму та у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна чимала кількість рішень про стягнення з ТОВ "Техойл НК" на користь контрагентів заборгованості згідно договорів, що свідчить про його складний фінансовий стан та вказує на можливість утруднення виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову.

Також позивач вказує на те, що з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на даний час щодо відповідача відкрито п'ять виконавчих проваджень, тому реальне виконання рішення по даній справі буде неможливим через відсутність коштів та майна відповідача, оскільки, відповідно до витягу із ЄДР розмір статутного капіталу відповідача складає 10 000,00 грн., що значно менше заявленої суми боргу до стягнення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З наведеного вбачається, що сторони мають право вжити заходи до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ГПК України:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86);

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, друга і п'ята статті 236);

- мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 ГПК України).

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми та судових витрат.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до заяви про забезпечення позову заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачами; укладення договорів поруки за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.

Сама по собі наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно відповідача не є таким доказом та достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача та не може свідчити про намір відповідача від ухилення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За результатами дослідження та оцінки, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, доказів в процесі розгляду заяви позивача, суд встановив відсутність доказів можливого невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, суд доходить висновку про недоведеність заявником того, що невжиття визначених заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, ст. 140, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 24.04.2019 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко